Домішевський Ростислав Здиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ростислав Домішевський
Основна інформація
Повне ім'я Ростислав Здіславович Домішевський
Дата народження 30 січня 1971(1971-01-30) (48 років)
Місце народження Новояворівськ, Львівська область
Роки активності 1989 - 2019
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Професія бас-гітарист, гітарист, менеджер, продюсер
Інструменти гітара
Жанр панк-рок, пост-панк, альтернативний рок, нова хвиля, синті-поп
Псевдоніми Рой, Ростик
Колективи «Наша Контора»
«Гонзо і брати (Чужі сигарети)»
«The One»
«Бардак»
«Скажений сміх»
«Voice of Hell»
«Дизентерія»
«Скрябін»
«ЕХО»

Ростисла́в Здісла́вович Доміше́вський (псевдоніми — Рой, Ростик; нар. 30 січня 1971, Новояворівськ) — український музикант, продюсер, автор пісень і колишній учасник гурту «Скрябін».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Новояворівськ 30 січня 1971 року. Батько Домішевський Здіслав Станіславович - за професією вчитель фізичного виховання, за покликанням артист - гумор, конферанс. Помер 5 вересня 1995 року від інфаркту серця. Мати Домішевська (Романишин) Стефанія Стефанівна - медична сестра, працювала операційною сестрою і на швидкій допомозі. Зараз на пенсії.

Має рідну сестру, Домішевська Світлана Здіславівна. Ветеринарний лікар. Живе у Москві, куди поїхала вчитись до ветеринарної академії імені Скрябіна ще за Радянського Союзу.

На сцені Ростик, за його словами, постійно, з третього класу. Ростик вчився в одній школі з Андрієм Кузьменком. Вчився у музичній школі по класу скрипки, але після 5-ти років впевненого навчання не витримав і лише рік не довчився. Всі троє — Сергій Гера, Андрій Кузьменко та Ростислав вчились в музичній школі в Новояворівську, а мати Кузьменка (Ольга Михайлівна) викладала додатковий предмет — фортепіано.

Тоді, в шкільні роки, Кузьма з друзями грали в актовому залі, а Ростик і його ровесники стояли під вікном і зачаровано слухали. Однак, ясно, 10-12-річний Ростик, навіть за умов знайомства з Кузьмою не міг брати участі в його божевільних «experiences». Тоді для юного Ростика Кузьма був майже кумиром, сформувавши його музичні вподобання.

В 1988 році Ростик — 17-річний хлопець, котрий тільки що закінчив школу і вирішив абсолютно серйозно займатися музикою, збирає свій гурт «Наша Контора».

Після школи Ростислав, щоб не забрали в армію, поступив в СПТУ-56 і отримав диплом «Монтажника радіоапаратури і приладів».

У 1988 році до Ростика звернувся Юрій Ігорович Дацко. У Юрія Ігоровича була апаратура в Палаці Культури «Кристал», але не було гурту, котрий повинен був б грати на весіллях, на танцях. Він знав Ростика з такої серйозної сторони, що він дуже «виконавчий» хлопець, і тому дав ключі, щоб той водночас знайшов хлопців і готував матеріал для акомпонементу на весіллях і танцях. Ростик погодився і пропав на півтора місяця, а коли Юрій Ігорович прийшов, побачив нормальний професійний панківський гурт, звуки якого доносились до найближчих сіл.

Ростик грав на гітарі. Студію, в котрій юний гітарист часто залишався спати після репетицій, охрестили студією «Sпати», що з часом було розшифровано як «Студія паталогічної тиші». Але точно відомо, що ця розшифровка з'явилась пізніше.

Отож, студія «Sпати» зібрала десять молодих музикантів зі всього Новояворівська, серед яких виявилися всі учасники майбутнього гурту «Скрябін». Рой брав участь в гуртах «The One», «Бардак», «Скажений сміх», «Voice of Hell», «Дизентерія». Всі ці гурти грали різну музику, а Ростик виступав як гітарист і автор текстів. В «Sпати» записувалися Мирослав Либа, Богдан Либа, Андрій Гула, Славік Пономарьов, Рудик, Вася Пінчук, Іван Дроцик, Ростик Хрущ, Роман Брама та багато інших.

Команди зі студії «Sпати», за свідченнями «скрябінців», працювали на дуже високому рівні, і навіть повинні були в 1989 році їхати на фестиваль в Польщу. Але КДБ їх не пропустив, бо запідозрив у чомусь. У гурту не було неприємностей з міліцією до 1991 року, коли музиканти почали ексцентрично вдягатись, що більше стосувалось Ростика, у якого виникало бажання розфарбуватися більше від інших.

