Злочин у Кисилині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Руїни костелу, де сталося вбивство

Злочин у Кисилині (пол. Zbrodnia w Kisielinie, англ. Kisielin massacre)  — вбивство польських вірян[1][2], яке відбулося 1943 року в українському волинському селі Кисилин (до 1940 року — містечко, нині — у складі Волинської області, Україна), яке з літа 1941 року входило до складу Райхскомісаріату Україна, підконтрольного Третього Рейху (перед цим перебувало в складі Української Народної Республіки, потім Другої Польської Республіки та більшовицького СРСР).

Історичне тло[ред.ред. код]

Українська Волинь увішла до складу української держави — Української Народної Республіки. Після підписання у квітні 1920 року Договору Пілсудський — Петлюра (Варшавського договору) між Польщею й УНР (з української сторони його розробляли за безпосередньої участі С. Петлюри, перед яким стояла дилема або втратити все, або пожертвувати частиною і через союз з Польщею вибороти для України незалежність, отримати підтримку держав Антанти та об'єднати сили УНР та Польщі для боротьби проти головної загрози — більшовицької експансії) українсько-польський кордон встановлювався по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла.[3] Так частина Волині опинилась під контролем поляків.

Хід подій[ред.ред. код]

В неділю, 11 липня 1943 року, підрозділи Української Повстанської Армії (УПА)[1] за участі деяких місцевих українських селян оточили поляків, що зібралися на церемонію в місцевій римо-католицькій церкві (костелі). За деякими свідченнями полякам, серед яких були чоловіки, жінки та діти, було наказано зняти одяг. Вони були вбиті з кулемета, поранені добивалися із застосуванням такої зброї, як сокири та ножі[4]. Однак за іншими свідченнями, убитих із кулемету ніхто не роздягав, більшість убитих були жінками[2]. За польськими припущеннями загинуло від 60 до 90 осіб[4], однак за свідченнями односельців, які тоді проживали в Кисилині, кількість жертв становить не більше 30[1]. Ті, хто вижив (близько 200 осіб за різною інформацією), втекли до пресвітерії й барикадувалися там протягом одинадцяти годин. За твердженням українського історика Івана Пущука, серед них могли бути бійці польської Армії Крайової[2]. Після відходу вояків УПА місцеві українські селяни винесли тіла поляків із костелу й поховали їх.

Бійня в Кисилині була частиною хвилі українсько-польського конфлікту на Волині. Серед тих, хто залишився в живих, були батьки польського композитора Кшесіміра Дембського, який на початку 2000-х супроводжував мати до Кисилину. Його поїздка була показана у фільмі 2003 р. Агнешки Арнольд Oczyszczenie (Cleansing).[5]

Розправа була темою польського історичного документального фільму 2009 р. «Було собі містечко» (пол. Było sobie miasteczko…) виробництва Адам Крук для TVP.[6] Фільм розповідає про трагічні спогади поляків-католиків родом з Кисилину, а також українських селян.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Малімон Н. Чужі пам'ятники. — 2003. — № 78 (7 трав.).
  2. а б в Пущук І. А. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Іваничівський і Локачинський райони. — Луцьк, 2010. — С. 262—265
  3. Симоненко Р. Г. Варшавський договір 1920 р. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 438—439. — ISBN 966-00-0734-5.
  4. а б Terles, Mikolaj (1993). Ethnic cleansing of Poles in Volhynia and Eastern Galicia, 1942-1946. Alliance of the Polish Eastern Provinces, University of Michigan. с. 39. ISBN 0-9698020-0-5. Процитовано November 17, 2010. 
  5. Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939—1945. — Warszawa, 2000. — ISBN 83-87689-34-3.
  6. «BYŁO SOBIE MIASTECZKO…» (There once was a town…), National Film School in Łódź (Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera), Łódź, Poland 1998. (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]