Фільм розповідає про долю невеликого театру у паризькому районі Монмартр часів німецької окупації Франції 1942 року, який чинить ненасильницький опір, зберігаючи свою культурну цілісність, незважаючи на цензуру, антисемітизм та матеріальну нестачу, щоб вийти тріумфатором наприкінці війни[16]. У назві обігруються два важливих факти міського окупаційного життя: нестача палива змушувала людей проводити вечори в театрах та інших розважальних закладах, але комендантська година означала, що їм доводилося сідати на останній потяг метро додому.
Фільм «Останнє метро» було одним із найуспішніших фільмів Франсуа Трюффо, зібравши в США 3 007 436 доларів. У Франції стрічка мала 3 384 045 переглядів, що зробило її однією з найуспішніших фільмів режисера у його рідній країні[20].
Основна дія фільму — Париж під час німецької окупації у Другій світовій війні. Головні дійові особи фільму — Маріон Стайнер (Катрін Денев) і її чоловік, єврей. Ховаючись від німців у підвалі театру, він доручає керування театром своїй дружині, яка знаходить іншого актора — Бернара (Жерар Депардьє) на головну чоловічу роль. З часом Маріон і Бернар закохуються і вона мусить зробити нелегкий вибір між чоловіком і молодим актором, який до того, ще й член антифашистського підпілля.
Франція
.jpg)
