Болотниця (Талалаївський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Болотниця
Болотницька загальноосвітня школа
Болотницька загальноосвітня школа
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Талалаївський
Рада/громада Болотницька сільська рада
Код КОАТУУ 7425381001
Облікова картка Болотниця 
Основні дані
Засноване 1629
Населення 586
Площа 2,936 км²
Густота населення 199,59 осіб/км²
Поштовий індекс 17240
Телефонний код +380 4634
Географічні дані
Географічні координати 50°48′46″ пн. ш. 32°56′04″ сх. д. / 50.81278° пн. ш. 32.93444° сх. д. / 50.81278; 32.93444Координати: 50°48′46″ пн. ш. 32°56′04″ сх. д. / 50.81278° пн. ш. 32.93444° сх. д. / 50.81278; 32.93444
Середня висота
над рівнем моря
160 м
Водойми р. Лисогір
Місцева влада
Адреса ради 17240, с. Болотниця, вул. Миру, 16; тел. 2-34-46
Карта
Болотниця is located in Україна
Болотниця
Болотниця
Болотниця is located in Чернігівська область
Болотниця
Болотниця

Боло́тниця (в минулому — Бло́тниця) — село в Україні, в Талалаївському районі Чернігівської області. Населення становить 586 осіб. Орган місцевого самоврядування — Болотницька сільська рада.

Назва[ред.ред. код]

Біля села протікає невеличка річка Лисогір, а береги біля річки заболочені. Тож, можливо, звідси й пішла назва села — Болотниця.

Переглядаючи довідники, можна дізнатися, що Болотницею називають ще й водяний горіх, а в українській міфології Болотниця — це болотяна баба, дух боліт. Місцеві краєзнавці стверджують, що раніше село називалося Плотниця, бо жило у ньому багато «плотників». Згодом звук «П» перейшов у звук «Б», так і вийшла сучасна назва села.

Історичні відомості[ред.ред. код]

За даними на 1859 рік у власницькому та казенному селі Бло́тниця Прилуцького повіту Полтавської губернії, мешкало 2086 осіб (1002 чоловічої статі та 1084 — жіночої), налічувалось 410 дворових господарств, існували православна церква та сільська управа[1].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Блотницької волості, мешкало 2000 осіб, налічувалось 340 дворових господарств, існували православна церква, школа, 4 постоялих двори, 2 постоялих будинки, 4 лавки, 23 вітряних млини та маслобійний завод, відбувались базари по неділях[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2285 осіб (1118 чоловічої статі та 1167 — жіночої), з яких 2188 — православної віри[3].

З 1917 — у складі УНР. З 1991 — у державі Україна.

2008 у селі встановлено меморіальний знак на честь односельців, загиблих у часи геноциду 1932–1933.

Постаті[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3482)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-170)
  4. Микола Фененко. З плеяди корифеїв // Український театр. — 1972, № 1 — с. 28-29


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.