Гуревич Михайло Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миха́́йло Йо́сипович Гуре́вич
Гуревич Михайло Йосипович, радянський авіаконструктор.jpg
Народився 31 грудня 1892 (12 січня 1893)
Rubanshchinad, Суджанський повіт[1]
Помер 25 листопада 1976(1976-11-25) (83 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Серафімівське кладовище
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність єврей
Діяльність авіакосмічний інженер, інженер, винахідник, льотчик
Галузь авіаційна промисловість і конструктор
Alma mater Institut supérieur de l'aéronautique et de l'espace, Університет Монпельє, НТУ «ХПІ» (1925)[1] і ХНУ імені В. Н. Каразіна
Науковий ступінь доктор технічних наук
Заклад МіГ
Учасник Перша світова війна і німецько-радянська війна
Родичі Anatoly Andriyashevd
Нагороди

Герой Соціалістичної Праці — 1957

Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Сталінська премія — 1941 Сталінська премія — 1947 Сталінська премія — 1948 Сталінська премія — 1949 Сталінська премія — 1952 Сталінська премія — 1953 Ленінська премія — 1963

Миха́йло Йо́сипович Гуре́вич — радянський авіаконструктор, заступник головного конструктора ОКБ-155.

Герой Соціалістичної Праці (1957). Лауреат шести Сталінських премій (1941), (1947), (1948), (1949), (1952), (1953). Лауреат Ленінської премії (1963). Доктор технічних наук (1964).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 січня 1893 (31 грудня 1892)(18921231)-го року в селі Рубанщина Суджанського повіту Курської губернії Російської імперії (нині Суджанський район Курської області Російської Федерації) в родині робітника.

1910-го року зі срібною медаллю закінчив гімназію в Охтирці Харківської губернії (нині Сумська область). Вступив до Харківського університету, через рік був відрахований за активну участь в акціях протесту проти самодержавства.

1912-го року виїхав до Франції, де вступив на факультет математики університету Монпельє. Влітку 1914-го року приїхав додому на канікули, внаслідок початку Першої світової війни не зміг повернутись на навчання. 1917-го року продовжив навчання у Харківському технічному інституті, де зацікавився авіацією. Був активним учасником Товариства авіації та повітроплавання України і Криму, спроектував і виготовив свої перші літальні апарати — планери «Бумеранг» і «Аіст» (рос. Аист, Лелека).

1925-го року закінчив літакобудівний факультет Харківського технічного інституту, не знайшов роботи за спеціальністю і виїхав до Москви. Працював у різних конструкторських бюро, зокрема проектував судна для мілководдя, картоплезбиральну техніку, бавовнозбиральні машини.

У 1936-37 роках у складі радянської делегації був у відрядженні у США, де було закуплено ліцензію на виробництво в СРСР літака Дуглас ДіСі-3.

Робота авіаконструктором[ред. | ред. код]

Після повернення до Москви був запрошений працювати в КБ Полікарпова, де очолив групу загальних виглядів і ескізного проектування.

У жовтні 1939-го року був переведений до щойно створеного конструкторського бюро, яке очолив Мікоян Артем Іванович, став його заступником.

В КБ Гуревич переважно здійснював модернізацію літака-винищувача «І-153», разом з Мікояном розробив висотний винищувач «МіГ-1», серійний випуск якого почався у січні 1941-го року.

Влітку 1940-го року було створено «МіГ-3» (модифікацію «МіГ-1»), наприкінці року розпочато його виробництво. У 1940-41 роках «МіГ-3» будувався великими партіями і використовувався на початку німецько-радянської війни.

Після війни Гуревич разом з Мікояном проектував перші в СРСР реактивні винищувачі «МіГ-9», «МіГ-15».

З 1947-го року Гуревич керував розробкою і створенням керованих крилатих ракет.

1954-го року почалось серійне виробництво літака «МіГ-19», що міг долати звуковий бар'єр.

1957-го року Гуревич став головним конструктором.

1964-го року, у віці 72х років, за станом здоров'я вийшов на пенсію. Останні роки жив у Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Помер 25 листопада 1976-го року. Похований на Серафімівському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка М. Й. Гуревичу в Харкові

Меморіальна дошка в Харкові, де він навчався у Харківському технічному інституті;

Меморіальна дошка на будинку у Москві, в якому він жив.

Джерело[ред. | ред. код]

Гуревич Михайло Йосипович Герої країни

Примітки[ред. | ред. код]