Зизаній Стефан Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Kazanie (Zizani, 1596).png

Стефан Іванович[1] Зизаній (Тустановський; справжнє прізвище — Кукіль; *бл. 1570 — †до 1621, містечко Потелич, тепер село Жовківського району, Львівської області) — український письменник-полеміст і педагог. Брат Лаврентій Зизаній.

З життєпису[ред. | ред. код]

Брав активну участь у діяльності Львівського та Віленського братств. З 1586 р. працював у Львівській братській школі, деякий час був її ректором. За викриття духовних і світських феодалів, католицизму та уніатів зазнав переслідувань польсько-шляхетської влади. У 1593—1594 рр. викликаний Віленським братством для боротьби з унією.

У Вільно був проповідником та учителем братської школи. Митрополит Михайло Рогоза домігся засудження Зизанія як єретика у січні 1596. На прохання Зизанія Берестейський собор (жовтень 1596 р.) поновив його у правах, і він знову почав викладати у Віленській братській школі.

Автор православного «Катехізису» (Вільно, 1595 р.; до наших часів не дійшов), антикатолицького трактату «Казання св. Кирила» українською і польською мовами (Вільно, 1596 р.), спрямованого проти Папи Римського та уніатів. Полемічні твори Зизаня, були популярними не лише в Україні, а й у Росії та Білорусі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Провідники духовності в Україні: Довідник / За ред. І. Ф. Кураса. — К.: Вища школа, 2003. — 783 с. — С. 228. — ISBN 966-642-207-7.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]