Оскар Дірлевангер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оскар Дірлеванґер
нім. Oskar Paul Dirlewanger
Ім'я при народженні Оскар Пауль Дірлеванґер
Народився 26 вересня 1895(1895-09-26)[1]
Вюрцбург, Баварія, Німецька імперія[2]
Помер 7 червня 1945(1945-06-07)[1] (49 років)
Альтсгаузен[2]
·тупа травмаd
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер, політик
Alma mater Франкфуртський університет
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна, Друга світова війна, Slovak Republicd і Варшавське повстання 1944 року
Членство СС, Deutschvölkischer Schutz und Trutzbundd і СА
Роки активності з 1914
Військове звання  Оберфюрер СС
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Автограф
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Срібний Іспанський хрест з мечами
Срібний Іспанський хрест з мечами
Медаль «За Іспанську кампанію»
Медаль «За Іспанську кампанію»
Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі з мечами
Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі з мечами
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Орден Хреста Перемоги
Орден Хреста Перемоги
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами»
Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами»

Оскар Пауль Дірлеванґер (нім. Oskar Paul Dirlewanger; 26 вересня 1895, Вюрцбург — 7 червня 1945, Альтсгаузен) — офіцер військ СС, оберфюрер резерву СС. Доктор суспільно-політичних наук (1922). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Дірлевангер командував спеціальною командою СС «Дірлевангер», яка стала 36-ю гренадерською дивізією СС «Дірлевангер». Бійці Дірлевангера відрізнялись вкрай низькою дисципліною і патологічною жорстокістю. Відповідно до низки свідчень, на окупованій території СРСР це формування знищило більше 200 сіл (наприклад, Хатинь) і близько 120 тисяч людей. Після війни оголошений військовим злочинцем.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 26 вересня 1895 року у Вюрцбурзі в сім'ї дрібного продавця.

У 1913 році отримав атестат про середню освіту і 1 жовтня того ж року поступив на річну службу в  кулеметну роту 123-го гренадерського полку, у складі якого взяв участь у вторгненні в Францію і Бельгію в ході Першої світової війни. Під час бойових дій на Західному фронті декілька разів був поранений, дослужився до лейтенанта. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу. У 1918 році як командир кулеметної роти 121-го піхотного полку взяв участь в окупації України. Після підписання мирного договору полк Дірлевангера через Румунію повернувся в Німеччину.

Міжвоєнні роки[ред. | ред. код]

1919 року Дірлевангер приєднався до фрайкору і в 1920—1921 роках брав участь у жорстоких вуличних боях у ході придушення прокомуністичних заворушень у ТюрингіїСаксоніїРурі та Верхній Сілезії. Паралельно навчався у вищій комерційній школі в Мангеймі, але був відрахований з неї за антисемітизм. 1922 року в університеті у Франкфурті-на-Майні він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора суспільно-політичних наук (нім. Staatswissenschaften). Дисертація була присвячена питанням планування народного господарства на випадок майбутньої війни. 1 листопада 1922 року вступив в НСДАП, але був виключений за порушення закону про роззброєння. Вдруге вступив у партію в 1926 році, втретє — 1 березня 1932 року (партійний квиток №1 098 716) У 1922—1928 рр. був волонтером і службовцем різних банків в Штутгарті. В 1928—1931 рр. працював управителем на текстильній фабриці в Ерфурті. З 1932 по липень 1933 року був податковим радником. Роботу в банках Дирлевангеру довелося залишити через звинувачення у розтраті, з текстильної фабрики він був звільнений через фінансові махінації, уклавши з власником мирову угоду та відшкодувавши йому збитки.

Після приходу до влади націонал-соціалістів 1933 року «старий боєць» Дірлевангер тут же отримав призначення в управління праці та зайнятості населення міста Гайльброн, в якому він працював спочатку завідувачем відділу, а потім начальником. На цій посаді він першим у Німеччині рапортував про працевлаштування всіх підлеглих йому членів СА. Але і тут Дірлевангер швидко загруз у корупції та інтригах. У 1934 році він був засуджений на два роки за звинуваченням у сексуальних стосунках з 13-річною дівчинкою з Союзу німецьких дівчат. За цим вироком Дірлевангер позбувся наукового ступеня, військового звання і нагород, членства в партії і роботи. Під час тюремного ув'язнення в Людвігсбурзі він безуспішно намагався оскаржити вирок у верховному імперському суді.

