Палити/Не палити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палити/Не палити M:
Smoking/No Smoking
Smoking no smoking poster.jpg
Жанр комедія
Режисер Ален Рене
Продюсер Мішель Сейду
Сценарист Жан-П'єр Бакрі, Аньєс Жауї
На основі п'єси Алана Ейкборна
Оповідач Пітер Хадсон
У головних
ролях
Сабіна Азема
П'єр Ардіті
Оператор Ренато Берта
Композитор Джон Паттісон
Художник Жак Солньє
Кінокомпанія Arena Films • Caméra One •
France 2 Cinéma
Тривалість 298 хв.
Мова французька
Країна Франція Франція
Італія Італія
Швейцарія Швейцарія
Рік 1993
Дата виходу Франція Франція: 15 грудня 1993
IMDb ID 0108167
Рейтинг IMDb: 7.4/10 stars

«Палити/Не палити» (англ. Smoking/No Smoking) — кінокомедія 1993 року, поставлена французьким режисером Аленом Рене на основі восьми оригінальних взаємопов'язаних п'єс англійського драматурга Алана Ейкборна[en] під загальною назвою «Інтимні обміни» («Intimate Exchanges»), прем'єра яких відбулася у Скарборо, рідному місті автора, у 1982 році. Головні ролі у фільмі виконали Сабіна Азема та П'єр Ардіті.

У 1994 році стрічка отримала 5 кінопремій «Сезар», зокрема за найкращий фільм та найкращу режисуру .

Синопсис[ред. | ред. код]

Сюжет фільму, що складається з двох частин — «Палити» та «Не палити», — розпочинається з однієї і тієї ж сцени: на початку літа, у маленькому англійському селі в Йоркширі Селія Тісдейл, дружина директора місцевої школи, виходить у сад і бачить на столі пачку цигарок. Героїня бере цигарки зі столу і, або закурює («Палити»), або ні («Не палити»). Подальші події розвиваються з тими ж героями у різних фільмах вже по-різному. Їх характери і поведінка виявляються якщо не прямо протилежними, то, принаймні досить сильно контрастують. І більше того, приблизно за годину кожного фільму починаються його варіації за принципом «або ж вона (чи він) сказала би так…».

В ролях[ред. | ред. код]

Сабіна Азема ···· Селія Тісдейл / Ревенна / служниця Сільві / мама Селії
П'єр Ардіті ···· Тобі Тісдейл / Майкл Комбс / Олівер Хепплвік / поет Джо
Пітер Хадсон ···· оповідач

Художні особливості[ред. | ред. код]

У фільмі лише два актори грають усіх дев'ятьох персонажів, послідовно перевтілюючись у протилежні характери. Одночасно у кадрі з'являються тільки один персонаж чоловічої статі (П'єр Ардіті) і один жіночого (Сабіна Азема). Обидва фільми відзняті у павільйоні, причому ця павільйонність виключно підкреслена, що створює враження театральної постановки, записаної на плівку[1].

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації фільму «Палити/Не палити»[2]
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1993
Приз Луї Деллюка
Нагорода
1994 Премія Сезар Найкращий фільм Палити/Не палити Нагорода
Найкраща режисерська робота Ален Рене Нагорода
Найкращий сценарій Жан-П'єр Бакрі, Аньєс Жауї Нагорода
Найкращий актор П'єр Ардіті Нагорода
Найкраща акторка Сабіна Азема Номінація
Найкраща операторська робота Ренато Берта Номінація
Найкращі декорації Жак Солньє Нагорода
Найкращий монтаж Альберт Юргенсон Номінація
Найкращий звукНайкращий Бернар Батс, Жерар Ламс Номінація
66-й Берлінський кінофестиваль Золотий ведмідь Палити/Не палити Номінація
Срібний ведмідь за видатні досягнення[3] Ален Рене Нагорода
Міжнародний Приз Флайано[en] Золотий Пегас найкращому актору П'єр Ардіті Нагорода
Золотий Пегас найкращій акторці Сабіна Азема Нагорода
Приз Французького синдикату кінокритиків Найкращий фільм Палити/Не палити Нагорода
Італійський національний синдикат кіножурналістів Європейська Срібна стрічка Ален Рене Нагорода
1995 Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]