Вулиця Листопадового чину

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Листопадового чину
Львів
Вигляд з площі святого Юра

Вигляд з площі святого Юра
Район Галицький, Залізничний
Назва на честь Листопадового чину
Історичні відомості: колишні назви
Святоюрська дорога (кін. XVII ст.), Цісарська (кін. XVIII ст.), Св. Юра (не пізніше 1825), Міцкевича (1871), Паркштрасе (листопад 1941), Міцкевича (липень 1944)
Загальні відомості
Протяжність 670 м
Координати початку 49°50′28″ пн. ш. 24°01′20″ сх. д. / 49.8413583° пн. ш. 24.0223333° сх. д. / 49.8413583; 24.0223333
Координати кінця 49°50′15″ пн. ш. 24°00′53″ сх. д. / 49.8375806° пн. ш. 24.0148694° сх. д. / 49.8375806; 24.0148694
Поштові індекси 79000 [1]
Транспорт
Тролейбуси 2, 9, 10[джерело?]
Маршрутні таксі 2а, 15, 33, 38, 52[джерело?]
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Заклади культури «Будинок вчених»
Поштові відділення вул. Словацького 1 [1]
Забудова класицизм, історизм
Парки Парк імені Івана Франка, Святоюрський парк
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Ву́лиця Ли́стопадового Чи́ну — вулиця у Львові на межі Галицького і Залізничного районів.

Будівлі[ред.ред. код]

№ 6. «Будинок вчених», колишнє (до 1939) Національне казино. Проект Германа Гельмера і Фердинанда Фельнера. [2] 23 вересня 2008 року внесений до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[3] Попередником був чиншовий будинок, зведений у 1879 році за проектом Войцеха Гаара.[4][5]

№ 7. Будинок, у якому протягом 19381967 років жила Олена Кульчицька. 1971 року тут відкрився меморіальний музей художниці. В експозиції понад 80 картин, бібліотека, килими, зіткані за її проектами, меблі, створені за ескізами Кульчицької.[6] 23 вересня 2008 року дім внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[3]

№ 8. Будинок спорудили архітектори Едмунд Жихович та Міхал Лужецький у 19121913 рр. під філію «Австро-угорського банку». Потім тут був «Польский банк». [7] За часів СРСР — залізничне відділення «Держбанку».[8] Зараз тут відділення «Промінвестбанку». Рельєфи на фасаді авторства Юліана Белтовського.[9]

№ 10. У будинку до 1939 р. було почесне консульство Голландії, від повоєнних часів міститься з'єднання залізничних військ. На фасаді будинку меморіальна дошка, встановлена 1993 року, сповіщає, що тут у 19411944 рр. працював видатний український історик, географ, громадсько-політичний діяч Володимир Кубійович (скульптор Ярослав Скакун, архітектори Олег Чамара і Василь Каменщик).[10]

№ 11. Житловий будинок. Збудований Юліаном Захаревичем у 1889 році як вілла для художника Яна Стики.[11] Частину приміщень займає Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського. 1972 року на стіні встановлено меморіальну таблицю на честь Олекси Новаківського, авторства Еммануїла Миська[12], відлиту на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.[13] 23 вересня 2008 року будинок внесений до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[3]

№ 12. За польських часів містилися Староство гродське та Дирекція поліції, нині тут працює благочинна організація «Карітас».[14] Дім зведено 1874 року за проектом Войцеха Гаара і перебудовано 1892[5].

№ 14. Житловий будинок у стилі історизму, зведений 1880 року за проектом Владислава Галицького. Скульптурне оздоблення Леонарда Марконі.[15]

№ 16. Палац для Агенора Голуховського колишнього намісника Галичини, збудував у 18621865 роках архітектор Карл Оман. Це перша споруда у Львові у стилі італійського Неоренесансу[16]. Тепер в палаці Голуховських міститься діагностичний центр лікарні Львівської залізниці.

№ 20. Дирекція залізниць. [17]. За Польщі тут містилась Молочарська спілка Малопольщі, зараз цієї адреси не існує.[18]

№ 22. Інженерний корпус Укрзалізниці, збудований у 1978 році за проектом Романа Сивенького.[19]

№ 28. Житловий будинок у стилі ампір, збудований у 18351838 роках архітектором Вільгельмом Шмідом. На фасаді знаходилась статуя Матері Божої, виконана Йоаном Шімзером або Павлом Евтельє. Збудований початково для Владислава Єльського, потім використовувався як дитячий шпиталь, ще пізніше належав до товариства «Скала».[20]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Перелік вулиць і поштових відділень на сайті львівської дирекції Укрпошти Переглянуто 11 вересня, 2010
  2. Архітектура Львова… — С. 313.
  3. а б в Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 28 березня, 2010
  4. Архітектура Львова… — С. 339.
  5. а б Бірюльов Ю. О. Гаар // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 448. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  6. З калейдоскопу подій // Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 159.
  7. І. Мельник. Львівські вулиці і кам'яниці. — Львів : Центр Європи, 2008, С. 267
  8. Лемко — С. 97
  9. Енциклопедія Львова т. 1 (За редакцією Андрія Козицького та Ігоря Підкови) — Львів : Літопис, 2007., С. 205. ISBN 978-966-7007-68-8
  10. Романюк П. «Свій храм» Архітектор Василь Каменщик на тлі історії та нашої доби. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — С. 260. — ISBN 978-966-441-384-5.; Лемко — С. 97
  11. Архітектура Львова… — С. 346.
  12. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 150.
  13. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 27.
  14. Лемко — С. 97
  15. Бірюльов Ю. О. Галицький Владислав // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 474.
  16. Архітектура Львова… — С. 359, 360.
  17. Архітектура Львова… — С. 501.
  18. Лемко — С. 98
  19. Архітектура Львова… — С. 636.
  20. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 27. — ISBN 978-83-7543-009-7.

Джерела[ред.ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 35. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. В. Львівські вулиці і камʼяниці. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 265—268. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 97-98. — ISBN 978-966-2154-24-5.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]