Перейти до вмісту

Дездемона (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дездемона
Знімок із «Вояджера-2», на якому видно Дездемону
Дані про відкриття
Дата відкриття13 січня 1986
Відкривач(і)Стівен Сіннот / «Вояджер-2»
ПланетаУран
НомерX
Орбітальні характеристики
Велика піввісь62 658,364 ± 0,047 км[1]
Орбітальний період0,473649597 ± 0,000000014 діб[1]
Ексцентриситет орбіти0,00013 ± 0,000070[1]
Нахил орбіти0,11252 ± 0,037° до площини екватора планети[1]
Фізичні характеристики
Діаметр90 × 54 × 54 км[2]
Середній радіус34 ± 4[2] км
Площа поверхні~14 500 км²[3]
Маса~2,3× 1017 кг[3]
Густина~1,3 г/см³ (ймовірно)
Прискорення вільного падіння~0,011[3] м/с²
Альбедо0,08 ± 0,01[4]
Температура поверхні~64[3] К

Дездемона у Вікісховищі

Дездемонавнутрішній супутник Урана, названий на честь дружини Отелло з п'єси Вільяма Шекспіра «Отелло». Також відомий під назвою Уран X. Його було відкрито 13 січня 1986 року під час вивчення знімків, отриманих «Вояджером-2», та присвоєно тимчасову назву S/1986 U 6.

Про Дездемону майже нічого не відомо, окрім розміру та орбітальних характеристик.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Jacobson, R. A. (1998). The Orbits of the Inner Uranian Satellites From Hubble Space Telescope and Voyager 2 Observations. The Astronomical Journal. 115: 1195—1199. doi:10.1086/300263. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 5 червня 2017. (англ.)
  2. а б Karkoschka, Erich (2001). Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites. Icarus. 151: 69—77. doi:10.1006/icar.2001.6597. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 5 червня 2017. (англ.)
  3. а б в г Обчислено за значеннями інших параметрів.
  4. Karkoschka, Erich (2001). Comprehensive Photometry of the Rings and 16 Satellites of Uranus with the Hubble Space Telescope. Icarus. 151: 51—68. doi:10.1006/icar.2001.6596. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 5 червня 2017. (англ.)