За порадою свого однополчанина і близького друга Готтлоба Бергера, який був начальником штабу рейхсфюрера СС, вийшовши з в'язниці, Дірлевангер записався добровольцем в Іспанський іноземний легіон, а там записався у легіон «Кондор», німецьке добровільне бойове з'єднання, яке брало участь у громадянській війні в Іспанії на боці генерала Франко. З квітня 1937 по травень 1939 року він служив у танковій частині «Бджоляр».

Нагороджений Іспанським хрестом, Дірлевангер домігся перегляду справи в Земельному суді в Штутгарті. 30 квітня 1940 року він був виправданий за браком доказів. Однак виправдувальний вирок звучав настільки непереконливо, що Франкфуртський університет спочатку навіть відмовився повернути йому докторське звання. В результаті Дірлеванґер все ж знову став доктором, а також був відновлений в НСДАП.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

4 червня 1940 року Готтлоб Бергер запропонував Гіммлеру призначити Дірлевангера командиром спеціального підрозділу СС, сформованого з засуджених браконьєрів. В чині оберштурмфюрера Дірлеванґер був прийнятий у війська СС (службове посвідчення № 357 268) і отримав завдання провести військову підготовку серед браконьєрів, які відбували ув'язнення в концентраційному таборі Заксенхаузен під Берліном.

Штрафний підрозділ отримав назву «Команда браконьєрів Оранієнбург», з 1 вересня 1940 року він називався «Особливий батальйон СС Дірлевангер». В 1943 році він досягнув чисельності полку і отримав назву «Особлива команда СС Дірлеванґер». Після того як Гіммлер був призначений командувачем армією резерву, влітку 1944 року підрозділ був збільшений до бригади («Особлива бригада СС Дірлеванґер»).

У наказі Гіммлера від 29 січня 1942 року спеціальна команда Дірлеванґер була оголошена добровольчим формуванням військ СС і підпорядкована головному управлінню СС. Начальник управління Готтлоб Бергер особисто курирував підрозділ і захищав свого друга Дірлеванґера від нападок і скарг.

У лютому 1943 року військовослужбовці підрозділу отримали спеціальні петлиці із зображенням двох схрещених карабінів і ручної гранати під ними.

Однак підрозділ Дірлеванґера не вважався повноцінною частиною військ СС. Його солдати стояли на тому ж рівні, що і латиські, хорватські та інші чужинецькі члени військ СС. Цим пояснюється і той факт, що наказом від 19 лютого 1945 року Гіммлер перейменував «Ударну бригаду СС Дірлевангер» в «36-ту гренадерську дивізію військ СС».

З моменту формування в червні 1940 року і до закінчення служби в генерал-губернаторстві у лютому 1942 року підрозділ складався виключно з засуджених браконьєрів. У ході боротьби проти партизанів у Білорусі його чисельність помітно скоротилася. У березні 1942 року йшлося про необхідність поповнення в кількості 250 чоловік. У вересні 1942 року Дірлеванґер отримав з Оранієнбургу ще 115 браконьєрів.

Влітку 1942 року, коли формування почало брати активну участь в акціях проти партизанів і місцевого населення, Дірлевангер створив роту українських і батальйон російських добровольців. У лютому 1943 року загальна чисельність підрозділу досягла 700 осіб. Він складався з двох рот німців і двох рот «іноземців» (етнічних німців, росіян та українців). Під час антипартизанських операцій кожній роті були придані 5-6 осіб з апарату СД.

Пізніше в підрозділ також набиралися злочинці, засуджені військовослужбовці вермахту і члени СС, а з осені 1944 року — політичні в'язні. Однак частка політичних в'язнів була невелика. Переважна більшість складали так звані асоціальні елементи і професійні злочинці. При цьому Дірлевангер завжди міг покластися на старослуживих браконьєрів, які отримали підвищення по службі і в окремих випадках навіть незаконно носили форму СС.

