Синиша Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Синиша Михайлович
Синиша Михайлович
Особові дані
Народження 20 лютого 1969(1969-02-20) (48 років)
  Вуковар, Югославія Югославія
Зріст 185 см
Вага 79 кг
Прізвисько Міха, Бомбардувальник з Борово
Громадянство Flag of Serbia.svg Сербія
Позиція захисник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1988—1991
1991—1992
1992—1994
1994—1998
1998—2004
2004—2006
Югославія «Воєводина»
Югославія «Црвена Звєзда»
Італія «Рома»
Італія «Сампдорія»
Італія «Лаціо»
Італія «Інтер»
Усього:
75 (20)
53 (15)
59 (2)
118 (13)
167 (26)
39 (7)
511 (83)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1991—2003 Югославія Югославія 63 (10)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2008—2009
2009—2010
2010—2011
2012—2013
2013—2014
2014—2015
2015—2016
2016—
Італія «Болонья»
Італія «Катанія»
Італія «Фіорентина»
Сербія Сербія
Італія «Сампдорія»
Італія «Сампдорія»
Італія «Мілан»
Італія «Торіно»
17
13
9

12
7

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 14 червня 2015.

Сини́ша Миха́йлович (серб. Синиша Михајловић; нар. 20 лютого 1969 року, Вуковар, Югославія, зараз Хорватія) — сербський футболіст, грав на позиціях півзахисника і захисника. У 2006 році завершив кар'єру гравця і став асистентом головного тренера міланського «Інтера», пізніше працював головним тренером «Болоньї». Йому належить рекорд Серії «A» за кількістю голів, забитих ударами зі штрафних — 27. Цікаво, що в одному з матчів Серії «A» (за «Лаціо» у ворота «Сампдорії») він забив три голи зі штрафних.[джерело?]

З 2016 року очолює тренерський штаб італійського «Торіно».

Біографія[ред.ред. код]

Ігрова кар'єра[ред.ред. код]

Михайлович народився у Вуковарі і виріс в його районі Борово, де почав грати в футбол у команді НК «Борово». Професіональну кар'єру розпочав у ФК «Воєводина», звідки в січні 1991 року перейшов до «Црвени Звєзди», у складі якої виграв Кубок європейських чемпіонів, причому забив один з післяматчових пенальті у ворота «Марселя» в фінальному матчі. А в півфіналі він зі штрафного забив ключовий гол у ворота «Баварії». Разом з «Црвеною Звєздою» Михайлович завоював ще й Міжконтинентальний кубок.

В 1992 році Михайлович переїхав до Італії, де виступав за «Рому», «Сампдорію», «Лаціо» та «Інтер». Найуспішнішими для нього стали виступи за римський «Лаціо», з яким Синиша виграв Серію «A», Кубок Італії, Кубок володарів кубків, Суперкубок Італії і Суперкубок УЄФА. У 2004 році Михайлович прийняв запрошення свого друга Роберто Манчіні і перейшов до міланського «Інтера», з яким завоював ще декілька трофеїв. 9 квітня 2006 року в ворота «Асколі» він забив свій останній гол зі штрафного в чемпіонаті Італії, 27-й за ліком, що є абсолютним рекордом Серії «A».

Батько Михайловича, Богдан — серб, а мати, Вікторія — хорватка, тому після розпаду Югославії Синиша міг виступати або за збірну Хорватії, або за збірну Союзної Республіки Югославія (зараз Сербія). Він вибрав останню, бо завжди вважав себе більше сербом, ніж хорватом. Михайлович був у складі «золотої» югославської команди, яка виграла в 1987 році молодіжний Чемпіонат світу в Чилі. В тій команді сяяли такі зірки, як Просінечки, Бобан, Міятович, Брнович, Штимаць і Ярні, однак через війну і розкол країни ця команда не змогла до кінця зреалізувати себе.

Синиша Михайлович зіграв 63 матчі і забив 10 голів за збірну Югославії. Він взяв участь у Чемпіонаті світу 1998 року у Франції і Євро-2000 в Бельгії та Нідерландах. У 2001 році Михайлович завершив виступи за збірну.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Михайлович завершив кар'єру гравця в кінці сезону 2005/06, але залишився в футболі, прийнявши запрошення Роберто Манчіні стати його помічником в «Інтері». 29 травня 2008 року разом з Манчіні пішов з «Інтера». На початку листопада 2008 року був призначений головним тренером «Болоньї». 14 квітня 2009 року він був звільнений з посади після домашньої поразки від «Сієни» (1:4) [1]. 8 грудня 2009 року Михайлович очолив «Катанію»[2]. 25 травня 2010 року Михайлович пішов у відставку, пояснивши це тим, що бажає професіонально зростати в амбіційніших клубах[3].

