Готтлоб Бергер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Готтлоб Бергер
нім. Gottlob Berger
Bundesarchiv Bild 183-S73321, Gottlob Berger.jpg
Народився 16 липня 1896(1896-07-16)[1]
Герштеттен, Хайденхайм, Штутгарт, Баден-Вюртемберг
Помер 5 січня 1975(1975-01-05)[1] (78 років)
Штутгарт, ФРН[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність політик
Володіє мовами німецька
Учасник Друга світова війна
Членство СА і СС[3]
Посада депутат рейхстагу Третього рейху[d] і обергруппенфюрер
Військове звання Обер-лейтенант
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Медаль за вислугу років у НДСАП (15 років) Медаль за вислугу років у НДСАП (10 років)
Орден Заслуг (Угорщина)
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Золотий партійний знак НСДАП
Срібний німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Командорський Хрест I класу ордена Білої Троянди
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Цивільний знак СС
Кільце «Мертва голова»

Готтлоб Крістіан Бергер (нім. Gottlob Christian Berger; 16 липня 1896, Герштеттен, округ Гайденгайм, Вюртемберг — 5 січня 1975, там же) — один з керівників СС, начальник Головного управління СС (1 квітня 1940 року — 8 травня 1945 року), статс-секретар Імперського міністерства східних окупованих територій (20 серпня 1943 року — 20 січня 1945 року), командувач резервними військами і керівник служби у справах військовополонених в Німеччині 31 жовтня 1944 року — 8 травня 1945 року, начальник штабу німецького фольксштурма (25 вересня 1944 — 8 травня 1945), обергруппенфюрер СС (15 серпня 1940 року) і генерал військ СС (21 червня 1943 року), майор резерву (1939).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї теслі, власника лісопилки. По батьківській лінії походив з давнього ремісничого роду, а з материнської — з селянського роду. Після початку Першої світової війни добровольцем пішов на фронт. У серпні 1914 року вступив в 127-й піхотний полк, 6 листопада 1916 року був проведений в лейтенанти. З 1917 по червень 1918 року обіймав посаду ад'ютанта 3-го батальйону 476-го піхотного полку. Був чотири рази поранений, двічі — важко. 13 липня 1918 переведений обер-лейтенантом в 124-й полк. З квітня 1921 року служив у прикордонній охороні «Схід».

Участь в нацистському русі[ред. | ред. код]

Після демобілізації працював учителем фізкультури народної школи, потім — директором реальної школи (до 1933 року). Брав активну участь в діяльності фрайкора. У 1923 році був заарештований за порушення громадського спокою і створення військових організацій. У листопаді 1922 року набрав НСДАП, після «Пивного путчу» покинув партію і вдруге вступив в неї 1 січня 1931 року (квиток № 426 875), тоді ж став членом СА. У 1924—1929 рр. був членом організації колишніх фронтовиків. У 1931 році призначений командиром 125-го штандарта СА, 15 жовтня 1932 року підвищений до оберфюрера СА. З листопада 1933 року — командир унтергруппи СА «Північний Вюртемберг». З 1 жовтня 1935 року — старший урядовий радник (оберрегірунгсрат) відділу освіти в Міністерстві культури Вюртемберга.

Кар'єра в СС[ред. | ред. код]

30 січня 1936 року вступив у СС (квиток № 275 991), відразу ж отримав чин оберфюрера СС і призначений начальником штабу оберабшніта СС «Південний Захід». З 25 лютого 1936 був референтом по спорту в штабі оберабшніта СС «Південний Захід». З 1 жовтня 1937 року — референт зі спортивних питань у Особистому штабі рейхсфюрера СС. З 1 липня 1938 року — начальник управління комплектування в складі Головного управління СС. 20 квітня 1939 року було проведено в бригаденфюрери СС, а 20 квітня 1941 року — в групенфюрера СС. 26 вересня 1939 року рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер доручив Бергеру сформувати на окупованих польських територіях «самооборону» з польських німців (фольксдойче).

На відповідальних посадах в роки Другої світової війни[ред. | ред. код]

З 1 квітня 1940 року і аж кінця війни очолював Головне управління СС (нім. SS Hauptamt; SSHA) — провідний орган управління СС (в тому числі кадри, право, адміністрація та ін.), Фактично будучи одним з головних керівників всієї системи СС. Організував широкомасштабну вербування добровольців у війська СС, не зупиняючись навіть перед залученням кримінальників. Серед своїх знайомих отримав кличку «Швабський герцог» (нім. Schwabenherzog). За своєю посадою був одним із заступників рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера.

У 1941—1945 рр. Бергер одночасно складався офіцером зв'язку рейхсфюрера СС в Імперському міністерстві східних окупованих територій, в липні 1942 року став особистим представником рейхсфюрера СС в міністерстві. З 20 серпня 1943 року до 20 січня 1945 року був статс-секретарем і, відповідно, заступником рейхсміністра Альфреда Розенберга. У міністерстві очолював 1-й головний відділ (Політичний) (нім. Hauptabteilung I Politische) і носив чин міністеріальдіректора.

У 1942—1945 роках Бергер також одночасно був особистим представником Генріха Гіммлера в Імперському міністерстві пошт і начальником управління з охорони кореспонденції (за іншими даними керував паспортною службою міністерства). Крім цього з серпня 1943 року був депутатом Рейхстагу від Східного Дюссельдорфа.

31 серпня 1944 роки після початку Словацького національного повстання був призначений вищим керівником СС і поліції в Словаччині. Йому було доручено керувати придушенням повстання. Прибувши в Братиславу, Бергер заявив, що «необхідно наводити цвинтарний спокій після будь-якого повстання». На посаді вищого керівника СС і поліції в Словаччині Бергер перебував до 20 вересня 1944 року, коли був замінений Германом Гефле.

31 жовтня 1944 року призначений командувачем резервними військами і керівником всієї служби у справах військовополонених в Німеччині. Одночасно з 25 вересня 1944 року був начальником штабу німецького Фольксштурма. 8 травня 1945 року ув'язнений союзниками.

Відповідальність після війни[ред. | ред. код]

Підсудні нюрнберзького процесу у справі «Вільгельмштрассе». Бергер — другий зліва у другому ряді.

В якості обвинуваченого притягнутий до суду Американського військового трибуналу в Нюрнберзі по Справі «Вільгельмштрассе».

Хоча на суді був визнаний винним у знищенні євреїв і 11 квітня 1949 засуджений до 25 років тюремного ув'язнення, але 31 січня 1951 термін ув'язнення був скорочений до 10 років, а 16 грудня 1951 року Бергер був звільнений, провівши в ув'язненні трохи більше шести років.

Після звільнення з в'язниці[ред. | ред. код]

Після виходу з в'язниці з 1952 року Бергер активно співпрацював з кобурзьким ненацистським журналом «Нація Європи» (нім. Nation Europa).

Особисте життя[ред. | ред. код]

У Бергера та його дружини Крістіни було четверо дітей: Кріста, Вольф, Гельґарт і Фолькарт. Старший син Бергера, унтерштурмфюрер СС Вольф Бергер, командував взводом в 1-й роті «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» і загинув в бою 11 лютого 1943 року.

Бергер був найкращим другом Оскара Дірлевангера.

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 29–30. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
  • Залесский К. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — С. 38-39. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2004. — С. 50-51. — 658 с. — ISBN 5-699-06944-5.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель»., 2004. — С. 47-48. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); ISBN 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»).