Девід Мітчелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Девід Мітчелл
David Stephen Mitchell
David Mitchell by Kubik.JPG
При народженні David Stephen Mitchell
Дата народження 12 січня 1969(1969-01-12) (47 років)
Місце народження Саутпорт, Англія, Велика Британія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater University of Kent[d]
Мова творів Англійська
Рід діяльності Письменник
Роки активності: 1999 - наш час
Жанр Роман
Нагороди John Llewellyn Rhys Prize[d]
Премії 2011 Commonwealth Writers Prize
2005 British Book Awards Literary Fiction Award
2004 Man Booker Prize for Fiction
David Mitchell
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Девід Мітчелл (англ. David Mitchell), 12 січня 1969  року — англійський письменник. Автор семи романів, два з яких, «Сон№9» та «Хмарний Атлас», увійшли в шорт-ліст Букерівської премії.

Біографія[ред.ред. код]

Девід Стівен Мітчелл народився в місті Саутпорт, Мерсісайд, Велика Британія. Але ріс майбутній письменник у місті Малверн, Вустерширі. Мітчелл вивчав американську та англійську літературу в університеті Kент (University of Kent). Має ступінь магістра з компаративістики.

Після закінчення навчання Мітчелл жив рік на Сицилії, потім переїхав у Хіросіму, Японія, де викладав англійську мову японським студентам. Там він одружився з Кейко Йошіда. Зараз Мітчелл разом з дружиною й двома дітьми живуть у Ардфілді, Ірландія.[1]


В своєму есе для видавництва Random House Мітчелл пише: "Я завжди знав, що хочу бути письменником. Але до 1994 року, коли я приїхав в Японію, я не міг просто сісти і почати писати. Можливо, я б став письменником будь-де, але чи був би я тим самим письменником, якби останні шість років провів в Лондоні або Кейптауні, в шахті, або в цирку? Це моя відповідь самому собі."[2]


Девід Мітчелл — заїка, і вважає фільм «Король говорить» (2010) найкращим фільмом, який розповідає про життя людини-заїки: "Я б мабуть і досі оминав цю тему, якби не написав майже автобіографічний роман «Чорний Лебідь Грін», оповідачем якого є тринадцятирічний хлопчик—заїка."[3]


Син Мітчелла та Кейко Йошіда має розлад нервової системи аутизм. Аби привернути увагу суспільства до дітей-аутистів, Мітчелл та Кейко переклали з японської книгу Наокі Хігашіда (Naoki Higashida), тринадцятирічного японського хлопчика-аутиста «Чому я стрибнув» («The Reason I Jump»).[4]
Зараз Мітчелл разом з родиною мешкає в місті Ардфілд, Ірландія. Пише новий роман, в якому збирається порівняти стародавню Японію і наполеонівську епоху.

Творчість[ред.ред. код]

Перший роман Девіда Мітчелла «Літературний привид» («Ghostwritten») вийшов друком у Британії в 1999 році. Події роману розвиваються по всьому світу, від Окінави до Монголії, й далі до Нью-Йорку 2000-х. Через весь роман читача ведуть дев`ять оповідачів, історії яких дивним чином переплітаються між собою. Книгу було відзначено Премією Джона Ріс-Луелліна як найкращу британську книгу року, написану автором до 35 років.

Два його наступні романи «Сон№ 9» (2001) та «Хмарний атлас» (2004), було включено в шорт-ліст Букерівської премії.[5] Роман «Чорний Лебідь Грін» («Black Swan Green»), опублікований 2006 року, було відібрано у довгий список Букерівської премії.

У 2003 році Мітчелл увійшов до списку найкращих молодих британських письменників, за версією журналу Granta.[6] А 2007 року письменника було включено до списку 100 найвпливовіших людей світу, за версією журналу Time.[7]

2012 року на екрани вийшов науково-фантастичний фільм «Хмарний атлас», створений Томом Тиквером, Ланою та Ліллі Вачовські, за однойменним романом Мітчелла. За романом «Сон№9» було знято фільм з Мартіном Фріменом в головній ролі «The Voorman Problem», який було номіновано на BAFTA.[8]

Шостий роман Девіда Мітчелла «Годинник з кісток» («The Bone Clocks»), було опубліковано 2 вересня 2014 року.[9] В інтерв`ю The Spectator письменник сказав, що роман містить "трохи фантастики", а загалом він про "життя та смерть".[10] «Годинник з кісток» був у шорт-листі 2014 Man Booker Prize.

Бібліографія[ред.ред. код]

Романи

Короткі історії

  • "January Man", Granta 81: Best of Young British Novelists, Spring 2003
  • "What You Do Not Know You Want", McSweeney's Enchanted Chamber of Astonishing Stories, Vintage Books (Random House), 2004
  • "Preface", The Daily Telegraph, April 2006
  • "Dénouement", The Guardian, May 2007
  • "Judith Castle", New York Times, January 2008
  • "An Inside Job", Included in "Fighting Words", edited by Roddy Doyle[11]
  • "Character Development", The Guardian, September 2009
  • "Muggins Here", The Guardian, August 2010
  • "Earth calling Taylor", Financial Times, December 2010
  • "Lots of Bits of Star", in the exhibit "Caught by the Nest" by Kai and Sunny, 2013 (Limited to 50 copies)
  • "Variations on a Theme by Mister Donut", Granta 127: Japan, Spring 2014
  • "The Right Sort", Twitter, 2014

Статті

  • "Japan and my writing", Essay
  • "Enter the Maze", The Guardian, 2004
  • "Kill me or the cat gets it", The Guardian, 2005 (Book review of Kafka on the Shore)
  • "On historical fiction", The Telegraph, 2010
  • "Imaginary City", Geist, 2010
  • "Lost for words", Prospect Magazine, 2011
  • "Learning to live with my son's autism", The Guardian, 2013
  • "David Mitchell on Earthsea – a rival to Tolkien and George RR Martin", The Guardian, October 23, 2015

Переклади українською[ред.ред. код]

  • 1.Девід Мітчел, Сон №9. Переклад з англійської: Олекса Негребецький; редактор: Ксенія Сладкевич. Київ: Видавництво агенції MSBrand Corporation, 2008. 416 сторінок. ISBN 978-966-2973-00-6[12]

Примітки[ред.ред. код]

  1. David Mitchell, The Art of Fiction No. 204. The Paris Review. 
  2. Bold Type: Essay by David Mitchell. Randomhouse.com. Процитовано 2013-08-28. 
  3. "Lost for words"
  4. Tisdale, Sallie (23 August 2013). Voice of the Voiceless. New York Times. Процитовано 1 September 2013. 
  5. Man Booker Prize Archive. 
  6. Mitchell, D. (2003). Best of Young British Novelists 2003: The January Man. Granta (81). 
  7. The Time 100. Time. 2007-05-03. Процитовано 2010-05-01. 
  8. Link to video. 
  9. New David Mitchell novel out next autumn. The Bookseller. 2013-11-26. Процитовано 2013-11-28. 
  10. Interview with a writer: David Mitchell. The Spectator. 2013-01-25. Процитовано 2013-01-27. 
  11. Roddy Doyle: the joy of teaching children to write. 
  12. Електронний архів книг програми «Проект перекладів» Міжнародного фонду «Відродження» - Девід Мітчелл. Сон номер 9

Джерела[ред.ред. код]

  • "The world begins its turn with you, or how David Mitchell's novels think". In B. Schoene. The Cosmopolitan Novel. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2009.
  • Dillon, S. (ed.). David Mitchell: Critical Essays. Kent: Gylphi, 2011.

Посилання[ред.ред. код]