Шеремет Людмила Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шеремет.
Людмила Шеремет
Народилася21 листопада 1942(1942-11-21)
Макіївка, Донецька область, Українська РСР
Померла22 лютого 2014(2014-02-22) (71 рік)
Хмельницький, Україна
·кульове поранення в голову
Похованняс.Шаровечка, Хмельницький район
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанняХмельницький
Діяльністьанестезіологиня
Конфесіяхристиянка
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Шеремет Людмила Олександрівна (21 листопада 1942, Макіївка, Донецька область, УРСР — 22 лютого 2014, Хмельницький, Україна) — українська активістка Євромайдану. Герой України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

До виходу на пенсію пані Людмила працювала лікарем-гінекологом у Хмельницькому міському перинатальному центрі. За словами колег, вона була активною і чесною людиною. Її поважали і любили рідні, колеги, сусіди та знайомі.

«Людмила завжди була у перших рядах і добивалася правди, тому і загинула. Вона постійно ходила на Майдан, закликала всіх ходити і віддала життя за правду», — розповіли про загиблу колеги.
«Вона, як з власними дітьми, панькалася з вагітними жінками, які ходили до неї на прийом, Пам'ятала як кожну звати, як звати їхніх дітей... Жінки, навіть народивши, й далі ходили тільки до неї. І колеги, і пацієнти пам'ятають її тільки усміхненою.
...У 2004 році була на київському Майдані. Мій син, якому тоді було 5, разом з усіма скандував: «Разом нас багато!..» Тоді моя нова шуба, як і частина теплих речей, перекочували на Майдан.
Мама, як і всі Скорпіони, була бійцем, безкомпромісною, ніколи і ні перед ким не прогиналася. Таких принципових не дуже люблять і кар'єру вони, як правило, не роблять. Тому пішла на пенсію з посади рядового лікаря. Але вдома не сиділа: займалася дачею, вирішувала чиїсь проблеми... Останніх три-чотири роки я взагалі відчувала, що вона не лише моя мама, а й усіх нужденних і знедолених: як людей, так і тварин...», — розповіла донька Людмили Олександрівни Ірина.

Сім'я Залишилися чоловік, донька та онук.

Загибель у Хмельницькому

[ред. | ред. код]

Людмила Шеремет була смертельно поранена під стінами управління СБУ у Хмельницькому. Протягом трьох днів лікарі Хмельницької міської лікарні боролися за її життя. Куля пошкодила тканини головного мозку, і жінка, яка не приходила до свідомості весь цей час, померла.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У лютому 2015 відкрили меморіальну дошку на фасаді будинку № 11/2 на вулиці Хотовицького, де проживала герой Небесної сотні[1].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У Хмельницькому урочисто відкрили меморіальні дошки Героям Небесної сотні — Артему Мазуру й Людмилі Шеремет. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 березня 2015.
  2. ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  3. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шеремет_Людмила_Олександрівна&oldid=43154783