Джеймс Тіптрі-молодший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Еліс Бредлі Шелдон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліс Бредлі Шелдон
англ. Alice Bradley Sheldon
Ім'я при народженніЕліс Гестінгс Бредлі
ПсевдонімДжеймс Тіптрі-молодший, Ракуна Шелдон
Народилася24 серпня 1915(1915-08-24)[1][2][…]
Чикаго, Іллінойс, США[4][5]
Померла19 травня 1987(1987-05-19)[1][2][…] (71 рік)
Маклейн, Ферфакс, Вірджинія, США
·вогнепальна рана
Країна США[6]
Діяльністьписьменниця-романістка, письменниця, психологиня, мисткиня, письменниця наукової фантастики, intelligence analyst, шпигунка
Сфера роботифантастика[7] і спецслужба[d][7]
Alma materУніверситет Джорджа Вашингтона[4], коледж Сари Лоуренсd[4] і Американський університет
Мова творіванглійська
Роки активностіз 1968
Напрямокнаукова фантастика
Жанрнаукова фантастика і феміністська наукова фантастика
Magnum opusМала проза
БатькоHerbert Edwin Bradleyd
МатиМері Гестінгс Бредліd[4]
У шлюбі зГантінгтон Д. Шелдонd[4]
Автограф
УчасникДруга світова війна
Нагороди
CMNS: Джеймс Тіптрі-молодший у Вікісховищі

Еліс Гестінгс Бредлі, у шлюбі Шелдон, відома як Джеймс Тіптрі-молодший (англ. James Tiptree Jr.) та Ракуна Шелдон — американська письменниця у жанрі феміністичної наукової фантастики та психологиня. Псевдоніми стала використовувати після неузгодженого звільнення з ЦРУ, де працювала до того розвідницею.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 24 серпня 1915 року в Чикаго, Іллінойс, США. Своє дитинство провела у подорожах африканським континентом та Індією. Її батько — Герберт Бредлі — юрист та натураліст, а мати — Мері Гестінгмс Бредлі — відома письменниця та мандрівниця[8].

У 19 років одружилася з Вільямом Дейві, студентом Принстонського університету. 1941 року пара розійшлась, а Еліс повернулася до Чикаго, де працювала мистецькою критикинею в одному із місцевих часописів. 1942 року вступила до військових лав, після чого працювала розвідницею у Пентагоні, де зрештою зустріла полковника Гантінгтона Шелдона, з яким одружилася. Після Другої світової війни покинула службу та разом із чоловіком керувала фермою, де вирощувала курей (1948—1952). Також протягом деякого часу працювала в ЦРУ[9].

1967 року здобула науковий ступінь доктора філософії з експериментальної психології в Університеті Джорджа Вашингтона. Почала свою письменницьку кар'єру 1968 року. Відома тим, що не з'являлася на публіці та у науково-фантастичних колах вважалася чоловіком, допоки 1977 року не відкрила свою справжню особу[10].

19 травня 1987 року наклала на себе руки, вбивши перед тим пострілом в голову свого важко хворого чоловіка[11].

Псевдоніми

[ред. | ред. код]

Взяла псевдонім Джеймс Тіптрі-молодший 1967 року, зустрівши на етикетці банки мармеладу «Wilkin & Sons» слово Тіптрі[12]. Приставка «молодший» була ідеєю її чоловіка.

1974 року почала використовувати ще один псевдонім — Ракуна Шелдон. Таке ім'я взяла на честь єнота (англ. raccoon), який поселився на подвір'ї Шелдонів та став їхнім улюбленцем[13].

Творчість

[ред. | ред. код]

Свою письменницьку кар'єру розпочала 1968 року, опублікувавши оповідання «Народження продавця» (Birth of Salesman). Вважається майстринею короткої прози та є авторкою понад 60-ти оповідань та повістей, які, зрештою увійшли до таких збірок: «10 000 світлових років від дому» (1973;), «Теплі світи та навпаки» (1975), «Зіркова пісня старого примата» (1978), «Зі повсюди та інші екстраординарні візії» (1981), «Зірковий рифт» (1986), «Казки капітана Ру» (1986), «Кусай красиве» (1988), «Корона зірок» (1988), «Її дим піднімався вічно» (1990), «Зустрічайте мене та вічність» (2000).

Левова частка творів написані на феміністичну та гендерну тематику. Серед найвідоміших оповідань письменниці: «Амберджек», «Дівчина, яку підключили», «Кохання – наш план, і цей план – смерть», «Г'юстон, Г'юстон, як мене чути?», «Непримітні жінки»[14].

Окрім малої прози, написала ще й два романи: «Кордони буття» та «Сяйво падає з небес».

Вшанування

[ред. | ред. код]

1991 року Пет Мерфі та Карен Джой Фаулер заснували літературну нагороду на честь письменниці — Меморіальну премію Джеймса Тіптрі-молодшого, яка вручається за твори, які розкривають та досліджують гендерну тематику в жанрі наукової фантастики та фентезі[15].

2012 року письменниця ввійшла до Зали слави наукової фантастики та фентезі[16].

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Mark Bould. Fifty key figures in science fiction. — Routledge, 2009. — 320 p. — ISBN 978-0415439503.
  • Don D'ammassa. Encyclopedia of science fiction. — Infobase Learning, 2015. — 538 p. — ISBN 978-0816059249.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Gregersen E. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ а б в г д Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 973.
  5. ↑ http://books.google.com/books/about/Tales_of_the_Quintana_Roo.html?id=_iuxAAAAIAAJ
  6. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2006.
  7. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  8. ↑ Mark Bould, 2009, с. 230.
  9. ↑ Mark Bould, 2009, с. 231.
  10. ↑ Don D'ammassa, 2015, с. 377.
  11. ↑ James Tiptree, Jr. (Encyclopedia Britannica). Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 1 липня 2017.
  12. ↑ Letters to Tiptree (Alexandra Pierce, Alisa Krasnostein).
  13. ↑ Джеймс Типтри-младший (James Tiptree, Jr.). Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 2 липня 2017.
  14. ↑ Don D'ammassa, 2015, с. 378.
  15. ↑ The Science Fiction Handbook (Nick Hubble, Aris Mousoutzanis). Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 2 липня 2017.
  16. ↑ Science Fiction Hall of Fame: EMP Museum Announces the 2012 Science Fiction Hall of Fame Inductees. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 2 липня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеймс_Тіптрі-молодший&oldid=43855278