Джордж Макі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джордж Макі
Ім'я при народженні англ. George Whitelaw Mackey[1]
Народився 1 лютого 1916(1916-02-01)[1][1][…]
Сент-Луїс, Міссурі, США[3]
Помер 15 березня 2006(2006-03-15)[4][5][…] (90 років)
Белмонт, Міддлсекс, Массачусетс, США[1]
Поховання Маунт Оберн[6][7]
Країна  США
Діяльність математик, тополог, викладач університету
Alma mater Університет Райса (1938)[3][1][8]
Гарвардський університет (1939)[3][1]
Гарвардський університет (1942)[3][1]
Галузь математичний аналіз і топологія
Заклад Гарвардський університет[3][1]
Іллінойський технологічний інститут[3][1]
Науковий керівник Маршал Гарві Стоун[9][3]
Аспіранти, докторанти Кароліна Серіс[9]
Adam Kleppnerd[9]
Richard Palaisd[9]
Calvin C. Moored[9]
Edward G. Effrosd[9]
Peter Forrestd[9]
John Wermerd[9]
Роберт Зіммер[9]
Paul Chernoffd[9]
John V. Breakwelld[9]
Lawrence G. Brownd[9]
Robert Lawrence Gravesd[9]
Seth L. Warnerd[9]
Arlan Bruce Ramsayd[9]
Lawrence Jay Corwind[9]
Judith Anne Packerd[9]
Francisco Javier Thayerd[9]
John Arnold Kalmand[9]
Neal Zierlerd[9]
M. Donald (Malcolm) MacLarend[9]
Christopher John Henrichd[9]
Thomas Warren Wietingd[9]
Peter Florin Hahnd[9]
Ендрю М. Глісон[10]
Членство Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Нагороди
CMNS: Джордж Макі у Вікісховищі

Джордж Вайтлоу Макі (1 лютого 1916(1916лютого01) — 15 березня 2006) — американський математик, відомий своїм внеском у квантову логіку, теорію представлень і некомутативну геометрію.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Макі здобув ступінь бакалавра мистецтв в Університеті Райса (тоді Інститут Райса) у 1938 році та доктора філософії у Гарвардському університеті у 1942 році під керівництвом Маршалла Стоуна. Після року викладання в Іллінойському інституті технології він приєднався до факультету математики Гарвардського університету у 1943 році. Став професором у 1956 році й отримав призначення професором математики та теоретичних наук Лендона Т. Клея у 1969 році та залишався там до виходу на пенсію у 1985 році[11].

Праці[ред. | ред. код]

Макі зробив значну роботу у теорії подвійності локально опуклих просторів, яка забезпечила інструменти для подальшої роботи у цій галузі, зокрема роботі Александра Гротендіка над топологічними тензорними продуктами.

Макі був одним із піонерів, який поєднав квантову логіку, теорію нескінченновимірних унітарних зображень груп, теорію операторних алгебр і некомутативну геометрію. Центральну роль у роботі Макі, як у теорії уявлень груп, так і в математичній фізиці, відігравали поняття системи імпримітивності й індукованих уявлень. Ця ідея природно призвела до аналізу теорії представлень напівпрямих добутків у термінах ергодичних дій груп і в деяких випадках до повної класифікації таких представлень. Результати Макі були важливим інструментом у вивченні теорії представлень нільпотентних груп Лі з використанням методу орбіт, розробленого Олександром Кириловим у 1960-х роках. Його поняття «віртуальної підгрупи», введене у 1966 році з використанням мови групоїдів, мало значний вплив на ергодичну теорію.

Іншим важливим інгредієнтом у роботі Макі було призначення борелівської структури подвійному об'єкту локально компактної групи (зокрема, локально компактної роздільної метричної групи) G. Одна з важливих гіпотез Макі, яку врешті-решт було розв'язано завдяки роботі Джеймса Глімма над C*-алгебрами, полягала у тому, що G є типом I (це означає, що всі факторні представлення є типом I) тоді і тільки тоді, коли борелівська структура його подвійного є стандартний борелівський простір.