30 червня 1989 року Рой взяв участь в записі альбому «Чуєш біль», котрий був першою роботою гурту «Скрябін». Його важлива роль в гурті підтверджується тим, що з його відходом в армію в грудні 1989 році гурт заморозив свою діяльність як колектив. Необхідного для запису пісень Ростика буквально викрали з військової частини і повезли на машині в Новояворівськ. Цим займався батько Роя. Сам Ростислав служив в навчальній частині на полігоні в Сторожинцях, а потім у Володимир-Волинському в полігонній команді електриком.

Під час відпустки, котра була в Роя в 1990 році, гурт встиг разом записати треки для участі Андрія в фестивалі "Червона Рута" на студії "Лева у Львові. Згодом в період 1991-1992 там же були дописані пісні, котрі разом з раніше записаними увійшли у перше касетне видання альбому «Мова Риб». Саме на цьому альбомі вперше з`являється пісня авторства Ростика "Най буде дощ" і написана у співавторстві з Андрієм "Шось Зимно".

В період 1992-93 років Ростик бере участь у написанні пісень і записі демо версій матеріалу «Технофайт» , пісні з якого Скрябінці включали у свої наступні альбоми. В цей період Ростик стає співавтором більшості пісень гурту, в основному це тексти.

В 1993 році Ростик їде в Москву, де у його кузена Жака був приватний бізнес. Там він працював з перервами до 1997 року.

В цей період Ростик приїжджає до Києва на важливі концерти і гастролі і на запис альбому "Птахи" в 1994 році, альбому "Казки" 1995-1996 роки.

Там же в Москві Ростислав познайомився і одружився з Олею Явніковою (Спірідонова). Познайомився Ростик з нею в Москві, вона — росіянка за національністю, розписалися в Новояворівську. Ростислав настільки сильно був прив'язаний до своєї дружини, що не міг нормально працювати, поки вона не погодилась переїхати в Київ і жити разом з ним. У 1998 році це нарешті сталося, і у Ростика постійно було хороший настрій і творче натхнення. Він називав дружину і сина Ольги Артема найважливішими в його житті і завжди відкрито гордився ними. Переїзду Олі в Київ з нетерпінням чекав Шура, котрий мріяв про помічника в кухонних справах (Рой і Шура у той час жили на одній квартирі).

Подружжя розійшлося у 2000 році. Спільних дітей у них немає.

Домішевський запам'ятався фанам як привітний, урівноважений, завжди спокійний чоловік, в голові у котрого народжувалися найдобріші слова і найглибші ідеї «Скрябіна». Привітливість в ньому живе разом з замкнутістю, неймовірна працездатність — з любов'ю поспати. Від Ростика віє мудрістю і повагою.

У 1998–1999 роках Ростик, на думку деяких дослідників творчості «Скрябіна» був, фактично, серцем гурту, бо вирішував усі фінансові справи гурту, організовував концерти, мало не витіснивши Кузьменка на другий план, хоча явних ознак цього не було. Ростик поважав Кузьму.

Вже у 2000 році під час запису альбому «Стриптиз» «скрябінці» сварились між собою. Гурт ледь не розпався. В 2001 Скрябін збирає склад живих музикантів, Ростислав зійшов зі сцени і почав займатися переважно адміністративними справами гурту.

Вихід альбому «Озимі люди» (2002) вже був без участі Домішевського у гурті — він покинув «Скрябіна» і пішов працювати зі співачкою Юлією Лорд (вже тоді — дружиною Ростислава). Через рік гурт покине ще один учасник старого складу гурту — Шура.

Під час Помаранчевої революції колишні учасники Скрябіна підтримували різні політичні сили. Після концерту Кузьми за провладні сили, Ростик та Шура публічно на 5 каналі критикували Кузьму. Цитата Домішевського:«Ти (Андрій Кузьменко- ред) був в числі тих, хто виставляв сьогодні цих людей на сніг, хто виставляв їх сьогодні під приціли, і ти повинен бути в числі тих, хто їх звідтам виведе.»

У 2004 році Ростислав разом з Сергієм Герою створює проект «ЕХО». Було записано демонстраційну, чорнову версію альбому. Студійного продовження ця робота наразі немає, демо версії пісень можна знайти у мережі.

З 2005 по 2010 Ростислав Домішевський працює генеральним директором представництва теле-каналу Fashion TV-Україна.

Зараз Рой і далі працює у шоу-бізнесі. З 2017 року член оргкомітету національного мистецького фестивалю "Кропфест".

Співпродюсер у проекті Юлія Лорд.

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Проживає в Києві
  • Перша дружина — Оля
  • Друга дружина — Юлія Лорд (з 1999 року)

Дискографія[ред. | ред. код]

Скрябін[ред. | ред. код]

ЕХО[ред. | ред. код]

  • 2004 — «ЕХО»

Посилання[ред. | ред. код]