Ерік Гейнрікс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерік Гейнрікс
Axel Erik Heinrichs
Airo ja Mannerheim-2.jpg
Ерік Гейнрікс із Карлом Густавом Маннергеймом (праворуч) та Акселем Айро (ліворуч)
Народження 21 липня 1890(1890-07-21)
Гельсінкі
Смерть 16 листопада 1965(1965-11-16) (75 років)
Гельсінкі
Поховання
Країна Flag of Finland.svg Фінляндія
Освіта Гельсінський університет, École supérieure de guerred і Nya svenska samskoland
Звання Корпусний генерал і генерал
Війни / битви Перша світова війна, радянсько-фінська війна, Радянсько-фінська війна, Друга світова війна і Громадянська війна у Фінляндії
Нагороди
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Орден Хреста Свободи 3-го класу з мечами
Пам'ятна медаль визвольної війни
Пам'ятна медаль Зимової війни
Пам'ятний хрест Війни братніх народів Інгерманландський хрест Білої Стіни
Командорський Хрест I класу ордена Білої Троянди
Командорський Хрест ордена Білої Троянди
SWE Royal Order of the Sword - Commander Grand Cross BAR.png
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Командор ордена Трьох Зірок
Офіцер ордена Почесного легіону
Кавалер Великого хреста ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Великий командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Кавалер ордена Орлиного хреста 2 класу (Естонія)
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Хрест Маннергейма 1-го класу
Хрест Маннергейма 2-го класу
CMNS: Ерік Гейнрікс у Вікісховищі

Аксель Ерік Гейнрікс (фін. Axel Erik Heinrichs; 21.07.1890, Гельсінкі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія — 16.11.1965, Гельсінкі, Фінляндія) — генерал-майор фінської Армії. Герой радянсько-фінської війни (1939—1940). Почесний доктор філософії Гельсінського університету.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї доктора філософії Акселя Гейнрікса і Йоганни Матильди Рьоннгольм.

Під час Першої світової війни приєднався до руху єгерів і служив в 27-му Королівському прусському єгерському батальйоні. Повернувшись до Фінляндії, очолив 7-й єгерський батальйон, брав участь у боях при Тампері і на Карельському перешийку.

Надалі служив в Генеральному штабі, в 1925—1928 роках навчався у Франції, командував 1-ю дивізією, був інспектором Міністерства оборони.

Після початку Зимової війни був призначений командувачем 3-м армійським корпусом, який відповідав за оборону східної частини Карельського перешийка, а 19 лютого 1940 року — командувачем армією Карельського перешийка .

Після закінчення війни командував сухопутними силами, очолював Генеральний штаб з 16 травня 1940 по 29 червня 1941 року і з 29 січня 1942 по 6 жовтня 1944 року. Як представник головнокомандувача відповідав за військові відносини з Німеччиною в січні-лютому і в травні-червні 1941 року. Командував Карельською армією (29 червня 1941 — 29 грудня 1942) під час захоплення Східної Карелії.

Найближчий радник Маннергейма в питаннях військової політики в 1941—1945 роках і експерт під час переговорів щодо договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу 1948 року. Після закінчення війни-продовження з 31 грудня 1944 року по 30 червня 1945 командував Силами оборони, пішов у відставку, коли відкрилося «справа про приховування зброї фінськими військовослужбовцями для опору можливому приходові комуністів до влади».

Похований на кладовищі Кулосаарі в Гельсінкі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Іноземні нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди Третього Рейху[ред. | ред. код]

Його могила на кладовищі в Гельсінкі

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання[ред. | ред. код]