Бандусяк Дмитро
| Дмитро Бандусяк | |
|---|---|
| окружний провідник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
25 серпня 1919 с. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область |
| Смерть |
1946 с. Присліп, Міжгірський район, Закарпатська область |
| Громадянство |
 Карпатська Україна |
| Псевдо | «Лопата» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Карпатська Україна |
| Вид ЗС |
 Карпатська Січ УПА |
| Командування | |
| окружний провідник ОУН Закарпаття | |
Дмитро Михайлович Бандусяк (псевдо: «Лопата») (25 серпня 1919, с. Ясіня, нині Рахівський район, Закарпатська область — поч. 1946, с. Присліп, Міжгірський район, Закарпатська область) — окружний провідник ОУН Закарпаття у 1944—1946.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 25 серпня 1919 в селі Ясіня (нині Рахівського району Закарпатської області, Україна) у сім'ї Михайла та Марії (з дому Климпуш).
Навчався у Мукачівській торговельній академії, був членом Пласту.
У 1939 вояк «Карпатської Січі», зумів після окупації Закарпаття угорською армією перебратись за кордон до Словаччини.
Співзасновник ОУН в Карпатській Україні[ред. | ред. код]
Наприкінці 1939 знову повертається до Закарпаття та відновлює зв'язок із членами ОУН, які залишились в Україні. 1 січня 1940 рік в селі Великі Лучки на Мукачівщині була зібрана нова крайова екзекутива. Дмитро Бандусяк став організаційним референтом, Михайло Орос підреферентом юнацтва, Василь Потушняк референтом пропаганди (згодом пост перейняв Степан Пап), а Іван Романець референт по ідеології. Членами крайового проводу також були обрані Михайло Габовда та Михайло Кіштулинець. Крайовим провідником став Андрій Цуга.
У боротьбі проти угорських окупантів[ред. | ред. код]
15 березня 1941 року в річницю окупації Угорщиною Закарпаття зірвано над Хустським замком угорський державний прапор і на його місці встановлено український синьо-жовтий стяг. Водночас на місці боїв з угорською армією був встановлений дубовий хрест із табличкою з надписом «Борцям за волю України». Організаторами заходу були Дмитро Бандусяк та Іван Романець, а виконавцями — Павло Кришка, Михайло Човгань, Андрій Шевера та Василь Обручар. Прапор виготовила Марія Бісун, випускниця Мукачівської торговельної академії.
У 1942 заарештований угорською поліцією, перебував в ув'язненні із сотнями патріотів у замку Ковнера в Мукачево, засуджений на 12 років. Звільнений у 1944 після перевороту Ференца Салаші разом із Андрієм Цугою.
В УПА[ред. | ред. код]
Після повернення Бандусяка в Хусті було створено тимчасовий провід, у якому він перебирає посаду окружного провідника ОУН Закарпаття. Згодом його відряджено до Галичини шукати зв'язку. Бандусяк прийшов з Галичини з представником проводу, який ознайомив актив із ситуацією, яка виникла в організації і в УПА. Було проведено два вишколи, один в лісі за Вишковом, а другий у лісі біля села Колодне.
Загинув на початку 1946 у бою біля села Присліп Міжгірського району, оточений відділом НКВД.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Дем'ян Г. Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН і УПА. Нарис історії та фольклористики.
- Історія Гуцульщини / гол. ред. М. Домашевський. — Львів, 2000. — Т. V.
- Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 с. — ISBN 966-410-001-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Діяльність Української Повстанської Армії на Закарпатті в 1944—1954 рр. [Архівовано 12 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Ковнер: Пам'ять антиукраїнського терору. ІІІ [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- В'язні палацу Ковнера [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Ковнер: Пам'ять антиукраїнського терору
- Юліян Химинець. Мої спостереження із Закарпаття [Архівовано 9 січня 2007 у Wayback Machine.]
- Український чин Закарпаття [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.]