Дерусова Інна Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інна Дерусова
Інна Миколаївна Дерусова
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png Сержант
Дерус Інна Миколаївна.jpg
Загальна інформація
Народження 5 липня 1970(1970-07-05)
м. Кривій Ріг, Українська РСР, СРСР
Смерть 26 лютого 2022(2022-02-26) (51 рік)
м. Охтирка, Сумська область, Україна
(загинула внаслідок артилерійського обстрілу російських військ)
Національність українка
Alma Mater Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Військова служба
Роки служби 2015—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Герой України
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015

Інна Миколаївна Дерусова (нар. 5 липня 1970, м. Кривій Ріг, Українська РСР, СРСР  — пом. 26 лютого 2022, Охтирка, Сумська область, Україна) — українська військовослужбовиця, сержант медичної служби Збройних сил України 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського, учасниця російсько-української війни. Герой України (12 березня 2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 5 липня 1970 року. Закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка[1].

Інна Дерусова прийшла до лав Збройних Сил України у 2015 році. Після навчання бойовий медик у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського виконувала завдання командування у таких локаціях, як Золоте, Горіхове, Верхньоторецьке, Авдіївка, Кримське, Торецьке, Піски[2].

12 грудня 2021 року Указом Президента України з нагоди Дня Сухопутних військ України за особисту мужність та самовідданість Інна Дерусова була нагороджена медаллю «Захиснику Вітчизни».

З 24 лютого 2022 року старший бойовий медик брала участь в боях за Охтирку Сумської області. Врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула 26 лютого 2022 року від артилерійського обстрілу російських військ, надаючи допомогу пораненим військовим[3].

13 травня 2022 року похована на Алеї Слави на Центральному кладовищі у місті Кривій Ріг[4][5].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (12 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (12 грудня 2021) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку.
  • Медаль за учасник АТО.
  • Медаль за самопожертвіність та любов.


Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]

У квітні 2022 року у місті Мукачево на Закарпатті було перейменовано вулицю Зої Космодем'янської на честь Інни Дерусової.

У своєму зверненні 13 березня 2022 Президент В.Зеленський назвав І. Дерусову першою жінкою — Героєм України, якій звання надано посмертно[3][6], проте такі нагородження проводилися і раніше[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Випускниця ТНПУ стала першою жінкою, яка отримала звання «Герой України» посмертно // 0352.ua. — 2022. — 13 березня.
  2. Вперше звання Героя України посмертно присвоєно жінці. Факти (укр.). 13 березня 2022. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022. 
  3. а б Ще потрібно боротись і завдати ворогу максимальної шкоди на всіх напрямках оборони — звернення Президента України [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 13 березня.
  4. Прощавай, рятівнице! Кривий Ріг попрощався з нашою загиблою землячкою, Героєм України Інною Дерусовою
  5. У Кривому Розі провели в останню путь бойового медика Героя України Інну Дерусову, яка загинула на Сумщині. Архів оригіналу за 15 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
  6. Цю тезу було винесено в заголовки багатьох повідомленнь про нагородження Інни Дерусової: див., наприклад, назви повідомлень у розділах «Джерела» та «Примітки» цієї статті.
  7. 21 листопада 2014 року: Бура Ольга Василівна, Дворянець Антоніна Григорівна, Шеремет Людмила Олександрівна; 25 січня 2020 року: Бортюк Ганна Леонідівна; 29 грудня 2020 року: Микитюк Марія Михайлівна, Овчарук Валерія Євгеніївна, Сологуб Юлія Миколаївна, Статнік Катерина Олегівна.

Джерела[ред. | ред. код]