Девід Мітчелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Девід Мітчелл
David Stephen Mitchell
David Mitchell by Kubik.JPG
При народженні David Stephen Mitchell
Народження 12 січня 1969(1969-01-12) (48 років)
  Саутпорт[d], Сефтон[d], Мерсісайд, Англія, Велика Британія[1]
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater Кентський університет[d]
Мова творів Англійська
Рід діяльності Письменник
Роки активності: 1999 — наш час
Жанр Роман
Magnum opus: Ghostwritten[d], Сон № 9[d], Хмарний атлас, Black Swan Green[d] і The Thousand Autumns of Jacob de Zoet[d]
Нагороди та премії
2011 Commonwealth Writers Prize
2005 British Book Awards Literary Fiction Award
2004 Man Booker Prize for Fiction
Сайт: David Mitchell
CMNS: Девід Мітчелл на Вікісховищі

Девід Мітчелл (англ. David Mitchell), 12 січня 1969  року — англійський письменник. Автор семи романів, два з яких, «Сон№ 9» та «Хмарний Атлас», увійшли в шорт-ліст Букерівської премії.

Біографія[ред.ред. код]

Девід Стівен Мітчелл народився в місті Саутпорт, Мерсісайд, Велика Британія. Але ріс майбутній письменник у місті Малверн, Вустерширі. Мітчелл вивчав американську та англійську літературу в університеті Kент (University of Kent). Має ступінь магістра з компаративістики.

Після закінчення навчання Мітчелл жив рік на Сицилії, потім переїхав у Хіросіму, Японія, де викладав англійську мову японським студентам. Там він одружився з Кейко Йошіда. Зараз Мітчелл разом з дружиною й двома дітьми живуть у Ардфілді, Ірландія.[2]

В своєму есе для видавництва Random House Мітчелл пише: «Я завжди знав, що хочу бути письменником. Але до 1994 року, коли я приїхав в Японію, я не міг просто сісти і почати писати. Можливо, я б став письменником будь-де, але чи був би я тим самим письменником, якби останні шість років провів в Лондоні або Кейптауні, в шахті, або в цирку? Це моя відповідь самому собі.»[3]

Девід Мітчелл — заїка, і вважає фільм «Король говорить» (2010) найкращим фільмом, який розповідає про життя людини-заїки: «Я б мабуть і досі оминав цю тему, якби не написав майже автобіографічний роман „Чорний Лебідь Грін“, оповідачем якого є тринадцятирічний хлопчик—заїка.»[4]

Син Мітчелла та Кейко Йошіда має розлад нервової системи аутизм. Аби привернути увагу суспільства до дітей-аутистів, Мітчелл та Кейко переклали з японської книгу Наокі Хігашіда (Naoki Higashida), тринадцятирічного японського хлопчика-аутиста «Чому я стрибнув» («The Reason I Jump»).[5]

Зараз Мітчелл разом з родиною мешкає в місті Ардфілд, Ірландія. Пише новий роман, в якому збирається порівняти стародавню Японію і наполеонівську епоху.

Творчість[ред.ред. код]

Перший роман Девіда Мітчелла «Літературний привид» («Ghostwritten») вийшов друком у Британії в 1999 році. Події роману розвиваються по всьому світу, від Окінави до Монголії, й далі до Нью-Йорку 2000-х. Через весь роман читача ведуть дев'ять оповідачів, історії яких дивним чином переплітаються між собою. Книгу було відзначено Премією Джона Ріс-Луелліна як найкращу британську книгу року, написану автором до 35 років.

Два його наступні романи «Сон№ 9» (2001) та «Хмарний атлас»[6] (2004), було включено в шорт-ліст Букерівської премії.[7] Роман «Чорний Лебідь Грін» («Black Swan Green»), опублікований 2006 року, було відібрано у довгий список Букерівської премії.

