Дунець Василь Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дунець Василь Ярославович
Василь Ярославович Дунець
Василь Дунець - 10055812.jpg
Народився 28 жовтня 1948(1948-10-28) (70 років)
с. Могильниця, Теребовлянськийо р-н, Тернопільська обл.
Громадянство Україна
Національність українець
Місце проживання Тернопіль
Діяльність інженер шляхів сполучення, автор і виконавець пісень
Alma mater Університет Львівська політехніка
Конфесія УГКЦ
Батько Дунець Ярослав Богданович
Мати Дунець Магдалина Василівна
У шлюбі з Дунець (Коблянська) Надія Юліанівна
Діти Тарас, Андрій
Нагороди Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №11/2018 від 20.01.18)

Василь Ярославович Дунець (нар. 28 жовтня 1948, м. Теребовля) — український інженер шляхів сполучення, автор і виконавець пісень.

Почесний дорожник України (2003), кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2018р.).

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Лауреат міжнародного конкурсу української естрадної пісні «На хвилях Світязя» (1996).
  • Переможець Всеукраїнського радіофестивалю «Пісня року» (1998, 2003).
  • Дипломант ІІ ступеня обласного конкурсу «Голос серця» (2001).
  • Дипломант (ІІІ місце) у Всеукраїнському конкурсі літературної творчості ім. В. Вихруща (2004).
  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №11/2018 від 20.01.18)

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1955—1966 роках навчався в середній школі № 2 м. Тернополя. Закінчив Тернопільську музичну школу № 1 по класу баяна, інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічого інституту (1971), нині - університет «Львівська політехніка», за спеціальністю «Інженер шляхів сполучення».

Працював виконробом мостової дільниці, інженером та начальником виробничо-технічного відділу Тернопільського шляхового ремонтно-будівельного управління № 38, головним інженером Дирекції автомобільних доріг, що будуються в Тернопільській області; від 2001 — начальник відділу якості, технічного контролю та нових технологій Служби автомобільних доріг у Тернопільській області.

Від травня 2013р. — на пенсії.

Творчість[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «Батькові»
Nuvola apps kaboodle.svg «Романс для Степана Бандери»
Nuvola apps kaboodle.svg «Подяка Богові»
Nuvola apps kaboodle.svg «Пізня осінь»
Nuvola apps kaboodle.svg «Найдорожчий скарб»
Nuvola apps kaboodle.svg «А роки, наче клин журавлів»
Nuvola apps kaboodle.svg «Білі тумани»
Nuvola apps kaboodle.svg «Мамині мальви»
Nuvola apps kaboodle.svg «Моя кохана»
Nuvola apps kaboodle.svg «Пісня покинутого немовляти»
Nuvola apps kaboodle.svg «Сини мої»
Nuvola apps kaboodle.svg «Юрчик»
Nuvola apps kaboodle.svg «Валері»
Nuvola apps kaboodle.svg «Сумніви гетьмана»
Nuvola apps kaboodle.svg «Філіжанка кави»
Nuvola apps kaboodle.svg «Молитва до України»

В 1962 році закінчив з відзнакою Тернопільську музичну школу №1.

Самотужки освоїв гру на гітарі. Пісенною творчістю займається з студентських років, але на професійному рівні — з 1993 року.

У 1993 р. з музичним гуртом «Візерунок» брав участь у 50 концертах у Канаді. Згодом концертував у Німеччині, США.

Автор збірки поезій та пісень «Мамині мальви» (1998).

Пісні Василя Дунця, крім нього, виконують також:

Автор більше 200 пісень на власні вірші та вірші українських поетів Дмитра Павличка, Володимира Сосюри, Степана Галябарди, Олеся Лупія, Надії Кир'ян, Бориса Демкова, Михайла Левицького, Миколи Тимчака, Бориса Мозолевського, Анатолія Фіглюка, Марії Потикевич-Заболотної, Світлани Бояркевич, Михайла Конечного, Марти Чопик, Любові Мілевич, Оксани Максимишин-Корабель (Португалія), Ганни Черінь (США), Надії Козак (Канада), Олександра Смика, Бориса Величка, Євгена Барова, Олександра Гавриленка, Віталія Іваницького, Віктора Підгурського, Зіновія Казьо, Ольги Розалюк, Наталії Папроцької, Олени Артемчук, Раїси Обшарської, Валентина Пащенка та інших.

Співпрацює з композиторами й аранжувальниками Юрієм Крохіним, Олександром Бурміцьким, Романом Рудим, Андрієм Стадницьким, Володимиром Цапом, Зеновієм Турком, Сергієм Родьком, Сергієм Степанівим, звукорежисерами Олександром Третяком, Володимиром Барановим і Сергієм Родьком.

Пісні «Чужина» (1998), «Кущ молодого жасмину» (2003), «Романс для Степана Бандери» та «Я повертаюсь» у власному виконанні (2008) займали призові місця в радіофестивалі «Пісня року» (радіостанція «Промінь»).

Дискографія[ред. | ред. код]

  • «Слухай і думай» (1993, 1994),
  • «Мамині мальви» (1998),
  • «Моя кохана» (2002),
  • «Моя родина — Україна» (2003),
  • «Присвята матері» (2007),
  • «Я повертаюсь» (2008),
  • «Грона любові» (2012),
  • «Бережімо любов» (2014),
  • «Посміхайтесь, люди добрі» (2016),
  • «Ми — українці» (2016).

Фільмографія[ред. | ред. код]

З участю Василя Дунця і на основі його пісень створено музичні фільми:

  • «Моя рука ніколи і нікому ні кривди, ні біди не принесе» (1997),
  • «Я піснями живу» (2003).

Обидва фільми створені на кіностудії «Вісь» у Тернополі.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Василь Дунець «Я піснями живу». Частини 1, 2, 3, 4. // Відеоканал Володимира Заболотного.
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Гал-кліп // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 20 березня.