Дерусова Інна Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інна Дерусова
Інна Миколаївна Дерусова
 Сержант ( медичної служби)
Загальна інформація
Народження 5 липня 1970(1970-07-05)
м. Кривій Ріг, Українська РСР, СРСР
Смерть 26 лютого 2022(2022-02-26) (51 рік)
м. Охтирка, Сумська область, Україна
(загинула внаслідок артилерійського обстрілу російських військ)
Поховання Центральне кладовище
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Alma Mater Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Військова служба
Роки служби 2015—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 58 ОМПБр
Війни / битви

Російсько-українська війна

Нагороди та відзнаки
Герой України
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015

Інна Миколаївна Дерусова (нар. 5 липня 1970, м. Кривій Ріг, Українська РСР, СРСР  — пом. 26 лютого 2022, Охтирка, Сумська область, Україна) — українська військовослужбовиця, сержант медичної служби Збройних сил України 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського, учасниця російсько-української війни. Герой України (12 березня 2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 5 липня 1970 року. Закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка[1]. Після закінчення пішла шукати роботу працювала медиком.

У 2013 році брала участь у Революції Гідності на майдані незалежності в Києві. Рятувала поранених людей з-під куль снайперів.

Учасниця АТО.

Інна Дерусова прийшла до лав Збройних Сил України у 2015 році. Після навчання бойовий медик у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського виконувала завдання командування у таких локаціях, як Золоте, Горіхове, Верхньоторецьке, Авдіївка, Кримське, Торецьке, Піски[2].

12 грудня 2021 року Указом Президента України з нагоди Дня Сухопутних військ України за особисту мужність та самовідданість Інна Дерусова була нагороджена медаллю «Захиснику Вітчизни».

З 24 лютого 2022 року старший бойовий медик брала участь в боях за Охтирку Сумської області. Врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула 26 лютого 2022 року від артилерійського обстрілу російських військ, надаючи допомогу пораненим військовим[3]. У Інни залишилися мати та син Олександр яку боронуть Україну де служила їх мати, та брат Ігор який у 2014 пішов служити добровольцем у складі 40 омб Кривбас Тро. Нажаль за два місяці після загибелі сестри 4 квітня він загинув в Запоріжжі.

13 травня 2022 року похована на Алеї Слави на Центральному кладовищі у місті Кривій Ріг[4][5].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (12 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (12 грудня 2021) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку.
  • Медаль за учасник АТО.
  • Медаль за самопожертвіність та любов.
  • Нагрудні знаки за оборону Авдіївка за візцервість у військовій службі 3 ступеня.
  • Нагрудний знак за заслуги перед містом Кривого Рогу 3 ступеня ( 14 травня 2022) (посмертно).

Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]

У своєму зверненні 13 березня 2022 Президент В.Зеленський назвав І. Дерусову першою жінкою — Героєм України, якій звання надано посмертно[3][6], проте такі нагородження проводилися і раніше[7].

У квітні 2022 року у місті Мукачево на Закарпатті було перейменовано вулицю Зої Космодем'янської на честь Інни Дерусової.

28 жовтня 2022 року у місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині було перейменовано вулицю Генерала Кузнєцова на честь Інни Дерусової[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Випускниця ТНПУ стала першою жінкою, яка отримала звання «Герой України» посмертно // 0352.ua. — 2022. — 13 березня.
  2. ↑ Вперше звання Героя України посмертно присвоєно жінці. Факти (укр.). 13 березня 2022. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  3. ↑ а б Ще потрібно боротись і завдати ворогу максимальної шкоди на всіх напрямках оборони — звернення Президента України [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 13 березня.
  4. ↑ Прощавай, рятівнице! Кривий Ріг попрощався з нашою загиблою землячкою, Героєм України Інною Дерусовою
  5. ↑ У Кривому Розі провели в останню путь бойового медика Героя України Інну Дерусову, яка загинула на Сумщині. Архів оригіналу за 15 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
  6. ↑ Цю тезу було винесено в заголовки багатьох повідомленнь про нагородження Інни Дерусової: див., наприклад, назви повідомлень у розділах «Джерела» та «Примітки» цієї статті.
  7. ↑ 21 листопада 2014 року: Бура Ольга Василівна, Дворянець Антоніна Григорівна, Шеремет Людмила Олександрівна; 25 січня 2020 року: Бортюк Ганна Леонідівна; 29 грудня 2020 року: Микитюк Марія Михайлівна, Овчарук Валерія Євгеніївна, Сологуб Юлія Миколаївна, Статнік Катерина Олегівна
  8. ↑ Рішення міської ради 28.10.2022 №1515 - Нова-Ком. novakom.

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дерусова_Інна_Миколаївна&oldid=41702955