Донецьк (десантний корабель)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
U420 «Донецьк»
U420 Донецьк.jpg
Служба
Тип/клас десантний корабель на повітряній подушці
Держава прапора Україна Україна
Належність ВМС ЗС України
Корабельня ФСК «Море», Феодосія
Введено в експлуатацію 26.06.1993
Виведений зі складу флоту 23.07.2008
Статус списаний
Ідентифікація
Емблема Chevron-LCAC-Donetsk.svg
Параметри
Тоннаж стандартний 500 т
повний 550 т
Довжина 56,2/57,3 м (корпус/подушка)
Ширина 22,3/25,6 м (корпус/подушка)
Осадка 1,6 м
Технічні дані
Рухова установка ГЕУ: 5 газових турбін М71 потужністю 12000 к.с. кожна (на 3 маршеві повітряні гвинти та на 4 нагнітачі);
ЕЕУ: 4 електрогенератори ГТГ-100К по 100 кВт
Швидкість 63 вуз.
Автономність плавання 100 миль (55-вузловим ходом)
автономність по запасах провіанту — 5 діб
Екіпаж 27 чол.
Озброєння
Ракетне озброєння 2х22 140-мм РСЗВ А-22 «Огонь» (132 НУРС ОФ-45, ЗЖ-45)
Зенітне озброєння 2x6 30-мм АУ АК-630М,
1х2 ПУ МТУ-2 ЗРК «Ігла-1М»

Донецьк (U420) — малий десантний корабель на повітряній подушці Військово-Морських Сил України проекту 1232.2 (тип «Зубр», за класифікацією НАТО — Pomornik)[1]. Один з найперших військових кораблів, побудованих в незалежній Україні для власних ВМС.

Особливості проекту[ред. | ред. код]

Малі десантні кораблі проекту 1232.2 (також 12322) «Зубр» на сьогодні є найбільшими у світі десантними кораблями на повітряній подушці[2], що здатні виходити на берег, долати рови і траншеї, рухатися по болотах і висаджувати десант в глибині оборони противника. Один «Зубр» здатен доставити на берег до трьох основних бойових танків і 140 морських піхотинців. Для висадки десантів з МДКПП типу «Зубр» є придатними до 78% загальної довжини берегової смуги морів і океанів світу. На відміну від інших проектів МДКПП, «Зубри» в ході висадки можуть здійснювати вогневу підтримку сил десанту, для чого мають по дві 140-мм реактивні установки залпового вогню А-22 «Огонь».

Проектування десантного корабля на повітряній подушці під шифром «Зубр» розпочалося у 1978 році, на основі досвіду експлуатації серійних ДКПП проекту 1232.1 «Джейран». Перший «Зубр» був спущений на воду у 1986 році і вступив у склад флоту у 1988 році[2]. Кораблі будувалися на суднобудівних заводах в Ленінграді, Хабаровську та на ФСК «Море» в Феодосії.

Основною силовою несучою частиною корпусу корабля проекту 12322 «Зубр», що забезпечує міцність і непотоплюваність, є понтон прямокутної форми розмірами 57,3х21,9 метрів. Надбудова, що встановлена на понтоні, двома поздовжніми перегородками розділена на три функціональних відсіки. У середній частині розміщено відсік десантної техніки з танковими доріжками і апарелями. У бортових відсіках розміщені основні й допоміжні енергоустановки, приміщення для особового складу десанту, житлові приміщення екіпажу, системи забезпечення життєдіяльності та захисту від зброї масового ураження. Для підтримки комфортних умов на бойових постах, у приміщеннях десанту і житлових приміщеннях екіпажу передбачені системи вентиляції, кондиціювання та опалення, теплозвукоізолюючі покриття, конструкції з вібродемпфуючих матеріалів[3].

Для приводу нагнітачів повітряної подушки і повітряних гвинтів на кораблях встановлені високотемпературні газотурбінні двигуни. Повітряну подушку формують чотири нагнітальних агрегати НО-10 з осьовим робочим колесом діаметром 2,5 метри. Створення тяги для руху судна здійснюється трьома 4-лопатевими реверсивними гвинтами зі змінним короком. Гвинти діаметром 5,5 м — в кільцевих насадках з полімерних композитних матеріалів[3].

Корабель здатний перевозити 3 основних бойових танки сумарною масою до 150 тонн, або 10 бронетранспортерів сумарною масою до 131 тонн, або 8 бойових машин піхоти сумарною масою до 115 тонн. Для десанту передбачено 4 приміщення на 140 місць. Замість бойової техніки приміщення може бути обладнане для розміщення додатково ще 366 чоловік (всього близько 500 чоловік).

«Донецьк» — восьмий корабель проекту і перший побудований в незалежній Україні[3].

Історія корабля[ред. | ред. код]

«Донецьк» (ДКПП заводський номер С-304) був закладений у Феодосії на ФВО «Море» на початку 1992 року. Спущений на воду у 1993 році. Включений до складу ВМС України під назвою «Донецьк»[1]. Першим його командиром став капітан 3 рангу Олександр Звєрєв[4].

«Донецьк» став першим українським кораблем на якому був піднятий Військово-морський прапор України: 26 червня 1993 року прапор, освячений Патріархом Київським і всієї України-Руси Філаретом, був піднятий на щоглі «Донецька» одним з перших українських морських офіцерів командиром бригади надводних кораблів, капітаном 2 рангу Миколою Жибарєвим та новопризначеним командиром корабля капітаном 3 рангу О. Зверєвим. Ритуал підняття прапора на десантному кораблі відбувся у Феодосії[5]. З підняттям військово-Морського прапора на ДКПП «Донецьк», шефство над кораблем взяла Донецька область[6].

