Дикі очерети
Дикі очерети | |
|---|---|
| Les roseaux sauvages | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Андре Тешіне |
| Продюсери |
Жорж Бенаюн, Чантал Попад, Ален Сард, Пол Розенберг |
| Сценаристи |
Жиль Торан, Андре Тешіне, Олів'є Массар |
| У головних ролях |
Елоді Буше Гаель Морель Стефан Рідо |
| Оператор | Жанна Лапуарі |
| Композитор | Чаббі Чекер |
| Художники | П'єр Соула, Елізабет Таверньє |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 110 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |
 Франція |
| Рік | 1994 |
| Дата виходу | 1 червня 1994 (Франція) |
| IMDb | ID 0111019 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
«Дикі очерети» (фр. Les roseaux sauvages) — французька фільм-драма 1994 року, поставлений Андре Тешіне. Класичний фільм про дорослішання, перший сексуальний досвід та дружбу, який у 1995 році отримав 4 премії «Сезар», зокрема за найкращий фільм та найкращу режисерську роботу 
.
Сюжет[ред. | ред. код]
Провінційна Франція, кінець літа 1962-го року. Франція знаходяться в стані війни з Алжиром, яка лише слабким відлунням доходить до міста. Четверо ліцеїстів входять у вік дорослішання, який пробуджує почуття і думки. Франсуа, меланхолійний випускник школи (Гаель Морель), зустрічає в інтернаті алжирця Сержа (Стефан Рідо). Між цими двома дуже різними особистостями встановлюються дружні стосунки. Франсуа виявляє, що дружба перетворилася в почуття, яких він раніше не знав. Хлопці проводять ніч, але для Сержа це лише пригода. Насправді він відчуває потяг до Маїте (Елоді Буше), близької подруги Франсуа та доньки іспанських вчителів-комуністів.
Стосунки у цьому трикутнику почуттів ускладнюються з появою Анрі (Фредерік Горні), репатріанта з Алжиру, радикального у політичних поглядах. Він привозить з собою ненависть, вважаючи французів зрадниками та комуністами. Та і у Франсуа, і в Маїте Анрі збуджує певні почуття. Четвірка друзів постає перед необхідністю визначитися як зі своїми почуттями, так і політичними поглядами.
У ролях[ред. | ред. код]
| Актор(ка) | Роль | |
|---|---|---|
| Елоді Буше | • | Маїте Альварез |
| Гаель Морель | • | Франсуа Форестьє |
| Стефан Рідо | • | Серж Бартоло |
| Мішель Моретті | • | мадам Альварез |
| Фредерік Горні | • | Анрі Маріані |
| Жак Ноло | • | монсеньйор Мореллі |
| Ерік Крейкенмейєр | • | П'єр Бартоло |
| Наталі Віньє | • | Ірен |
| • | та інші |
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
| Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 1994 | Чиказький кінофестиваль | «Золотий Г'юго» за найкращий художній фільм | Андре Тешіне | Номінація |
| Приз Луї Деллюка | Найкращий фільм | Перемога | ||
| 1995 | Премія «Сезар» (20-та церемонія) | Найкращий фільм | Дикі очерети | Перемога |
| Найкраща режисерська робота | Андре Тешіне | Перемога | ||
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Андре Тешіне, Жиль Торан, Олів'є Массар | Перемога | ||
| Найперспективніший актор | Гаель Морель | Номінація | ||
| Фредерік Горні | Номінація | |||
| Стефан Рідо | Номінація | |||
| Найперспективніша акторка | Елоді Буше | Перемога | ||
| Найкраща акторка другого плану | Мішель Моретті | Номінація | ||
| Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса | Найкращий іноземний фільм | Дикі очерети | Перемога | |
| Нью-Йоркське коло кінокритиків | Найкращий фільм іноземною мовою | Перемога | ||
| 1996 | Національна спілка кінокритиків США | Найкращий фільм іноземною мовою | Перемога | |
| 2-ге місце за найкращий сценарій | Андре Тешіне, Жиль Торан, Олів'є Массар | Перемога |
Посилання[ред. | ред. код]
- Дикі очерети на сайті IMDb (англ.)
- «Дикі очерети» [Архівовано 3 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті oKino.ua(рос.)
- «Дикі очерети» [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné (фр.)
| ||||||||||||||||||||||
.jpg)
|
