Гуревич Михайло Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуре́вич Миха́́йло Йо́сипович
 Народився  12 січня 1893 (31 грудня 1892)(18921231)
в селі Рубанщина Суджанського повіту Курської губернії Російської імперії (нині Суджанський район Курської області Російської Федерації)
 Помер  25 листопада 1976(1976-11-25)
Санкт-Петербург
Походження єврей
Похований Серафімівське кладовище
Нагороди

Герой Соціалістичної Праці — 1957

Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Сталінська премія — 1941 Сталінська премія — 1947 Сталінська премія — 1948 Сталінська премія — 1949 Сталінська премія — 1952 Сталінська премія — 1953 Ленінська премія — 1963

Гуре́вич Миха́́йло Йо́сипович — радянський авіаконструктор, заступник головного конструктора ОКБ-155.

Герой Соціалістичної Праці (1957). Лауреат шести Сталінських премій (1941), (1947), (1948), (1949), (1952), (1953). Лауреат Ленінської премії (1963). Доктор технічних наук (1964).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 12 січня 1893 (31 грудня 1892)(18921231)-го року в селі Рубанщина Суджанського повіту Курської губернії Російської імперії (нині Суджанський район Курської області Російської Федерації) в родині робітника.

1910-го року зі срібною медаллю закінчив гімназію в Охтирці Харківської губернії (нині Сумська область). Вступив до Харківського університету, через рік був відрахований за активну участь в акціях протесту проти самодержавства.

1912-го року виїхав до Франції, де вступив на факультет математики університету Монпельє. Влітку 1914-го року приїхав додому на канікули, внаслідок початку Першої світової війни не зміг повернутись на навчання. 1917-го року продовжив навчання у Харківському технічному інституті, де зацікавився авіацією. Був активним учасником Товариства авіації та повітроплавання України і Криму, спроектував і виготовив свої перші літальні апарати — планери «Бумеранг» і «Аіст» (рос. Аист, Лелека).

1925-го року закінчив літакобудівний факультет Харківського технічного інституту, не знайшов роботи за спеціальністю і виїхав до Москви. Працював у різних конструкторських бюро, зокрема проектував судна для мілководдя, картоплезбиральну техніку, бавовнозбиральні машини.

У 1936-37 роках у складі радянської делегації був у відрядженні у США, де було закуплено ліцензію на виробництво в СРСР літака Дуглас ДіСі-3.

Робота авіаконструктором[ред.ред. код]

Після повернення до Москви був запрошений працювати в КБ Полікарпова, де очолив групу загальних виглядів і ескізного проектування.

У жовтні 1939-го року був переведений до щойно створеного конструкторського бюро, яке очолив Мікоян Артем Іванович, став його заступником.

В КБ Гуревич переважно здійснював модернізацію літака-винищувача «І-153», разом з Мікояном розробив висотний винищувач «МіГ-1», серійний випуск якого почався у січні 1941-го року.

Влітку 1940-го року було створено «МіГ-3» (модифікацію «МіГ-1»), наприкінці року розпочато його виробництво. У 1940-41 роках «МіГ-3» будувався великими партіями і використовувався на початку німецько-радянської війни.

Після війни Гуревич разом з Мікояном проектував перші в СРСР реактивні винищувачі «МіГ-9», «МіГ-15».

З 1947-го року Гуревич керував розробкою і створенням керованих крилатих ракет.

1954-го року почалось серійне виробництво літака «МіГ-19», що міг долати звуковий бар'єр.

1957-го року Гуревич став головним конструктором.

1964-го року, у віці 72х років, за станом здоров'я вийшов на пенсію. Останні роки жив у Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Помер 25 листопада 1976-го року. Похований на Серафімівському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

Нагороди[ред.ред. код]

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

Меморіальна дошка М. Й. Гуревичу в Харкові

Меморіальна дошка в Харкові, де він навчався у Харківському технічному інституті;

Меморіальна дошка на будинку у Москві, в якому він жив.

Джерело[ред.ред. код]

Гуревич Михайло Йосипович Герої країни