Сікоракса (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Сікоракса
Дані про відкриття
Дата відкриття 6 вересня 1997
Відкривач(і) Ніколсон, Ґледмен, Бернс, Кавеларс за допомогою Hale telescope[en]
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 12,2 млн км
Орбітальний період 1288 діб
Ексцентриситет орбіти 0,5224
Нахил орбіти 152,51° (до екліптики)
148,84° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр 190 км
Площа поверхні ~113 000 км²
Об'єм ~3000 км³
Маса 5,4×1018 кг
Густина ~1,5 г/см³
Прискорення вільного падіння 0,04 м/с²
Альбедо 0,07 (припущення)
Температура поверхні ~64 К К
Атмосфера відсутня
Інші позначення

Commons-logo.svg Сікоракса у Вікісховищі

Ретроградні нерегулярні супутники планети Уран

Сікоракса (англ. Sycorax) — супутник планети Урана, відкритий у 1997 астрономами Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США). Відомий також під позначеннями «Уран XVII» і «S/1997 U 2». Сікоракса названа за іменем персонажа п'єси В. Шекспіра «Буря».

Одночасно з Сікораксою було відкрито супутник Урана Калібан. У В тому випадку, якщо розміри супутника оцінені правильно, він є шостим по величині супутником Урану і займає перехідне положення між основними і дрібними супутниками. Супутник звертається у зворотному напрямі по «неправильній»

У тому випадку, якщо розміри супутника оцінені правильно, він є шостим за величиною супутником Урана і займає проміжне положення між основними і дрібними супутниками. Супутник обертається у зворотному напрямку сильно витягнутою і нахиленою орбітою. Орбіта Сікоракса віддалена від Урана у 20 разів далі, ніж орбіта найвіддаленішого регулярного супутника Урана Оберона.[1]

[2] Припускають, опираючись на орбітальні параметри, що Сікоракса належить до того ж динамічного кластера що і Сетебос і Просперо. Тобто мають спільне походження.[3]

Припускають, що цей супутник складається із суміші льоду і гірських порід. Сікоракса має незвичайний для супутників Урана червонуватий колір, характерний для об'єктів пояса Койпера. Можливо, супутник був захоплений тяжінням Урана.[4][5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. DOI: 10.1038/31890
    Цитування заповнять автоматично через кілька хвилин. Ви можете запрохати заповнення поза чергою або заповнити вручну
  2. Jacobson, R.A. (2003) URA067 (2007-06-28). Planetary Satellite Mean Orbital Parameters. JPL/NASA. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2008-01-23. 
  3. DOI: 10.1086/424997
    Цитування заповнять автоматично через кілька хвилин. Ви можете запрохати заповнення поза чергою або заповнити вручну
  4. Sheppard, Scott S.; Jewitt, David C.; Kleyna, Jan (2005). An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness (PDF). The Astronomical Journal 129 (1): 518–525. Bibcode:2005AJ....129..518S. arXiv:astro-ph/0410059. doi:10.1086/426329. Архів оригіналу за 11 May 2005. Процитовано 20 October 2009. «Table 3 ... ri (km) ... 36 ... i Radius of satellite assuming a geometric albedo of 0.04.»  [недоступне посилання з 01.09.2010]
  5. Maris, M.; Garraro, G.; Parisi, M.G. (2007). Light curves and colours of the faint Uranian irregular satellites Sycorax, Prospero, Stephano, Setebos, and Trinculo. Astronomy&Astrophysics 472 (1): 311–319. Bibcode:2007A&A...472..311M. arXiv:0704.2187. doi:10.1051/0004-6361:20066927. 

Посилання[ред.ред. код]