Пердіта (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пердіта
Дані про відкриття
Дата відкриття 18 травня 1999 (знімки було зроблено 18 січня 1986 року)
Відкривач(і) Еріх Каркошка / Вояджер-2
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 76 417 ± 1 км
Орбітальний період 0,638021 ± 0,000013 діб
Ексцентриситет орбіти 0,0012 ± 0,0005
Нахил орбіти 0,0 ± 0,3° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Середній радіус 15 ± 3 км
Площа поверхні ~2800 км²
Об'єм ~14 000 км³
Маса ~0,18·1017 кг
Густина ~1,3 г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0047 м/с²
Альбедо 0,08 ± 0,01
Температура поверхні ~64 К
Атмосфера
Інші позначення


Пердіта (англ. Perdita) — супутник планети Урана. Також позначається як Уран XXV[1].

Перші фотографії Пердіти були зроблені космічним апаратом «Вояджер-2» у 1986 році, але вона не була виявлена на тих знімках відразу. Лише через тринадцять років у 1999 році її виявив Еріх Каркошка під час роботи з архівом знімків «Вояджера-2»[2][3]. Новий супутник отримав тимчасове позначення S/1986 U 10[3]. Однак підтвердити існування Пердіти довгий час не вдавалося. Тому у 2001 Міжнародний астрономічний союз офіційно виключив об'єкт S/1986 U 10 зі списку супутників Урана[4].

У 2003 році знімки, зроблені космічним телескопом «Габбл», дозволили розпізнати космічне тіло у місці, де повинна була бути Пердіта, підтвердивши таким чином її існування[5][6].

Свою назву супутник отримав за іменем персонажа п'єси Шекспіра «Зимова казка».

Орбіта Пердіти пролягає між орбітами Белінди і Пака. Спостереження «Габбла» показують, що Пердіта рухається навколо Урана не чітко за законами Кеплера, а знаходиться в орбітальному резонансі 43:44 з Беліндою. Також рух Пердіти близький до орбітального резонансу 8:7 з Розаліндою[2][5].

Пердіта належить до групи внутрішніх дрібних супутників, серед яких окрім Пердіти Б'янка, Крессида, Дездемону, Джульєтту, Порцію, Розалінду, Купідон і Белінда[7]. У цих супутників схожі орбіти і фотометричні властивості[7]. Окрім орбіти[2][5], радіусу 15 км[2] і геометричного альбедо 0,08[7], про Пердиту практично нічого не відомо.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 2006-07-21. Архів оригіналу за 2011-08-17. Процитовано 2006-08-05. 
  2. а б в г Karkoschka, Erich (2001). Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites. Icarus 151. с. 69–77. doi:10.1006/icar.2001.6597. 
  3. а б Karkoschka, Erich (1999-05-18). IAU Circular No. 7171. Процитовано 2006-08-05. 
  4. Foust, Jeff (2001-12-31). Moon of Uranus is demoted. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 2012-03-10. Процитовано 2006-08-05. 
  5. а б в Showalter, Mark R.; Lissauer, Jack J. (2005-12-22). The Second Ring-Moon System of Uranus: Discovery and Dynamics. Science Express 311. с. 973. PMID 16373533. doi:10.1126/science.1122882. 
  6. Showalter, M. R.; Lissauer, J. J. (2003-09-03). IAU Circular No. 8194. Процитовано 2006-08-05. 
  7. а б в Karkoschka, Erich (2001). Comprehensive Photometry of the Rings and 16 Satellites of Uranus with the Hubble Space Telescope. Icarus 151. с. 51–68. doi:10.1006/icar.2001.6596.