До 1995 року «Донецьк» базувався в авіагарнізоні Саки. На той час у ВМС України не було жодного офіцера, який би міг управляти таким кораблем. В 1995 році, під час перебазування з аеродрому Саки на озеро Донузлав «Донецьк» зазнав аварії: навалився на водоносні труби, що поблизу злітної смуги. Під час аварії було пошкоджено зовнішню частину корпусу, пробито цистерни, вилилося майже тридцять тонн пального. Під час цієї аварії старшим на борту був начальник штабу ВМС контр-адмірал Олексій Риженко. Йому й було поставлено завдання зробити все, щоб через два місяці корабель було полагоджено. З цим завданням він у неймовірно тяжкій ситуації впорався. Крім того, вдалося майже в сім разів зменшити суму витрат на ремонт. Проведено його було за гроші, надані шефами[7].

1 серпня 1997 року відбувся перший в історії України парад кораблів її Військово-Морських Сил в Севастопольській бухті. В ході параду були продемонстровані й бойові можливості ДКПП «Донецьк». ЗМІ повідомляли:

« Раптово перед трибунами виникла величезна біла хмара, через яку проступали контури сірої тарілки з трьома неуявними за своїми розмірами пропелерами. Ще кілька секунд — і «невпізнанний літаючий об'єкт» зі звуками, що ріжуть людський слух, спрямував убік зовнішнього рейду десятки вогняних блискавок. Тисячі глядачів, затамувавши подих, бачили, як «НЛО» збільшив швидкість і майже вилетів з бухти, залишивши після себе лише запах горілого пороху. Це дійство було настільки швидкоплинним, що з динаміків гучномовців дикторський голос запізніло промовив: Малий десантний корабель на повітряній подушці «Донецьк» типу «Зубр» під командуванням капітан-лейтенанта Юрія Степаненка веде стрільбу з двох установок залпового вогню. Цей корабель за своє потужне озброєння і швидкість ходу не має аналогів у світі, і по праву цей проект називають «кораблем XXI століття»[8]. »

У 1998 році «Донецьком» зацікавилися грецькі моряки. За їх оцінками корабель такого типу здатен своїм ходом подолати Чорноморські протоки і дістатися грецьких берегів. Однак похід в Грецію «Донецьк» так і не здійснив[9]. Тим не менше, досвід «Донецька» прислужився при підписанні 24 січня 2000 року контракту між державною компанією «Укрспецекспорт» і ВМС Греції на продаж останній двох українських «Зубрів».

З 2001 року корабель перебував на стапелі Феодосійської суднобудівної компанії «Море». На ньому проходили практичну частину навчання грецькі, а потім і китайські екіпажі десантних кораблів, що будувалися в Феодосії[10][11].

У зв'язку із закінченням встановленого для нього терміну служби, втратою тактико-технічних характеристик і недоцільністю відновлення 23 липня 2008 року «Донецьк» виведений зі складу флоту і списаний. Головною причиною списання вважається вироблення ресурсу і втомні деформації корпусу корабля[12].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Галерея газети «Флот України». U420 «Донецьк». Архів оригіналу за 2015-06-16. Процитовано 2013-08-20. 
  2. а б Десантный корабль проекта 12322 «Зубр» (рос.). Каталог мирового вооружения worldweapon.ru. Процитовано 2013-08-20. 
  3. а б в Проект 12322 Зубр — Pomornik (рос.). Military Russia. 2013-04-18. Архів оригіналу за 2013-09-29. Процитовано 2013-08-19. 
  4. Історія Військово-Морських Сил України у фотографіях. Сайт спілки ветеранів Військово-Морських Сил України. Процитовано 2013-08-20. [недоступне посилання з липень 2019]
  5. Голова СОУ капітан 1 рангу Євген Лупаков (2013-07-17). 16 липня 1918 року Павло Скоропадський своїм наказом затвердив новий взірець Військово-морського прапора України. Сайт спілки Севастопольської організації Спілки офіцерів України. Процитовано 2013-08-20. [недоступне посилання з липень 2019]
  6. Мамчак М. А. Шефство українського народу над Військово-Морськими силами України // Україна: шлях до моря. Історія Українського флоту. — Снятин : Прут Принт, 1997. — 401 с. — ISBN 966-8209-08-7.
  7. Савченко М. О. Анатомія неоголошеної війни. — К. : Українська перспектива, 1997. — 280 с. — ISBN 966-7243-20-6.
  8. Антон Празукін (2012-04-11). Десантний корабель на повітряній подушці «Донецьк» типу «Зубр». «Морська держава». Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-20. 
  9. Александр Щербаков (2000-11-24). «Зубрам» делают индивидуальное транспортное средство (рос.). 2000—Держава. Процитовано 2013-08-20. [недоступне посилання з липень 2019]
  10. Михайло Стецюк (2001-02-05). Військово-Морські Сили України успішно завершили підготовку екіпажа малого десантного корабля для ВМС Греції. Укрінформ. Процитовано 2013-08-20. [недоступне посилання з липень 2019]
  11. Історія Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 2013-12-04. Процитовано 2013-08-20. 
  12. Тимошенко списала «Донецьк». Газета по-українськи. 2008-07-29. Процитовано 2013-08-20. 

Посилання[ред. | ред. код]