Периця Огненович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Периця Огненович
Особисті дані
Народження 24 лютого 1977(1977-02-24) (47 років)
  Смедеревська Паланка, СФРЮ
Зріст 172 см
Вага 69 кг
Громадянство  Югославія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
«Младост Гоша»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1993–1994
1994–1998
1999–2001
2002
2003
2003–2004
2003–2004
2005
2006
2006–2008
2008–2009
2009–2011
«Младост Гоша»
«Црвена Звезда»
Іспанія Реал Мадрид
Німеччина «Кайзерслаутерн»
КНР «Далянь Шиде»
«Динамо» (Київ)
  «Динамо-2»
Франція «Анже»
Малайзія «Селангор»
Греція «Ерготеліс»
Греція «Каллітея»
Сербія «Ягодина»
28 (9)
78 (19)
12 (1)
2 (0)
2 (0)
2 (0)
21 (9)
7 (0)
0 (0)
26 (3)
9 (1)
43 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1995—1998 СР Югославія 8 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2017 Сербія Сербія (U-17) головний тренер
2017–2018 Сербія Сербія (U-18) головний тренер
2020 Боснія і Герцеговина «Звієзда 09» головний тренер
2023 Україна «Металіст» в.о. головного тренера

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 9 червня 2023.

Периця Огненович (серб. Перица Огњеновић / Perica Ognjenović; *24 лютого 1977, Смедеревська Паланка) — колишній югославський та сербський футболіст, нападник, гравець збірної СР Югославії, з якою був учасником чемпіонату світу 1998 року. Після завершення кар'єри гравця — сербський футбольний тренер. З 27 січня по 8 червня 2023 року був виконувачем обов'язків головного тренера українського клубу «Металіст»[1][2].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився в містечку Смедеревська Паланка в центральній частині Сербії. Починав кар'єру у місцевій команді «Младост Гоша» в третьому югославському дивізіоні. Незабаром на талановитого молодого форварда звернули увагу селекціонери белградської «Црвени Звезди», однієї з найсильніших команд країни, і влітку 1994 року Периця підписав контракт з цією командою. Незабаром він став одним з її лідерів, зробивши чималий внесок у її успіхи тих років, до числа яких відносяться перемога, а потім три поспіль других місця в чемпіонаті країни і три кубка Югославії.

12 січня 1999 року Огнєнович перейшов у мадридський «Реал». Там його кар'єра склалася вкрай невдало: протягом 2,5 сезонів перебування в клубі він практично не грав, вийшовши на поле приблизно 30 разів у всіх турнірах, в основному на заміну; тим не менш, він виграв у складі «Реала» чемпіонат Іспанії та Лігу чемпіонів. У червні 2001 року Периця покинув «королівський клуб».

Близько півроку Огненович був без клубу, після чого в січні 2002 року був запрошений у німецький «Кайзерслаутерн», проте провів там лише півроку, зігравши два матчі. Після цього він так само безуспішно намагався закріпитися у складі китайського «Далянь Шиде» та київського «Динамо». У складі «Динамо» став чемпіоном України, але при цьому вийшов на поле лише двічі. Потім грав за «Анже» у французьскій Лізі 2 та за аутсайдера чемпіонату Малайзії «Селангор».

З 2006 року виступав за грецький «Ерготеліс», клуб-середняк вищої ліги країни, а потім грав у другому грецькому дивізіоні за клуб «Каллітея».

29 липня 2009 року підписав контракт з сербською командою «Ягодина»[3][4], за яку виступав до завершення кар'єри гравця в 2011 році.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

У 1995—1998 роках Огненович виступав за збірну Югославії. Взяв в її складі участь у Чемпіонаті світу 1998 року, відіграв у всіх трьох матчах групового турніру, виходячи на заміну; в матчі 1/8 фіналу, в якому югослави поступилися голландцям 1:2, на поле не виходив[5]. Всього провів за збірну 8 матчів, голів у них не забивав.

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Металіст» призначив серба Огненовича в.о. головного тренера. ua-football.com. 27 січня 2023. Процитовано 28 січня 2023.
  2. Огнєнович залишив «Металіст» за сімейними обставинами. ua-football.com. 8 червня 2023. Процитовано 9 червня 2023.
  3. FK Jagodina[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. B92 — Sport — Fudbal — Vesti — Ognjenović u Jagodini. Архів оригіналу за 13 серпня 2009. Процитовано 26 червня 2016.
  5. Протоколи матчів ЧС-1998 на RSSSF [Архівовано 2 травня 2021 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання[ред. | ред. код]