У вересні 1944 року бригада Дірлевангера разом з бригадою Камінського брала участь у жорстокому придушенні повстання у Варшаві. В жовтні 1944 року бригаду було перекинуто на придушення повстання у Словаччині. З 12 лютого 1945 року вона була задіяна у Губені (Бранденбург). Отримавши поранення, Дірлевангер був відправлений на лікування у тил. У квітні 1945 року радянські війська прорвали німецьку оборону на Одері. 27 квітня 1945 року основні частини формування потрапили в оточення в районі Гальбе і 29 квітня взяті в полон.

Смерть[ред. | ред. код]

7 травня 1945 року Оскар Дірлеванґер був заарештований французькими солдатами в місті Альтсгаузен (Баден-Вюртемберг) і доставлений в місцеву в'язницю, яку охороняли польські солдати зі складу французького окупаційного корпусу. В ніч з 4 на 5 червня 1945 року його неодноразово били. За даними міста Альстхаузена, Дірлевангер помер 7 червня 1945 року.

Проте, раз у раз виникали чутки про те, що він живий, і що його бачили в різних частинах світу. У своєму документальному романі «Карателі», виданому в 1981 році, Алесь Адамович помилково написав: «Вже у наші дні прах благополучно померлого в Латинській Америці Дірлеванера Оскара Пауля дбайливо перевезений у ФРН і похований у Вюрцбурзькій землі». У жовтні 1960 року за розпорядженням прокуратури Равенсбурга останки Дірлевангера були ексгумовані. У ході судово-медичної експертизи від 24 жовтня 1960 року було встановлено, що вони однозначно належали Дирлевангеру.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди оберфюрера СС Дірлевангера[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Образ Дірлевангера в масовій культурі[ред. | ред. код]

У відеоіграх[ред. | ред. код]

  • Velvet Assassin — згідно з сюжетом гри, Оскар Дірлевангер і його бригада були перекинуті у Францію для знищення села, мешканці якого переховували головну героїню гри, британського агента Віолетту Саммер. Віолетті довелось вступити в бій з бійцями Дірлевангера, однак це не врятувало село від знищення.

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
  • Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.110, 275—276
  • Hellmuth Auerbach. Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte // Die Einheit Dirlewanger. — Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt GmbH, 1962. — С. 250—264.  (нем.)
  • French L. MacLean. The Cruel Hunters. SS-Sonder-Kommando Dirlewanger, Hitler's Most Notorious Anti-Partisan Unit. — Atglen: Schiffer, 1998. — 303 с. — ISBN 0-7643-0483-6.  (англ.)
  • Knut Stang. Karrieren der Gewalt. Nationalsozialistische Täterbiographien // Dr. Oskar Dirlewanger — Protagonist der Terrorkriegsführung. — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2004. — 282 с. — ISBN 3-534-16654-X.  (нем.)
  • Rolf Michaelis. Die SS-Sturmbrigade «Dirlewanger». Vom Warschauer Aufstand bis zum Kessel von Halbe. — Dresden: Winkelried-Verlag, 2006. — 134 с. — ISBN 3-938392-21-5.  (нем.)
  • Пишенков А. А. Штрафники СС. Зондеркоманда «Дирлевангер». — М.: Яуза-Пресс, 2009. — 320 с. — ISBN 978-5-9955-0050-6.  (рус.)
  • Жуков Д. А., Ковтун И. И. Охотники за партизанами. Бригада Дирлевангера. — М.: Вече, 2013. — 448 с.: ил. — (Военные тайны XX века) — ISBN 978-5-4444-1257-2
  • FELLGIEBEL, W.P., Elite of theThird Reich, Helion & Company Limited, Solihull, 2003.
  • PATZWALL, K. & SCHERZER, V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001.
  • Williamson, G., The Waffen-SS (4) — 24. to 38. Divisions, & Volunteer Legions, Osprey Publishing Ltd., Great Britain, 2004
  • Michaelis, R., Die SS-Sturmbrigade «Dirlewanger» — Vom Warschauer Aufstand bis zum Kessel von Halbe — Winkelried-Verlag, Dresden, Deutschland, 2006

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Munzinger Personen
  2. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #123490774 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.