Зіновать Вульфа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зіновать Вульфа
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Genisteae
Рід: Зіновать (Chamaecytisus)
Вид: Зіновать Вульфа
Біноміальна назва
Chamaecytisus wulffii
(V. Krecz.) Klásk., 1958
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Chamaecytisus wulffii
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Chamaecytisus wulffii
EOL logo.svg EOL: 703861
IPNI: 485991-1

Зінова́ть Ву́льфа,[1][2] або зинова́ть Ву́льфа,[3] або роки́тничок Ву́льфа (Chamaecytisus wulffii)[4] — багаторічна рослина родини Бобових. Ендемік Північно-Східного Причорномор'я, занесений до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Декоративна і медоносна рослина.

Опис[ред. | ред. код]

Невеличкий кущ 5-20 см заввишки, хамефіт. Пагони сланкі, на верхівці висхідні, опушені. Листки трійчасті, складаються з оберненояйцеподібно-ланцетних опушених листочків. Квітки жовті, зібрані в однобічні гребінчасті китицеподібні суцвіття, розташовані поодинці або попарно в пазухах листків. Плід — широко лінійно-ланцетний, густо опушений біб.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Рослина світлолюбна, посухостійка, полюбляє ґрунти, багаті на кальцій. Зростає у несформованих петрофітних (каменелюбних) рослинних угрупованнях на вапнякових скелях, яйлах, біля верхньої межі соснових лісів.

Квітне у травні-липні, запилюється комахами. Плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням.

Ареал зіноваті Вульфа вузький і охоплює ділянки Гірського Криму та Південного узбережжя Кримського півострова, причому переважна більшість осередків розташована на горі Ай-Петрі. А. В. Єна включив його до списку ендемічних рослин Криму.[5] За межами України ця рослина знайдена біля Новоросійська (Росія).[2]

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

Стан українських популяцій стабільний, але вид має вузьку еколого-ценотичну амплітуду та слабку конкурентну здатність, що перешкоджає його ширшому розповсюдженню у природі. Крім того, зіновать Вульфа страждає від сильного антропогенного навантаження. Рослина охороняється в Байдарському заказнику, Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському природних заповідниках.

Завдяки компактному габітусу, посухостійкості і рясному цвітінню зіновать Вульфа дуже ефектна у культурі. Вид перспективний для поширення як декоративний. В дикій природі він цінний тим, що затримує часточки ґрунту на крутих схилах, запобігаючи їх ерозії.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Cytisus wulffii V. Krecz.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Chamaecytisus wulffii // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Зіновать Вульфа у Червоній книзі України. — Переглянуто 10 серпня 2015.
  3. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
  4. The Plant List.(англ.)
  5. Єна Андрій Васильович. Феномен флористичного ендемізму та його прояви у Криму // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук, Київ, 2009

Посилання[ред. | ред. код]