У 2003 році Мітчелл увійшов до списку найкращих молодих британських письменників, за версією журналу Granta.[8] А 2007 року письменника було включено до списку 100 найвпливовіших людей світу, за версією журналу Time.[9]

2012 року на екрани вийшов науково-фантастичний фільм «Хмарний атлас», створений Томом Тиквером, Ланою та Ліллі Вачовські, за однойменним романом Мітчелла. За романом «Сон№ 9» було знято фільм з Мартіном Фріменом в головній ролі «The Voorman Problem», який було номіновано на BAFTA.[10]

Шостий роман Девіда Мітчелла «Годинник з кісток» («The Bone Clocks»), було опубліковано 2 вересня 2014 року.[11] В інтерв'ю The Spectator письменник сказав, що роман містить «трохи фантастики», а загалом він про «життя та смерть».[12] «Годинник з кісток» був у шорт-листі 2014 Man Booker Prize.

Бібліографія[ред.ред. код]

Романи

Короткі історії

  • «January Man», Granta 81: Best of Young British Novelists, Spring 2003
  • «What You Do Not Know You Want», McSweeney's Enchanted Chamber of Astonishing Stories, Vintage Books (Random House), 2004
  • «Preface», The Daily Telegraph, April 2006
  • «Dénouement», The Guardian, May 2007
  • «Judith Castle», New York Times, January 2008
  • «An Inside Job», Included in «Fighting Words», edited by Roddy Doyle[13]
  • «Character Development», The Guardian, September 2009
  • «Muggins Here», The Guardian, August 2010
  • «Earth calling Taylor», Financial Times, December 2010
  • «Lots of Bits of Star», in the exhibit «Caught by the Nest» by Kai and Sunny, 2013 (Limited to 50 copies)
  • «Variations on a Theme by Mister Donut», Granta 127: Japan, Spring 2014
  • «The Right Sort», Twitter, 2014

Статті

  • «Japan and my writing», Essay
  • «Enter the Maze», The Guardian, 2004
  • «Kill me or the cat gets it», The Guardian, 2005 (Book review of Kafka on the Shore)
  • «On historical fiction», The Telegraph, 2010
  • «Imaginary City», Geist, 2010
  • «Lost for words», Prospect Magazine, 2011
  • «Learning to live with my son's autism», The Guardian, 2013
  • «David Mitchell on Earthsea — a rival to Tolkien and George RR Martin», The Guardian, October 23, 2015

Переклади українською[ред.ред. код]

  • 1. Девід Мітчел, Сон № 9. Переклад з англійської: Олекса Негребецький; редактор: Ксенія Сладкевич. Київ: Видавництво агенції MSBrand Corporation, 2008. 416 сторінок. ISBN 978-966-2973-00-6[14]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.theguardian.com/books/2008/jun/12/david.mitchell
  2. David Mitchell, The Art of Fiction No. 204. The Paris Review. 
  3. Bold Type: Essay by David Mitchell. Randomhouse.com. Процитовано 2013-08-28. 
  4. «Lost for words»
  5. Tisdale, Sallie (23 August 2013). Voice of the Voiceless. New York Times. Процитовано 1 September 2013. 
  6. «Істина завжди одна». Суперструнна реальність Девіда Мітчелла. журнал "Всесвіт", №9-10 2014. 
  7. Man Booker Prize Archive. 
  8. Mitchell, D. (2003). Best of Young British Novelists 2003: The January Man. Granta (81). 
  9. The Time 100. Time. 2007-05-03. Процитовано 2010-05-01. 
  10. Link to video. 
  11. New David Mitchell novel out next autumn. The Bookseller. 2013-11-26. Процитовано 2013-11-28. 
  12. Interview with a writer: David Mitchell. The Spectator. 2013-01-25. Процитовано 2013-01-27. 
  13. Roddy Doyle: the joy of teaching children to write. 
  14. Електронний архів книг програми «Проект перекладів» Міжнародного фонду «Відродження» — Девід Мітчелл. Сон номер 9

Джерела[ред.ред. код]

  • «The world begins its turn with you, or how David Mitchell's novels think». In B. Schoene. The Cosmopolitan Novel. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2009.
  • Dillon, S. (ed.). David Mitchell: Critical Essays. Kent: Gylphi, 2011.

Посилання[ред.ред. код]