МіГ-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
МіГ-1
МіГ-1(І-200)
МіГ-1
Призначення: висотний винищувач-перехоплювач 
Перший політ: 5 квітня 1940 
Прийнятий на озброєння: СРСР СРСР 1940 
Знятий з озброєння: 1944 
Період використання: 19401944 
Виробник: Авіазавод № 1 ім. Авіахіма. Авіазавод № 155 
Всього збудовано: 100+3 прототип 
Модифікації: МіГ-3 
Конструктор: А. І. Мікоян і М. Й. Гуревич 
Екіпаж: 1 особа
Максимальна швидкість (МШ): 657 км/год
МШ біля землі: 386 км/год
МШ на висоті: (7200 м) 657 км/год
Дальність польоту: (7860 м) 820—857 км
Практична стеля: 12 000 м
Довжина: 8,155 м
Висота: 3,325 м
Розмах крила: 10,2 м
Площа крила: 17,44 м²
Двигуни: АМ-35 V-12 
Тяга (потужність): потужність 1 × 1350 л. с. (1 × 993 кВт) 
Боєзапас: 300 патронів на ствол
375 патронів на ствол 
Маса підвісних елементів: максимум 200  кг
Підвісне озброєння авіабомби, кулемети 
Кулеметне озброєння 1×12,7 мм кулемет БС
2×7,62 мм кулеметів ШКАС
 

МіГ-1 (рос. МиГ-1) — радянський висотний одномісний одномоторний винищувач часів Другої світової війни.

Проектування літака[ред.ред. код]

МіГ-1(І-200) був розроблений у відповідь на вимоги висотного винищувача з рядним двигуном, виданого ВПС в січні 1939 року. Спочатку літак, позначений I-200, був розроблений Полікарповим. Робота почалася в червні 1939 року під керівництвом Миколи Полікарпова. МіГ-1 був низькоплан з хвостом зволікань шасі змішаної конструкції. У зв'язку з дефіцитом легких сплавів задня частина фюзеляжу була зроблена з дерева, але передня частина фюзеляжу, від гвинта до задньої частини кабіни була зварна із сталевих труб ферми, покрита дюралюмінієм. Основна частина крила була дерев'яною, але центральна частина була суцільнометалева зі сталевого двотавру. Крило використали Clark YH профілю. Це були рівномірно конічні із закругленими кінчиками і консоль крила була 5° двогранною. Кабіна була розташована на кормі, яка серйозно обмежувала переднього оглядача при посадці і рулюванні. AM-37 двигун ще не був доступний і менш потужний V-12 Мікуліна АМ-35 повинен бути замінений. Також було шість вихлопних ежектори, по одному для кожної пари циліндрів, які забезпечували додаткову тягу. Радіатор був під кабіною. Озброєння включало два 7,62 мм (0,300 дюйма) кулемети ШКАС і один 12,7 мм (0,50 дюйма) кулемет БС. До 8 грудня ескізний проект винищувача І-200 був готовий. 25 грудня 1939 був розглянутий і затверджений макет літака і наступного дня приступили до розробки та виготовлення робочих креслень. Для прискорення процесу підготовки виробництва до роботи конструкторів підключили технологів, виробничників і всіх інших працівників, пов'язаних із запуском креслень в серію. Люди працювали з щоденною віддачею 1,5-2 змін від кожного, навіть у вихідні дні. Отримані результати дали підстави переконатися у правильності попереднього аеродинамічного розрахунку і розрахунку стійкості. У затвердженому 2 січня 1940 укладенні ЦАГІ за ескізним проектом літака І-200 зазначалося, що «проект літака І-200 АМ-37 з точки зору аеродинаміки є, безумовно, повноцінним».

Прототипи МіГ-1[ред.ред. код]

МіГ-1(І-200) № 1[ред.ред. код]

Перший політ МіГ-1 здійснив 5 квітня 1940 на Ходинському аеродромі в Москві з головним льотчиком-випробувачем Аркадій Екатовим за штурвалом. 24 травня перший прототип розвинув швидкість 648,5 з км/год (402.9 миль/год) на 6900 м (22638 футів).

