Еріосиці
Еріосиці,[2] Еріозіце[3] (Eriosyce Phil. (1872)) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.
Назва складається з грец. «erion» — вовна і «sycon» — смоква. Це пов'язано з тим, що плоди рослин за зовнішнім виглядом схожі з голими плодами тутових дерев, але оповиті шерстистими м'якими колючками.
- Ceratistes Labour.
- Chileniopsis Backeb.
- Chileocactus Frič
- Chileorebutia F.Ritter
- Delaetia Backeb.
- Dracocactus Y.Itô
- Euporteria Kreuz. & Buining
- Hildmannia Kreuz. & Buining
- Horridocactus (укр. Хорідокактус)[2][3] Backeb.
- Islaya (укр. Іслайя)[3] Backeb.
- Neochilenia (укр. Неочіленія)[2][3] Backeb. ex Dölz
- Neoporteria (укр. Неопортерія)[2][3] Britton & Rose
- Neotanahashia Y.Itô
- Nichelia Bullock
- Rodentiophila F.Ritter ex Backeb.
- Thelocephala Y.Itô
Стебло кулясте або дещо видовжене, велике. На колір від зеленого до сіро-блакитного. Багато видів мають стрижневе коріння, і більшість з них схильні до гниття, і, зокрема карликові види. Ґрунт, що використовується, повинен мати відмінний дренаж.
Чилі, Перу, Аргентина. На схилах Анд вони можуть підійматися на висоту до 2 000 м над рівнем моря.
Рід був описаний Рудольфом Філіппі у 1872 році. Eriosyce був колись дуже малочисленим родом. Але в кінці 20 ст. за висновками, зробленими Робочою групою IOS (Міжнародна організація з вивчення сукулентів), рід Eriosyce поповнився низкою до недавнього часу самостійних родів, які стали його синонімами. Цей рід включає Chileorebutia, Delaetia, Horridocactus, Islaya, Neochilenia, Neoporteria, Pyrrhocactus, Rodentiophila, і Thelocephala.
Сучасна систематика роду базується на дослідженнях Фреда Каттермана, Роберта Волласа, Рето Ніффелера і Урса Егглі.
Вважається, що рід налічує 35 видів.
Влітку потребують багато світла, свіжого повітря і помірного зволоження. Взимку поливають дуже обмежено і утримують при температурі близько 10 °C. Землесуміш має бути поживною із значною кількістю (до 30 %) великозернистого піску і щебеню, pH — близько 5,8. Розмножують насінням. Сіянці ростуть повільно.
- ↑ Eriosyce в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
- ↑ а б в г Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К.: Українські пропілеї, 2003. — с. 110. ISBN 966-7015-28-9 (укр.)
- ↑ а б в г д С. М. Приходько. Кактуси. — Київ : Наукова думка, 1974. — 207., іл. с. (укр.)
- Український сайт про кактуси та кактусистів(рос.)
- Eriosyce на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Eriosyce на сайті «Desert-tropicals»(англ.)[недоступне посилання з липня 2019]
- http://www.cactiguide.com/cactus/?genus=Eriosyce [Архівовано 26 травня 2011 у Wayback Machine.]
- http://www.theplantlist.org/browse/A/Cactaceae/Eriosyce/ [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6 (рос.)