Гравілат річковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гравілат річковий
Illustration Geum rivale0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Триба: Colurieae (Colurieae)
Рід: Гравілат (Geum)
Вид: Гравілат річковий
Біноміальна назва
Geum rivale
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Geum rivale
EOL logo.svg EOL: 301195
IPNI: 725355-1
ITIS logo.svg ITIS: 24659
IUCN logo.svg МСОП: 64314072
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 148897

Гравілат річковий (Geum rivale L.) — багаторічна трав'яниста рослина родини Розові (Rosaceae).

Назва[ред.ред. код]

Назва пішла від назви роду на фармацевтичній латині, якою були написані травники у середньовіччі. Там вона називалася — «каріофіллата». В українській розмовній мові слово спростилося до «графілат», і незабаром на «гравілат». Оскільки назва міцно прижилася, його зафіксували в ботанічній номенклатурі. У народі гравілат річковий також називають — «гвоздиковий корінь», «могущник великий», «водяний бадан», «Чортові головки», «замовна трава».

Будова[ред.ред. код]

Гравілат річковий буває від 20 до 75 см заввишки. Стебла червонясті, вкриті відстовбурченими волосками. Прикореневі листки з довгими черешками. Стеблові листки можуть бути з короткими черешками або сидячі. Цвіте з кінця весни до середини літа. Квітки дзвоникоподібні, похилені донизу, звичайно розташовуються по 2-3. Чашечка забарвлена в червонясто-бурий колір. Пелюстки мають довгий нігтик, забарвлені в кремовий або, рідко, в жовтий колір, із темно-червоними жилками. Відрізняється від гравілату міського пониклими, більшими квітками з дзвоникоподібним віночком; пелюстки жовтуваті з оранжево-червоними жилками.

Поширення[ред.ред. код]

Росте на вогких луках, вільшняках, заболочених місцях, у лісах і чагарниках, по берегах річок, озер. Тіньовитривала рослина. Поширений по всій Україні, крім крайнього Степу. Зустрічається нечасто.

Загальний вигляд гравілату річкового

Використання[ред.ред. код]

Гравілат річковий — добрий пилконос і медонос. Використовують у медицині. Традиційно восени і навесні запасають корінь і кореневище гравілату. Вони містять дубильні речовини, крохмаль, гіркий глікозид геін. Рослина має кровоспинні, знеболюючі, в'яжучі та загальнозміцнюючі властивості. До того ж Гравілат річковий є антисептиком і слабким заколисливим засобом. З молодого листя і стебел гравілату готують салати, супи, пюре, гострі приправи. Коріння можна їсти відвареними. Через дубильні речовини гравілат річковий кладуть в пиво, щоб воно могло довго зберігатися і не скисати. Сухі коріння використовують як ароматичну речовину замість гвоздики і кориці в пирогах, квасах, домашньому пиві, вині, лікерах, іншіх напоях та виробах.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми