Джон Рід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Джон Сайлас Рід
англ. John Silas Reed
John Silas Reed 1914.jpg
Народився 22 жовтня 1887(1887-10-22)
Портленд
Помер 19 жовтня 1920(1920-10-19) (32 роки)
Москва
епідемічний висипний тиф
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність журналіст, поет, письменник, сценарист, профспілковий діяч
Відомий журналіст
Alma mater Гарвардський університет
Партія КП США
У шлюбі з Louise Bryant[d]
Автограф Johnreed.name.jpg

Джон Сайлас Рід (англ. John Silas Reed; 22 жовтня 1887(18871022) — 19 жовтня 1920) — американський журналіст, соціаліст. Автор відомої свого часу книги «Десять днів, що потрясли світ» (1919).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Портленді, штат Орегон, США в заможній родині.

Здобуття освіти[ред.ред. код]

Навчався у приватній школі «Портлендська Академія», а з 1904 року — в «Морістоун скул» (англ. Morristown School у Нью-Джерсі.

1906 року вступив до Гарвардського університету. Був активним членом команди з плавання, Драматичного клубу, редколегії студентських видань «Lampoon» і «Harvard Monthly», а також президентом студентського хору Уніаерситету. На політичні погляди Джона Ріда певним чином вплинула участь у засіданнях Клубу Соціалістів, який очолював його товариш.

Закінчивши Університет у 1910 році, Рід здійснив подорож до Європи, під час якої відвідав Англію, Францію й Іспанію.

Початок журналістської кар'єри[ред.ред. код]

Повернувшись до США, Рід вирішив пов'язати свою кар'єру з журналістикою. Університетське знайомство з журналістом Лінкольном Стеффенсом сприяло тому, що його взяли на не надто значну посаду до Нью-Йоркського журналу «American Magazine». В обов'язки Джона входили читання рукописів, коректура, а згодом і редакторська робота. Аби заробити більше, Джон обійняв посаду керуючого у нещодавно відкритому щоквартальному журналі «Landscape Architecture». Протягом півроку Рід марно намагався опублікувати свої оповідання та есе про враження від перебування в Європі, скрізь отримуючи відмову. Врешті він таки домігся успіху — газета «Saturday Evening Post» погодилася надрукувати його твори. Протягом того ж року, Ріда надрукували в журналах «Сollier's», «The Forum», і The «Century Magazine». Один з його віршів було покладено на музику композитором Артуром Футом, а журнал «The American» запропонував йому місце в штаті й розпочав друкувати його твори. Кар'єра Джона Ріда пішла в гору.

Зацікавленість соціальними проблемами, викликана знайомством з Стеффенсом і Ідою Тарбелл, досить швидко призвела до більш радикальної позиції Ріда, ніж вони. У 1913 році Джон став співробітникам журналу «The Masses», де головним редактором був Макс Істмен. У цьому виданні Джон опублікував понад 50 статей і оглядів.

Однією з основних тем, що цікавили його, була революція. За участь у робітничому страйку в Паттерсоні Джон Рід був вперше заарештований. Жорстоке придушення виступу робітників, а також короткочасний арешт, зробили погляди Ріда ще більш радикальними. У цей час Джон зближується з синдикалістською профспілкою «Індустріальні робітники світу». Своє бачення про події Рід виклав у статті «Війна в Паттерсоні», надрукованій у червні 1913 року.

Восени того ж року журнал «Metropolitan Magazine» відрядив Ріда до Мексики з завданням підготувати репортаж про Мексиканську революцію.

Перебуваючи протягом чотирьох місяців у таборі Панчо Вільї, був представником Конституційних сил після перемоги над Федеральними військами під Торреоном разом з останнім. За цей час Рід опублікував серію репортажів про Мексиканську революцію, які створили йому репутацію військового журналіста. Джон Рід глибоко співчував важкому становищу повстанців і був категорично проти американської інтервенції. Згодом мексиканські репортажі були перевидані у книзі, яка отримала назву «Повстала Мексика» й побачила світ у 1914 році.

30 квітня 1914 року Джон Рід прибув у Колорадо, де нещодавно сталася Лудлоуська бійня. Понад тиждень він досліджував подію, виступав на мітингах від імені шахтарів. Підсумками поїздки стала яскрава стаття «Колорадська війна» й усвідомлення того, що класовий конфлікт у суспільстві куди серйозніше, ніж здавалося раніше.

Перша світова війна[ред.ред. код]

З початком Першої світової війни Джон Рід як репортер «Metropolitan» відряджується до нейтральної на той час Італії. Він вважав, що війна — це лише новий виток торговельної боротьби між імперіалістами й не співчував жодній зі сторін конфлікту.

Переїхівши до Парижу, Джон Рід перебував у апатії через цензуру, введену на час війни, а також через складнощі з потраплянням на фронт. Рід вирушив до Лондона. Перебування в Європі дозволило Ріду познайомитися з низкою видатних діячів культури, такими, наприклад, як Пабло Пікассо й Артур Рубінштейн.

Повернувшись у Нью-Йорк, залишок 1914 року Джон провів у засланні разом з лідером мексиканської революції — Панчо Вілья, де і написав свою книгу «Повстала Мексика», а також займаючись написанням статей про війну.

1915 рік ознаменувався відрядженням у Східну Європу разом з канадським художником і журналістом «The Masses» Боурдменом Робінсоном. Вони почали свою подорож з Салонік, звідки попрямували до Сербії, де стали свідками спустошення, відвідали зруйнований бомбардуваннями Белград, також вони відвідали Болгарію і Румунію. У Холмі Рід і Робінсон були заарештовані, кілька тижнів провели в ув'язненні. Втручання посла США врятувало журналістів від ймовірного засудження і страти за шпигунство.

Подорож по Росії не пройшла непоміченою — американський посол у Петрограді вважав, що Рід і Боурдмен є шпигунами. Вони були знов арештовані при спробі нелегального переходу кордону з Румунією. Цього разу допомогло втручання британського посла (Робінсон був британським підданим), який допоміг отримати дозвіл на виїзд, але це сталося тільки після того, як всі документи були вилучені в Києві. З Бухареста вони попрямували у Константинополь, в надії побачити Галіполійську кампанію.

Повернення у США[ред.ред. код]

Незабаром Джон Рід повернувся в США, відвідав у Портленді свою матір. В цей час Джон знайомиться з Луїзою Брайант, яка згодом переїздить до нього на Східне узбережжя.

1916 рік був дуже насиченим подіями в житті Джона Ріда. На початку року Рід познайомився з Юджином О'Нілом, майбутнім нобелівським лауреатом з літератури. У квітні того ж року опублікована книга Джона Ріда «Війна у Східній Європі». На початку травня вони втрьох орендували котедж у Провінстауні. Невдовзі у Брайант і О'Ніла зав'язався роман.

У листопаді в Пікскіллі Джон Рід одружується з Луїзою Брайант. Наприкінці року він переносить операцію з видалення нирки, проведену в клініці Джона Хопкінса в Балтіморі, де Джон залишався до кінця грудня. У 1916 році Джон також опублікував власним коштом книгу «Тамерлан та інші вірші» накладом у 500 примірників.

Загроза вступу США у війну призводить до ще більшої радикалізації поглядів Джона Ріда, він пориває співпрацю з «Metropolitan».

Після того, як 2 квітня 1917 року Вудро Вільсон оголосив війну, Джон Рід кричав на спішно скликаній нараді Народної Ради у Вашингтоні:

«.. Це не моя війна, і я не буду підтримувати його. Це не моя війна, і я не буду мати нічого спільного з нею»

У липні та серпні 1917 року Рід продовжував писати агресивні й злі статті для «Masses», який відмовилася доставляти поштою Поштова служба США. Також Джон Рід писав статті для журналу «Seven Arts», який, зрештою, втратив через них фінансову підтримку й перестав виходити. Рід був приголомшений провоєнними мілітаристськими настроями, популярними в країні — його кар'єра руйнувалася.