МіГ-1(І-200) № 2[ред.ред. код]

Будування другого прототипу закінчили 25 квітня і передали на випробування. Другий прототип піднявся в повітря 9 травня. Полігоні випробування показали: 5 серпня 651 км/год (405 миль/год) був досягнутий в 7000 м (23000 футів), використовуючи максимальний підйом. Час набору висоти показники склали 5,1 хвилини до 5000 м (16000 футів) і 7,2 хвилини до 7000 м (23000 футів) і швидкості на більш низьких висотах була 579 км / год (360 миль / год) на 2200 м (7200 футів) та 605 км / год (376 миль / год) на 3630 м (11910 футів).

МіГ-1(І-200) № 3[ред.ред. код]

МіГ-3(І-200) № 3 відрізнявся від своїх попередників — він мав металеві консолі, а замість факелодержателей НГ-12 встановили фару ФС-155. 6 червня М. І. Марцелюк здійснив на ньому перший виліт. Не чекаючи закінчення заводських випробувань, рішенням Комітету Оборони № 224 від 25 травня та наказом НКАП № 245 від 31 травня 1940 винищувач І-200 був офіційно запущений в серійне виробництво на заводі № 1 ім. Авіахіму.

Недоліки[ред.ред. код]

  • Ліхтар, що відкривається на дослідних зразках вбік і прийнятий макетною комісією, в експлуатації виявився незручним.
  • Кватирки не забезпечували достатньої вентиляції кабіни, а відкрити ліхтар у польоті було неможливо.
  • Сферична форма вносила великі спотворення, ускладнюючи тим самим керування літаком, тому збільшили плоскі грані козирка.
  • Щоб зменшити температуру всередині кабіни, передбачили додаткову вентиляцію.
  • Для зручності обслуговування приладову дошку зробили з відкидним щитком.
  • Також довелося розширити колодязі для прибирання коліс, щоб пневматики не терли їх стінки.

Загальні відомості[ред.ред. код]

3 грудня 1940 ВПС наказав, щоб 41-го винищувального авіаційного полку, створений на базі Кримської місті Кача, було проведення експлуатаційних випробувань для МіГ-1(I-200). До 22 лютого 1941 89 були видані 89-й винищувальному авіаційний полку у Каунасі(Литва) і 41-у винищувальному авіаційному полку в Білостоці(Польща), обидва місця під радянською окупацією з 1939-40 рр.. 11 залишилося на заводі № 1: Мало що відомо про продуктивність МіГ-1 в бою, як більшість, ймовірно, були знищені в перші дні операції Барбаросса. Тим не менш, один був ще в інвентарі ВПС, як наприкінці 1944 року, коли він був записаний як знятий в цьому році.

Технічні характеристики (Мікоян-Гуревич МіГ-1)[ред.ред. код]

Загальні особливості[ред.ред. код]

  • Екіпаж: Один
  • Довжина: 8,16 м
  • Розмах крил : 10,20 м
  • Висота: 2,62 м
  • Площа крила: 17,5 м ²
  • Профіль крила: Кларк YH
  • Вага порожнього: 2602 кг
  • Злітна вага: 3099 кг
  • Максимальна злітна маса: 3319 кг
  • Силова установка : 1 × Мікуліна АМ-35 рідинного охолодження V-12, 1007 кВт (1350 к.с.)

Продуктивність[ред.ред. код]

  • Максимальна швидкість: 657 км / год
  • Діапазон : 580 км
  • Практична стеля : 12 000 м
  • Швидкопідйомність : 16,8 м / с
  • Навантаження на крило : 177 кг / м ²
  • Потужність/маса : 0,32 кВт / кг

Озброєння[ред.ред. код]

  • Кулеметне озброєння: 1 × 12,7 мм кулемет BS
2 × 7,62 мм ШКАС знаряддя машини
  • Бомбове навантаження: до 200 кг

Використання[ред.ред. код]

СРСР СРСР

Літаки для порівняння[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ведмідь А. Н., Хазанов Д. Б. МіГ-3. Перший фронтовий висотний винищувач. — Колекція, Ексмо, Яуза, 2007. — 112 с. — (Арсенал колекція). — 5000 екз. — ISBN 978-5-699-20443-4.(рос.)
  • Шавров, В. Б. Історія конструкцій літаків в СРСР 1938—1950 рр. — М.: Машинобудування, 1988. — 568 с. — 20 000 екз. — ISBN 5-217-00477-0.(рос.)
  • Gunston, Bill and Gordon, Yefim MiG Aircraft since 1937. — London, GB: Putnam Aeronautical Books, 1998. — P. 18-24. — 288 p. — ISBN 0-85177-884-4.(англ.)

Посилання[ред.ред. код]