Затиркевич-Карпинська Ганна Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганна Затиркевич-Карпинська
Zatyrkevych-Karpyns'ka.jpg
Ім'я при народженні Ганна Ковтуненко
Народилася 8 (20) лютого 1855(1855-02-20)
с. Срібне, нині смт Чернігівської області
Померла 12 вересня 1921(1921-09-12) (66 років)
м. Ромни, нині Сумської області
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, Flag of the Ukranian State.svg УНР, УРСР
Національність українка
Діяльність театральна актриса
Жанр комедія

Га́нна Петрі́вна Затирке́вич-Карпи́нська (8 (20) лютого 1855(18550220), с. Срібне, нині смт Чернігівської області — 12 вересня 1921, м. Ромни, нині Сумської області) — українська акторка.

До 1900 виступала під прізвищем чоловіка — Затиркевич.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у дворянській родині. Виховувалася в Київському інституті шляхетних дівчат. Будучи вихованкою інституту, Ганна Ковтуненко брала активну участь в концертах, які відбувались в інституті. Не чужі їй були інтереси до театру. В Києві тоді з успіхом виступала місцева трупа на чолі з директором театру Кологривовим. Його дружина викладала музику в інституті. Та і сам Кологривов не раз бував у інституті. За домовленістю з ним найкращі актори виступали перед вихованками з уривкам класичних п'єс «Лихо з розуму» О. Грибоєдова; «Недоросток» Фонвізіна; «Бідність не порок» Островського, що були тоді в репертуарі театру. З жадобою перечитувала Ганна Петрівна театральний відділ в газетах та журналах. Не побувавши жодного разу, ні в Петербурзі, ні в Москві, вона добре знала, які п'єси йдуть на сценах театрів і з якими виконавцями.

Але скоро Ганна Петрівна повернулась у рідне село до батьків, які наполегливо відшуковували для 18-річної дівчини нареченого. Так, у 1874 р. вона вийшла заміж за сусіда із села Блотниця[1] (нині — Болотниця) поміщика Дмитра Олександровича Затиркевича, значно старшого від неї. Щоденні турботи по господарству все ж не заглушили інтересу Г. П. Карпинської до театру. У Прилуках в ті часи відбувалися аматорські вистави, в яких Ганна Петрівна брала активну участь. Деякий час їй довелося жити у Прилуках. Д. О. Затиркевич був членом Лохвицько-Прилуцької межової комісії і за обов'язком служби жив інколи тут. На аматорській сцені Ганна Петрівна зіграла роль Тетяни у п'єсі «Москаль-чарівник» Котляревського, Одарку у п'єсі Г. Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці», яку в 1882 р. підготували роменські аматори. Цього ж року вона налагоджує зв'язки з трупою М. Кропивницького.

1883 року кинула життя поміщиці і стала актрисою на ролі жартівливих молодиць і сварливих бабів у трупі корифеїв українського театру. Працювала в українських трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Федора Волика та ін. Актриса виступила під прізвищем Прилуцької в ролі Секлети в комедії Старицького «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка». Так почався тріумф актриси. З 20 квітня по 4 травня 1893 р. вона з успіхом виступила у Чернігові в ролі Наталки-Полтавки.

У Києві грала в Театрі Миколи Садовського (1917–1918), Державному народному театрі під керівництвом Панаса Саксаганського.

У 1920 р. група київських аматорів з колишнього театру М. Садовського утворює м. Ромнах на Сумщині український професіональний театр. До цього об'єднаного театрального колективу у перший же день вступила Г. П. Затиркевич-Карпинська. Вона чудово грала у п'єсах С. Васильченка, М. Кропивницького, П. Мирного, І. Котляревського.

Ролі[ред. | ред. код]

За час майже сорокарічної праці в театрі Затиркевич-Карпинська зіграла близько 130 ролей, створила образи задирикуватих, веселих, балакучих та енергійних жінок. Недарма, мабуть, її учитель в акторському мистецтві Марко Кропивницький називав Ганну Петрівну «радісною актрисою» і жартома казав, що вона, як «барабан в оркестрі».

Ганна Петрівна самою природою була обдарована якоюсь принадною особливістю, яка з гіпнотичною силою привертала до неї увагу глядачів, щойно актриса з'являлася на сцені, хоча сама вона нічого для цього не робила. «Її чарівна усмішка і виразні сірі очі ніби опромінювали все навколо», — писав старий театрал Прохор Коваленко.

Особливо яскраве враження на глядачів справляла її баба Риндичка з водевілю «По ревізії» — роль, яку вона грала з першого року на сцені. Боса, кругленька, куценька бабця із заплющеним оком протягом всієї вистави, підв'язаною щелепою, настороженим вухом і стиснутими в кулаки долонями з першої появи на сцені викликала сміх.

Інші ролі:

Спільна багаторічна праця і міцна дружба поєднувала двох великих українських актрис — Марію Заньковецьку і Ганну Затиркевич-Карпинську. Вони часто грали у парі, листувалися, підтримували одна одну.

Лінію Затиркевич-Карпинської в українському театрі продовжували і продовжують у наш час Нонна Копержинська, Поліна Куманченко, Тамара Яценко

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]