У Радянській Росії[ред.ред. код]

17 серпня 1917 року Джон Рід і Луїза Брайант відпливли з Нью-Йорка в Європу, попередньо запевнивши Державний департамент США, що вони не будуть представляти Соціалістичну партію на майбутній конференції в Стокгольмі.

Джон і Луїза хотіли відвідати Росію як журналісти, щоб засвідчити те, що відбувається там, а також для того, щоб зібрати матеріал для репортажу про події що відбуваються в молодій Російській республіці. Подорожуючи через Фінляндію, пара прибула до Петрограда відразу після невдалої спроби військового перевороту генерала Корнілова. Тут вони опинилися в епіцентрі Жовтневого перевороту.

Більшовики прагнули негайного припинення участі Росії у Першій світовій війні, передачі влади Керенським з'їзду Рад, який мав бути скликаний у жовтні 1917 року. Керенський вбачав у цьому прагнення усунути його від влади і прийняв рішення закрити газети більшовиків, наказав заарештувати більшовицьких лідерів, зібрався відправити війська Петроградського гарнізону, який вважався ненадійним, назад на фронт. Військово-революційний комітет Рад, у якому більшість становили більшовики, готувався до захоплення влади від імені майбутнього з'їзду. Ввечері 7 листопада (25 жовтня) 1917 року був захоплений Зимовий палац, резиденція уряду Керенського. Джон Рід і Луїза Брайант були присутні під час захоплення Зимового палацу.

Джон став активним прихильником нового більшовицького уряду, він брав участь у роботі Наркомату закордонних справ, переводячи укази і новини про дії нового уряду на англійську мову. «Я також брав участь у зборі матеріалів і даних і розповсюдження документів, які йшли у німецькі окопи», — пізніше згадував Рід. Джон був близько знайомий з багатьма членами нового уряду. Він зустрівся з Левом Троцьким і познайомився з Володимиром Леніним під час розгону Установчих зборів (6)19 січня 1918 року.

Витративши майже всі свої кошти, Джон Рід став працювати на американця Раймонда Роббінса — представника Червоного Хреста. Роббінс хотів створити газету яка б захищала американські інтереси. Рід погодився, але в першому ж номері газети, який готував до друку саме він, розмістив попередження прямо під заголовком: «Ця газета присвячена захисту інтересів американського капіталу».

Пізніше Джон Рід написав книгу про ці події в Росії — «Десять днів, що потрясли світ»[1].

Останні роки життя[ред.ред. код]

Два місяці Державний департамент США відмовлявся давати Джону Ріду в'їзну візу в США. Лише 28 квітня 1918 року Рід повернувся в Нью-Йорк.

Рід здійснив близько 20 агітаційних поїздок по США, виступаючи в захист Жовтневої революції, проти американської інтервенції в Радянській Росії, у зв'язку з чим 5 разів притягався до судової відповідальності за звинуваченням у «антиамериканській діяльності».

У лютому 1919 року разом з Луїзою Брайант, Альбертом Рісом Вільямсом і Бессі Бетті свідчив перед антикомуністично налаштованим комітетом Сенату США.

Під час похорон Дж. Ріда в Москві. 1920 рік.

Став одним із засновників Комуністичної робітничої партії США в серпні-вересні 1919 року.

У жовтні 1919 року приїхав до Москви і був обраний членом Виконкому Комінтерну. У липні-серпні 1920 року став делегатом на Другому конгресі Комінтерну. Багато їздив по Радянській Росії, збираючи матеріал для нової книги.

Помер від епідемічного висипного тифу 19 жовтня 1920 року в Москві. Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.

Пам'ять[ред.ред. код]

Ім'ям Джона Ріда названо вулиці в низці міст Російської Федерації.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рід Дж. Десять днів, що потрясли світ. — К. : Молодь, 1977. — 216 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Панкова Л. Г. Джон Рід. Життя і творчість. — К.: Дніпро, 1977. — 109 с.

Посилання[ред.ред. код]