Він — автор численних оглядових статей, дослідницькі інтереси були пов'язані з великою кількістю математичних і фізичних дисциплін, зокрема квантова механіка та статистична механіка.

Відзнаки та студенти[ред. | ред. код]

Макі був серед перших п'яти стипендіатів Вільяма Ловелла Патнама у 1938 році[12]. У 1975 році він отримав премію Лероя П. Стіла за статтю «Ергодична теорія та її значення для статистичної механіки та теорії ймовірностей»[13].

Макі був обраним членом Американської академії мистецтв і наук, Національної академії наук і Американського філософського товариства.

Лоуренс Браун, Пол Чернофф, Едвард Джордж Еффрос, Келвін Мур, Річард Пале, Керолайн Серіс, Джон Вермер і Роберт Зіммер були докторантами Макі. Ендрю Глісон не здобував ступінь доктора наук, але вважав Макі своїм консультантом.

Книги[ред. | ред. код]

  • Mathematical Foundations of Quantum Mechanics[14] (Dover Books on Mathematics, 2004 ISBN 0-486-43517-2 ISBN 978-0-486-43517-6)[15]
  • Unitary Group Representations in Physics, Probability, and Number Theory, 402 pages, Benjamin–Cummings Publishing Company (1978), ISBN 0-8053-6703-9[16]
  • The Theory of Unitary Group Representations (Chicago Lectures in Mathematics) University Of Chicago Press (August 1, 1976) ISBN 0-226-50051-9[17]
  • Induced representations of groups and quantum mechanics, Publisher: W. A. Benjamin (1968)
  • Mathematical Problems of Relativistic Physics (Lectures in Applied Mathematics Series, Vol 2) by I. E. Segal, George Whitelaw Mackey, Publisher: Amer Mathematical Society (червень 1967) ISBN 0-8218-1102-9
  • Lectures on the theory of functions of a complex variable Publisher: R. E. Krieger Pub. Co (1977) ISBN 0-88275-531-5

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в г д е ж https://news.harvard.edu/gazette/story/2008/12/george-whitelaw-mackey/
  4. ↑ http://www.math.harvard.edu/history/mackey/
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Find a Grave — 1996.
  7. ↑ https://www.remembermyjourney.com/Search/Cemetery/325/Map?q=last:Mackey&searchCemeteryId=325&birthYear=&deathYear=#deceased=14718413
  8. ↑ http://www.nasonline.org/publications/biographical-memoirs/memoir-pdfs/mackey-george.pdf — С. 4.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  10. ↑ https://iiif.lib.harvard.edu/manifests/view/drs:427334755$46i
  11. ↑ Office, Ken Gewertz Harvard News (6 квітня 2006). Mathematician George W. Mackey, 90. Harvard Gazette (амер.). Процитовано 31 травня 2023.
  12. ↑ Putnam Competition Individual and Team Winners. Mathematical Association of America. Процитовано 9 грудня 2021.
  13. ↑ Mackey, George W. (1974). Ergodic theory and its significance for statistical mechanics and probability theory. Advances in Mathematics. 12 (2): 178—268. doi:10.1016/S0001-8708(74)80003-4.
  14. ↑ Feldman, Jacob (1967). Review: Foundations of quantum mechanics, by G. Mackey. Bull. Amer. Math. Soc. 73 (4): 499—500. doi:10.1090/s0002-9904-1967-11717-8.
  15. ↑ Berg, Michael (19 листопада 2004). Joint review of Mathematical Foundations of Quantum Mechanics by George W. Mackey; A Taste of Jordan Algebras by Kevin McCrimmon. MAA Review, Mathematical Association of America.
  16. ↑ Gustafson, Karl (1980). Review: Unitary group representations in physics, probability, and number theory, by G. Mackey. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 2 (1): 225—229. doi:10.1090/s0273-0979-1980-14731-x.
  17. ↑ Kunze, Ray A. (1978). Review: The theory of unitary group representations, by G. Mackey. Bull. Amer. Math. Soc. 84 (1): 73—75. doi:10.1090/s0002-9904-1978-14410-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джордж_Макі&oldid=42287922