Збігнєв Левинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:06, 16 вересня 2016, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (за запитом на ВП:ЗДБ.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Збігнєв Брохвіч-Левинський
пол. Zbigniew Brochwicz-Lewiński
Народження 16 грудня 1877(1877-12-16)
Смерть 19 грудня 1951(1951-12-19) (74 роки)
Країна
(підданство)		  Республіка Польща
Навчання Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1903)
Діяльність архітектор, офіцер
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль модерн
Членство Сокіл
Нагороди
Хрест Незалежності
Хрест Незалежності
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Хрест Заслуги (Польща)
Хрест Заслуги (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Кавалер Великого Хреста ордена «За військову доблесть»
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
CMNS: Збігнєв Левинський у Вікісховищі

Збі́гнєв Бро́хвіч-Леви́нський (пол. Zbigniew Brochwicz-Lewiński, 16 грудня 1877, Кельце — 19 грудня 1951, Глазго) — польський архітектор, військовий діяч.

Біографія

Народився 16 грудня 1877 року в Кельцах. Син Марцелія Левинського і Олександри з Шимкевичів. В Кельцах відвідував гімназію, з якої був виключений за участь у підпільних гуртках. Атестат зрілості отримав 1895 року у Варшаві. Освіту здобув у 1896–1903 роках на факультеті архітектури Петербурзької академії мистецтв. 1904 року мобілізований до російського війська для участі у Російсько-японській війні. Втік до Галичини, оселився у Львові. 1908 року отримав концесію будівничого, організував власне проектне бюро, яке знаходилось на вулиці Кадетській, 8 (тепер вулиця Гвардійська), а від 1912 року — на вулиці Свєнціцького, 11а. Проектував у стилі раціонального модерну, застосовуючи форми стилізованих історичних стилів.

Від 1911 року член мистецького об'єднання «Зеспул» (пол. «Zespół»). Входив до його правління.[1] 1913 року брав участь у колективній виставці об'єднання в залах Технологічного інституту.[2] У 1908—1915 роках був членом Політехнічного товариства.[3] Входив до складу журі конкурсу на проект вілли для виставки у Римі (1910)[4], ескізів дому Ремісничої палати у Львові (1912)[5], будинку земельного товариства у Перемишлі (1912).[6] Член польових дружин «Сокола».

Брав участь в українсько-польській і польсько-більшовицькій війнах. Під час останньої, у 1920 році був тяжко поранений. 1921 року закінчив Вищу військову школу. 1935 року вийшов на пенсію. 1939 року був референтом в штабі головнокомандуючого. Автор ряду публікацій у військових часописах. Емігрував до Франції, де став комендантом Центру навчання офіцерів в Ансені. Пізніше виїхав до Великобританії. Помер у Глазго 19 грудня 1951. Похований там же.

Нагороджений орденом Virtuti Militari 5 ступеня, Хрестом незалежності, Орденом відродження Польщі 4 ступеня, Золотим хрестом за заслуги, Хрестом хоробрих (двічі), болгарським Орденом святого Олександра 3 ступеня, французьким Орденом почесного легіону 5 ступеня.

Роботи


Нереалізовані проекти
  • Проект садиби в Жмігруді. Макет експонувався 1913 року на виставці товариства «Зеспул» у Львові.[8]
  • Друга нагорода на конкурсі проектів Купецької палати в Кракові (співавтор Ян Протшке).[9]
  • Третя нагорода на конкурсі регуляції вулиці Вольської в Кракові (1914, співавтор Ян Протшке).[10]

Примітки

  1. ↑ Zespół // Architekt. — 1911. — № 6. — S. 87.
  2. ↑ L. S. II. Pokaz Towarzystwa sztuki stosowanej «Zespół» we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 246.
  3. ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 92.
  4. ↑ Konkursy // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69; Rozstrzygnięcie konkursu na dworek // Nowa Reforma. — 18 kwietnia 1910. — № 173. — S. 5.
  5. ↑ Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
  6. ↑ Ocena i rozstrzygnięcie sądu konkursowego na dom Towarzystwa Zaliczkowo-rolnego w Przemyślu // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 20. — S. 295—298.
  7. ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 509. — ISBN 83-88372-29-7.
  8. ↑ Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — Tabl. XXXIII.
  9. ↑ Rozstrygnięcie konkursu na dom Stow. kupców i młodzieży handl. w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 164; Protokół śądu konkursowego na dom Stowarzyszenia kupców i młodzieży handlowej w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 12. — S. 183.
  10. ↑ Protokół sądu konkursowego // Architekt. — 1914. — № 6—7. — S. 95, tabl. 19, 22.

Джерела

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 487, 488, 501, 521. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Бірюльов Ю. О. Левинський Збіґнев Брохвіч // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 45—46. — ISBN 978-966-8853-23-4.
  • Cygan W. Oficerowie Legionów Polskich 1914–1917. Słownik biograficzny. — T. 1, A-F. — Warszawa : Barwa i Broń 2005. — S. 121–122.
  • Łoza S. Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa : Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 174.
  • Pająk J. Lewiński-Brochwicz Zbigniew // Świętokrzyski Słownik Biograficzny. / pod red. Jerzego Szczepańskiego. — T. 2, 1795–1918. — Kielce, 2009. — S. 286.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збігнєв_Левинський&oldid=18814141