Жито дике

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жито дике
Secale sylvestre 2.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Триба: Пшеничні (Triticeae)
Рід: Жито (Secale)
Вид: Жито дике
Біноміальна назва
Secale sylvestre
Host, 1809
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Secale sylvestre
EOL logo.svg EOL: 2897006
IPNI: 421194-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4552

Жито дике[1] (Secale sylvestre) — вид рослин родини тонконогові.

Будова[ред. | ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина. На верхівці стебелини містить густий дворядковий колос, що складається з менших колосків по дві квітки. Після достигання колос легко розпадається на окремі колоски.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Зростає на пухких піщаних та супіщаних ґрунтах від Угорської рівнини до Середньої Азії. В Україні зустрічається густими масивами в степовій та лісостеповій зоні.

Практичне використання[ред. | ред. код]

У передгір'ї Середньої Азії місцеве населення здавна збирає колоски жита, що містить близько 11 % білкових речовин та 60 % крохмалю. Витовчуть зерно з колосків макогоном у дерев'яних ступах. З борошна жита дикого випікають хліб, домішують до пшеничного борошна.

Хліб з такого жита відзначається високими харчовими та смаковими якостями, бо в ньому багато вітамінів групи В та Е, а також протеїну та клейковини.

На Наддніпрянщині з жита не тільки пекли хліб, а й гнали вино, добували крохмаль, виготовляли крупу.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.95