Диба Борис Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Диба Борис Лукич
Народився30 серпня 1920(1920-08-30)
Кашперо-Миколаївка, Привільненська сільська територіальна громада, Баштанський район, Миколаївська область, Українська СРР
Помер11 вересня 1979(1979-09-11) (59 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна УНР
 СРСР
Діяльністьскульптор
Alma materОдеське художнє училище (1941) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1947)
ВчителіКрайнєв Данило Карпович, Теннер Григорій Самійлович, Мучник Леонід Овсійович, Шелюто Микола Андрійович, Манізер Матвій Генріхович, Матвєєв Олександр Терентійович і Синайський Віктор Олександровичd
ЗакладПервомайський фарфоровий заводd
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоСпілка радянських художників України

Борис Лукич Ди́ба (30 серпня 1920, Кашперо-Миколаївка — 11 вересня 1979, Одеса)  — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 серпня 1920 року в селі Кашперо-Миколаївці Миколаївського повіту Херсонської губернії (нині Баштанський район Миколаївської області, Україна). Упродовж 1936—1941 років навчався в Одеському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Данило Крайнева, Леонід Мучник, Микола Шелюто. Дипломна робота — скульптура «Ленін на броньовику» (керівник Григорій Теннер)[1].

Брав участь у німецько-радянській війні. Протягом 1946—1947 років навчався в Інституті живоптсу, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна в Ленінграді, де в нього викладали Матвій Манізер, Олександр Матвєєв, Віктор Синайський.

У 1947—1948 роках працював скульптором на Первомайському фарфоровому заводі в селі Пісочному Ярославськох області РРФСР; з 1948 року — художником газети «Моряк» в Одесі; у 1949—1958 роках — на Одеському художньо-виробничому комбінаті. Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Пастера, № 14, квартира № 12. Помер в Одесі 11 вересня 1979 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях портрета і монументальної пластики. Твори:

скульптура
  • «Володимир Ленін у Смольному» (1952, гіпс тонований);
  • «Саша малює» (1954, гіпс тонований);
  • «Хлопчик» (1954);
  • «Тарас Шевченко» (1955, гіпс тонований);
  • «Максим Горький»/«Буревісник» (1957, гіпс тонований);
  • «Студентка» (1957);
  • «Оборона Одеси» (1958, гіпс тонований);
  • «У засідці»/«Партизан» (1958, дерево; Одеський історико-краєзнавчий музей);
  • «Українська пісня» (1960);
  • «Поет Євген Бандуренко» (1960, дерево);
  • «Володимир Ленін з дівчинкою» (1962, гіпс);
  • «Мати» (1972, камінь);
пам'ятники
погруддя
  • заслуженого артиста УРСР Л. У. Луценка (1964, гіпс тонований);
  • скульптора В. Шалайди (1967, гіпс тонований).

Виконав ескіз-пам'ятник Карлу Марксу для Москви (1958, гіпс тонований; Одеський історико-краєзнавчий музей).

Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1958 року.

У мистецтві

[ред. | ред. код]

Портрет Бориса Диби створив у 1950-ті роки написав художник Григорій Крижевський.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]