2 червня 2010 року Михайлович очолив «Фіорентину»[4]. У першому сезоні з новим тренером флорентійська команда посіла пристойне 9-е місце в чемпіонаті, проте наступного сезону її старт був досить невдалим і вже в листопаді 2011 року сербського тренера було відправлено у відставку.

З травня 2012 року був головним тренером збірної Сербії, з якою не зміг вирішити задачу виходу на чемпіонат світу 2014, посівши лише третє місце у групі після збірної Бельгії і непримиримих суперників хорватів.

В листопаді 2013 року був представлений головним тренером добре відомої йому по виступам на футбольному полі «Сампдорії». Контракт з тренером було укладено до кінця сезону з можливим подовженням, обов'язковою умовою якого було збереження прописки клубу в елітному дивізіоні італійського футболу. З цим завданням Михайлович добре впорався (12 місце в сезоні 2013—2014), тож його контракт з клубом було подовжено ще на один сезон. Наступного сезону очолювана Михайловичем генуезька команда продовжила прогресувати і завершила його на сьомому місці турнірної таблиці, отримавши право виступів у Лізі Європи.

Втім, попри досягнутий успіх, 1 червня 2015 року серб оголосив, що по завершенні контракту залишає «Сампдорію». А вже за два тижні його було представлено як головного тренера «Мілана», команди, яка традиційно вважалася одним з лідерів італійського футболу, проте протягом двох попередніх сезонів не могла потрапити навіть до зони єврокубків, фінішувавши відповідно на 8 і 10 місцях в Серії А. Проте і у Михайловича робота в міланському клубі не склалася, через що вже 12 квітня 2016 року він був звільнений з посади[5]. На той момент «россо-нері» на 6 місці в Серії А після 32-го туру, а також команда вийшла у фінал Кубка Італії.

25 травня 2016 року був призначений головним тренером «Торіно» терміном на два роки[6].

 Тренерська статистика[ред.ред. код]

Команда Країна Початок роботи Закінчення роботи Результати
І В Н П П %
Болонья Італія 6 листопада 2008 14 квітня 2009 &&&&&&&&&&&&&022.&&&&&022 &&&&&&&&&&&&&&07.&&&&&07 &&&&&&&&&&&&&&08.&&&&&08 &&&&&&&&&&&&&&07.&&&&&07 &&&&&&&&&&&&&031.82000031,82
Катанія Італія 8 грудня 2009 25 травня 2010 &&&&&&&&&&&&&025.&&&&&025 &&&&&&&&&&&&&012.&&&&&012 &&&&&&&&&&&&&&09.&&&&&09 &&&&&&&&&&&&&&04.&&&&&04 &&&&&&&&&&&&&048.&&&&&048,00
Фіорентіна Італія 2 червня 2010 7 листопада 2011 &&&&&&&&&&&&&052.&&&&&052 &&&&&&&&&&&&&018.&&&&&018 &&&&&&&&&&&&&018.&&&&&018 &&&&&&&&&&&&&016.&&&&&016 &&&&&&&&&&&&&034.62000034,62
Збірна Сербії Сербія 21 травня 2012 20 листопада 2013 &&&&&&&&&&&&&019.&&&&&019 &&&&&&&&&&&&&&07.&&&&&07 &&&&&&&&&&&&&&04.&&&&&04 &&&&&&&&&&&&&&08.&&&&&08 &&&&&&&&&&&&&036.84000036,84
Сампдорія Італія 21 листопада 2013 1 червня 2015 &&&&&&&&&&&&&068.&&&&&068 &&&&&&&&&&&&&026.&&&&&026 &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 &&&&&&&&&&&&&019.&&&&&019 &&&&&&&&&&&&&038.24000038,24
Мілан Італія 16 червня 2015 12 квітня 2016 &&&&&&&&&&&&&038.&&&&&038 &&&&&&&&&&&&&019.&&&&&019 &&&&&&&&&&&&&010.&&&&&010 &&&&&&&&&&&&&&09.&&&&&09 &&&&&&&&&&&&&050.&&&&&050,00
Всього &&&&&&&&&&&&0224.&&&&&0224 &&&&&&&&&&&&&089.&&&&&089 &&&&&&&&&&&&&072.&&&&&072 &&&&&&&&&&&&&063.&&&&&063 &&&&&&&&&&&&&039.73000039,73

Досягнення[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]