Деян Говедариця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Деян Говедариця
Особисті дані
Народження 2 жовтня 1969(1969-10-02) (54 роки)
  Зренянин, СФРЮ
Зріст 191 см
Громадянство Югославія ЮгославіяСербія Сербія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989–1992 Югославія «Пролетер» 75 (16)
1992–1995 Югославія «Воєводина» 102 (23)
1995–1997 Нідерланди «Волендам» 37 (8)
1997–1998 Італія «Лечче» 21 (1)
1998–2002 Нідерланди «Валвейк» 78 (7)
2002–2003 Нідерланди «Неймеген» 56 (2)
2004–2005 Сербія та Чорногорія «Воєводина» 14 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1994–2000 Югославія Югославія 29 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2007 Сербія Сербія (U-21) (асист.)
2011–2012 Сербія Сербія (U-19)
2014 Сербія Сербія (U-17)
2016– КНР «Гуанчжоу Фулі» (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Деян Говедариця (серб. Дејан Говедарица / Dejan Govedarica, нар. 2 жовтня 1969, Зренянин) — югославський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Починав кар'єру в «Пролетері» з рідного Зренянина, з яким у першому ж сезоні 1989/90 вийшов у вищу югославську лігу. Двічі зайнявши п'яте місце в чемпіонаті, Деян перейшов у «Воєводину», з якою тричі ставав третім.

По ходу сезону 1995/96 Говедариця перейшов у нідерландський «Волендам», де двічі ледь уникнув вильоту з Ередивізі, а на самому початку сезону 1997/98 змінив клуб на італійський «Лечче». Однак і «вовки» закінчили той сезон провально, вилетівши з Серії A. Сам Деян був там гравцем заміни, зігравши у 21 грі чемпіонату[1].

У сезоні 1998/99 Говедариця повернувся до Ередивізі, де приєднався до «Валвейка», що уникнув вильоту лише в перехідних матчах. Проте, в наступному сезоні команда кваліфікувалася в Кубок Інтертото, де вибула в третьому раунді, повторивши це досягнення і через рік.

З сезону 2002/03 виступав за іншого середняка чемпіонату — «Неймеген», з яким він домігся виступу в першому раунді Кубка УЄФА 2003/04. В останньому для себе сезоні 2004/05 Деян повернувся у «Воєводину», з якою став восьмим в чемпіонаті Сербії і Чорногорії. У тому сезоні команда переживала фінансові труднощі, і, щоб врятувати гравців від голоду, Говедариця організував для них сніданки і обіди у своїй булочній в кредит, а також, серед іншого, приніс в клубний ресторан стокілограмове порося[2]. Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Воєводина» у 2005 році.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

24 грудня 1994 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в товариському матчі з діючими чемпіонами світу — бразильцями, які взяли верх (2:0). 28 грудня 1996 року забив свій перший гол за збірну, завдяки якому в товариській зустрічі була переграна Аргентина (3:2).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1998 року у Франції, де виходив на заміну в матчі групового етапу проти Німеччини (2:2), а сама команда дійшла до 1/8 фіналу. Через два роки поїхав на чемпіонат Європи 2000 року в Бельгії та Нідерландах, зігравши 3 матчі: з Норвегією (1:0), Іспанією (3:4), де відзначився забитим голом, і в розгромно програному (1:6) чвертьфіналі проти Нідерландів, де відзначився автоголом.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 29 матчів, забивши 2 голи.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Говедариця входив до тренерського штабу молодіжної збірної Сербії під керівництвом Мирослава Джукича, яка дійшла до фіналу молодіжного чемпіонату Європи 2007 року. Після цього працював головним тренером юнацької збірної до 19 та 17 років.

2016 року став асистентом співвітчизника Драгана Стойковича в китайському клубі «Гуанчжоу Фулі».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мостовий і Карпін дуже здивувалися, побачивши мене у футболці «Парми» [Архівовано 29 листопада 2018 у Wayback Machine.] Інтерв'ю з Сергієм Ателькіним в газеті «Спорт-Експрес» від 19 червня 1998 року
  2. Годувальник Говедаріца [Архівовано 25 серпня 2016 у Wayback Machine.] Публікація на сайті УЄФА від 29 жовтня 2004 року

Посилання[ред. | ред. код]