Ежен Богарне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ежен Богарне
Gérard - Eugène de Beauharnais 1.jpg
Інші імена Роз
Народився 3 вересня 1781(1781-09-03)
Париж
Помер 21 лютого 1824(1824-02-21) (42 роки)
Мюнхен
Поховання Q265745?
Громадянство Франція
Національність француз
Діяльність політик, військовий очільник
Титул герцог, віце-король
Звання дивізійний генерал
Конфесія Католицька Церква
Батько Олександр Богарне
Матір Жозефіна Роз Таше де ля Пажері
Рід Богарне
Дружина Августа Баварська
Діти 2 сина та 5 доньок
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Орден Залізної Корони
Blason Eugène de Beauharnais (1781-1824).svg

Ежен Богарне (фр. Eugène de Beauharnais, *3 вересня 1781 —†21 лютого 1824) — французький політичний та військовий діяч, віце-король Італії у 1805–1814 роках, князь, герцог Лейхтенберзький.

Життєпис[ред.ред. код]

Часи Республіки[ред.ред. код]

Народився у 1781 році у Парижі у родині віконта Олександра Богарне та Жозефіна Роз Таше де ля Пажері. замолоду привчався до політики, зокрема у 1790–1791 роках разом з батьком відвідує засідання Установчих зборів. З початком війни Австрії проти Франції у 1792 році Олександр Богарне зараховує свого сина до армії. Ежен разом з військом їде до Страсбурга, де розташовувався штаб Олександра Богарне. Втім останній не досить вправно воював проти ворогів країни, тому підпав під підозру у зраді й був страчений у 1794 році. Ежен Богарне опинився у скрутному становищі, матьи фактично не займалася його вихованням. Становище Ежена покращалося після шлюбу Жозефіни з Наполеоном Бонапартом у 1796 році. Ежен став пасорбком останнього.

Після 18 брюмера 1799 року Бонапарт робить Богарне офіцером. Після цього бере участь в італійській кампанії, відзначившись у битві при Маренго. У 1802 році Ежен Богарне стає полковником, а у 1804 році — бригадним генералом.

Часи Імперії[ред.ред. код]

З проголошенням Франції імперією Богарне стає кавалером Ордену Почесного легіону, отримує у підпорядкування єгерські частини імператорської гвардії. У 1805 році призначаєтсья канцлером й отримує великого орла Почесного легіону. 7 червня 1805 року Наполеон I призначає Ежена Богарне віце-королем Італії. Того ж року на честь шлюбу Богарне з представницею баварських Вітельсбахів Наполеон надає своєму пасорбку титул князя Венеції. У 1806 році стає її генерал-губернатором.

З початком нової війни з Австрією у 1809 році Еженові Богарне доручається оборона Італії. Спочатку від зазнав поразки при Сачиле, але незабаром у низки битв завдав поразки австрійським військам. особливо значущою була перемога Богарне 8 травня біля П'яви. Після цього з'єднався з основною армією Франції, брав участь у битві при Раабі, разом із якою вступив до Відня. Вслід за цим Богарне рушив до Угорщину, під час маршу довідався про спробу хорватського військовика Ференца Елачича прийти на допомогу австрійцям. Тоді Богарне швидко рушив проти хорватів й змусив їх скласти зброю. Згодом Ежен 5-6 липня 1809 року бере участь у битві при Ваграмі.

Ежен Богарне негативно сприйняв звістку про розрив шлюбу матері з Наполеоном Бонапартом, навіть хотів залишити службу, проте зрештою погодився залишитися на посаді.

У 1812 році на чолі 4 корпусу став учасником походу Наполеона I проти Росії. Тут стає учасником найбільш важливих битв цієї військової кампанії. після того, як Наполеон й Мюрат залишили армію, Ежен Богарне очолив відхід рештків так званної Великої армії до Саксонії. У 1813 році повернувся до Італії, де намагається тримати цю країну під контролем. Йому довелося протистояти Австрії та Неаполю. У 1814 році зумів завдати поразки у битві при Мінчіо. Втім зрештою вирішив залишити Італію, розуміючи неможливість спротиву. Він 26 квітня 1814 року зрікається титулу віце-короля й перебирається до Баварії.

Останні роки[ред.ред. код]

Після зречення Наполеона I Ежен Богарне обмінює свої володіння в Італії на 5 млн франків, за які купує у Максиміліана I, короля Баварії, ландграфство Лейхтенберг (яке згодом стає герцогством) та князівство Айхштетське. В подальшому Ежен Богарне не бере участі у політичних подіях, зокрема відмовляється приєднуватися до Бонапарта під час Ста днів. За це отримує від короля Людовика XVIII звання пера. Богарне сконав 21 лютого 1824 року у Мюнхені.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Августа (1788–1851), донька Максиміліана I, короля Баварії

Діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Генеалогія Жозефіни де Богарне [1]
  2. Генеалогія Ежені де Богарне [2]
  3. Генеалогія Августа де Богарне [3]
  4. Генеалогія Амелії де Богарне [4]
  5. Генеалогія Теоделінди де Богарне [5]
  6. Генеалогія Максиміліана де Богарне [6]

Джерела[ред.ред. код]

  • Karl Theodor von Heigel: Leuchtenberg, Eugen Beauharnais, Herzog v.. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 18, Duncker & Humblot, Leipzig 1883, S. 475–479.