Гринвіч-Віллидж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гринвіч-Віллидж
Розташування Гринвіч-Віллидж на мапі Мангеттена

Гри́нвіч-Ві́ллидж (англ. Greenwich Village, МФА: [ˌgrɛnɪtʃ ˈvɪlɪdʒ]), або просто «Віллидж» (англ. village — село, селище) — квартал на заході Нижнього Мангеттена (2-й округ).

Планування[ред.ред. код]

У XVII столітті, коли утворилося місто Нью-Йорк, Гринвіч-Віллидж був невеликим селищем, планування якого не мало нічого спільного з нинішнім шаховим плануванням Мангеттена. При забудові Мангеттена в Гринвіч-Віллидж було вирішено зберегти первісне планування. Багато з вулиць криві, вузькі й перетинаються під гострими кутами. На відміну від багатьох вулиць Нью-Йорка більшість вулиць Гринвіч-Віллидж мають власні назви, а не номери. Нечисленні нумеровані вулиці одержали номери не за традиційною мангеттенською нумерацією. Наприклад, 4-та вулиця перетинає 10-ту, 11-ту, 12-ту та 13-ту (в решті Мангеттена всі нумеровані вулиці паралельні).

Історія[ред.ред. код]

До заснування селища на його місці були заболочені плавні. У XVI столітті індіанці називали цю місцевість «Сапоканікан» («тютюнове поле»). 1630 року голландці заснували тут поселення «Нортвейк» (Noortwyck). 1664 року, після захоплення англійцями Нового Амстердама, Гринвіч-Віллидж став швидко розростатися. Офіційно він став селищем з 1712 року, а з 1713 року дістав назву «Гринвіч-Віллидж». Після епідемії жовтої гарячки 1822 року багато жителів Нью-Йорка перебралися до Гринвіч-Віллидж.

З початку XX століття Гринвіч-Віллидж став притулком для людей богеми і радикальних політичних діячів (серед них найвідоміші — драматург Юджин О'ніл, танцівниця Айседора Дункан, поетеса Една Сент-Вінсент Мілле, журналіст Джон Рід). Художник Марсель Дюшан та його друзі запускали з вершини арки на Вошингтон-сквер (центральна площа району) повітряні кулі й проголошували «Незалежну Республіку Гринвіч-Віллидж». У 1950-ті роки Гринвіч-Віллидж став одним з центрів руху біт-покоління (Джек Керуак, Аллен Гінзберг, Вільям Берроуз, Ділан Томас), фолк-рок (The Mamas & the Papas, Боб Ділан, Саймон і Гарфанкел). Цей район відомий антивоєнними та пацифістськими акціями. Гринвіч-Віллидж відіграв важливу роль у русі за права сексуальних меншин: тут знаходяться знамениті Крістофер-стріт та Стоунволл-інн — центр «стоунволлського повстання» 1969 року.

Сьогодення[ред.ред. код]

Нині богемне життя відійшло в минуле: художники залишають Гринвіч-Віллидж через високі ціни на житло й перебираються в Бруклін, Лонг-Айленд-Сіті, Квінс, Нью-Джерсі. Проте жителі Гринвіч-Віллидж, як і раніше, відрізняються своїм ліберальним способом життя та пишаються своєю історією, називаючи іноді весь Нью-Йорк північніше 14-ї вулиці «сільською місцевістю» (upstate). Тут розташовані будинки багатьох знаменитостей, таких як Джуліанна Мур, Лів Тайлер, Ума Турман, тут багато років жив і помер Філіп Сеймур Хоффман.

У Гринвіч-Віллидж розташовано декілька вищих навчальних закладів, зокрема головний кампус Нью-Йоркського університету, Нова школа, низка єврейських навчальних закладів.

Гринвіч-Віллидж — зелений район. У його центрі — відомий парк на Вашингтон-сквер (Washington Square Park), навколо якого розташовані навчальні корпуси Нью-Йоркського університету. У районі багато маленьких скверів, а також численні спортивні майданчики, на одному з яких традиційно проходять загальноміські змагання зі стрітболу.

У Віллиджі знайшли притулок багато не-бродвейських (Off-Broadway та Off-Off-Broadway) театрів, джаз-клубів, комедійних клубів. Тут виступає Оркестр Гринвіч-Віллидж.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]