Калина вічнозелена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Калина вічнозелена
Viburnum tinus00.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Айстериди
Еудікоти
Порядок: Черсакоцвіті (Dipsacales)
Родина: Адоксові (Adoxaceae)
Рід: Калина (Viburnum)
Вид: Калина вічнозелена
Біноміальна назва
Viburnum tinus
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Viburnum tinus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Viburnum tinus
EOL logo.svg EOL: 484298
IPNI: 326271-2
ITIS logo.svg ITIS: 505680
IUCN logo.svg МСОП: 79146836
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 237959

Калина вічнозелена[1][2] (Viburnum tinus) — вид дерев'янистих рослин родини Адоксові (Adoxaceae). Батьківщина — Середземномор'я. Використовується як декоративна рослина.

Опис[ред. | ред. код]

Це чагарник (рідше мале дерево), що досягає 2–7 м у висоту й 3 м ширини. Принаймні молоді гілки опушені у верхній частині. Листя з опушеним черешком (7)12–21 мм, та пластиною (3)5.5–12(16) x (1.1)2.6–5.8(7) см, від яйцеподібної до яйцеподібно-еліптичної, рідко зворотнояйцеподібної форми, ціла, жорстка; верх блискучий, зелений, оголений; нижня поверхня злегка опушена або гола. Квіти зібрані в трохи опуклі напівзонтики з 5–8 опушеними променями (10)13–27 мм. Вінчик діаметром 7–10 мм, білий або рожевий під час цвітіння. Плоди — кістянки, 6–10 х 4.5–6.5 мм, кулясто-яйцеподібні, металево-сині. Квітує у січні — квітні[3][4][2].

Поширення[ред. | ред. код]

Європа: Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Греція (вкл. Крит), Італію (вкл. Сардинію, Сицилію), Францію (вкл. Корсику), Португалію, Іспанію (вкл. Балеарські острови); Північна Африка: Португалія, [Азорські острови], Іспанія [Канарські острови], Алжир (пн.), Лівія (пн.зх.), Марокко, Туніс; Азія: Ізраїль, Йорданія, Ліван, Сирія, Туреччина (зх. острови); рослина інтродукована в Ірландію, Велику Британію, Крим[5][6][7]. Зростає в тінистих місцях, часто вздовж водних шляхів[3].

В Україні зростає в садах і парках — у Південному Криму (від Балаклави до Судака). Декоративна[2].

Використання[ред. | ред. код]

Окрім декоративного, рослина має медичне використання. Активними інгредієнтами є Viburnin та дубильні речовини. Таніни можуть викликати розлад шлунку. Листя при настої мають жарознижувальні властивості. Плоди використовувалися як засіб для запобігання запорам. Останнім часом настоянка використовується в рослинній медицині як ліки від депресії. Рослина також містить іридоїдні глюкозиди.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Viburnum tinus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 264. (рос.)(укр.)
  3. а б Flora Vascular. Процитовано 25.06.2018.  (англ.)
  4. Flora of Pakistan. Процитовано 25.06.2018.  (англ.)
  5. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 25.06.2018.  (англ.)
  6. Catalogue of Life. Процитовано 25.06.2018.  (англ.)
  7. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 25.06.2018.  (англ.)