Дніпропетровська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дніпропетровська операція
Східноєвропейський ТВД
Дата: 23 жовтня — 23 грудня 1943
Місце: Дніпропетровська область, УРСР
Результат: перемога Радянської армії
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
СРСР Малиновський Родіон Якович Третій Рейх Еріх фон Манштейн
Військові сили
СРСР Третій Рейх
Втрати
понад 30000[1] згідно радянських даних — не менше 19800 вояків, полонені, захоплено 88 гармат та 40 мінометів, знищено 370 кулеметів, 188 автомобілів, 66 мінометів, 105 гармат, 96 танків, 11 САУ

Дніпропетровська операція здійснювалася силами РА в часі з 23 жовтня по 23 грудня 1943 року силами Третього Українського фронту, є складовою Нижньодніпровської операції.

Задум наступу[ред. | ред. код]

Вийшовши на Дніпро в його нижній течії, підрозділи 6-ї армії (генерал Іван Шльомін), 8-ї армії (командир — Іван Масленников, від 8 листопада — Василь Чуйков) та 46-ї армії (командував Василь Глаголєв) захоплюють два невеликі плацдарми на правому березі — біля Дніпропетровська та Аульський. Радянське керівництво за короткий термін розробляє план зайняття Дніпропетровська, котрим передбачалося ударами, що сходяться, об'єднати плацдарми, розбити нацистське угруповання ударом з тилу, в подальшому — угрупування в Кривому Розі.

Станом на початок операції чисельність радянських військ складала близько 100.000 військовиків, 2000 гармат та мінометів, танки. Їм протистояли частини 1-ї танкової армії (командувач — Еберхард фон Маккензен, від 29 жовтня — Ганс-Валентін Губе) групи армій «Південь») (Еріх фон Манштейн). Німецькі сили нараховували близько 25.000 військовиків, 700 гармат й мінометів, 50 танків.

Радянські сили[ред. | ред. код]

Перебіг операції[ред. | ред. код]

З огляду на те, що нацистські сили в цьому часті намагалися стримати радянський наступ в напрямі Кривого Рогу, наступ сил Третього Українського фронту в районі Дніпропетровська виявився несподіваним. 23 жовтня з плацдарму під селом Військове в наступ переходять сили 8-ї гвардійської армії, 24-го — з-під Аулів рушає 46-та армія. Сили армій проламують оборону противника, 2 плацдарми об'єднані в один. 25 жовтня радянські війська вибивають нацистів із міст Дніпропетровськ та Дніпродзержинськ, ще понад 40 населених пунктів[2]. 26 жовтня радянські війська змогли просунутися вглиб до 7-15 кілометрів та зайняли близько 30 н.п., зокрема Солоне, штабісти звітують про захоплених 40 гармат та ліквідованих 7000 вояків противника[3]. 27 жовтня в боях радянські війська просуваються вглиб оборони противника та займають близько 30 н.п., серед них Кринички, наводяться втрати у нацистів — до полку піхоти, захоплено 48 гармат та 40 мінометів[4]. 28 жовтня радянські війська займають у боях кілька н. п., серед них Одарівка (Криничанський район), звіт про втрати противника такий — 1500 убитими, 100 автомобілів, 42 міномети, 27 гармат[5].

Німецьке військове командування в терміновому порядку на ділянку прориву перекидає 3 танкові, 1 моторизовану та 1 піхотну дивізії та сильними контрударами сковує радянський наступ. В подальшому нацистам вдалося нав'язати зустрічні бої та припинити просування радянських сил.

В боях 29 жовтня радянські війська прогнули в деяких місцях оборону на 6-10 км та зайняли 26 н.п., серед них Кудашівка, штабісти нарахували до 800 вояків Вермахту[6]. 30 жовтня нацистські сили на окремих ділянках фронту були відкинуті на 5-8 кілометрів, РА зайняла серед інших н.п. Щорськ, в боях за який було ліквідовано до батальйону піхоти, підбито 8 танків та 2 САУ[7]. 31 жовтня в боях РА займає станцію Кудашівка та кілька н. п., ліквідовано близько 1300 вояків противника, 4 танки, 3 САУ, 10 гармат[8]. Протягом 1-3 листопада йшли позиційні бої, 4 листопада червоноармійці зуміли зайняти кілька н.п., знищивши до 800 солдатів противника та ліквідувавши 3 танки, 2 САУ й 12 гармат[9].

Малиновський віддає наказ перегрупувати сили, котрі 14 листопада знову починають наступ, однак вирішального перелому досягти не вдалося — за 2 тижні напружених боїв радянські армії змогли просунутися до 20 кілометрів, потім на протязі місяця точилися позиційні бої. 17 листопада в позиційних боях за зайняття лінії оборони було знищено до 2000 вояків противника, знищено 150 кулеметів, 48 автомобілів, 19 танків та 12 гармат[10]. 18 листопада під час боїв за покращення позицій було ліквідовано до 1200 солдатів противника[11]. 20 листопада в нічному брю за висоту південно-західніше Дніпропетровська ліквідовано до 700 нацистів[12]. 21 листопада в боях радянські війська займають залізничну станцію Незабудине, звітується про убитих 900 вояків противника, знищених 15 гармат, 9 танків та 2 САУ[13]. 21 листопада в нічному бою червоноармійці оволоділи вузлом оборони противника, повідомляється про убитих у нацистів до батальйону та знищених 10 танків і 3 САУ[14]. 23 листопада звітується про зайнятих кілька н.п., ліквідованих 800 солдатів противника та підбитих 15 танків[15]. 29 листопада радянські війська займають до 1 н. п. під Дніпропетровськом, повідомляється про знищених 11 танків, 20 гармат, 19 мінометів, 40 мінометів[16]. 30 листопада один з радянських підрозділів при відбитті атаки покращив свої позиції, звітується про убитих 800 солдатів противника, знищених 17 танків[17]. 8 грудня під час позиційних боїв у нацистів відбито кілька опорних пунктів, штабісти повідомляють про втрати противника — 600 убитими, знищено 7 гармат, 6 мінометів та 20 кулеметів[18].

Не досягнувши покращення ситуації, 23 грудня віддається наказ про припинення спроб наступу.

Наслідки[ред. | ред. код]

В часі перебігу Дніпропетровської операції радянські частини не змогли виконати всіх поставлених завдань, проте було завдано втрат противнику у живій силі та охоплено з півдня криворізьке й нікопольське угрупування.

Вшанування[ред. | ред. код]

Десяти військовим з'єднанням присвоєні почесні звання Дніпропетровських.

звання Героя Радянського Союзу вдостоєні

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]