Кальник (Гайсинський район)
| село Кальник | |||
|---|---|---|---|
| |||
._%D0%92%27%D1%97%D0%B7%D0%B4_%D1%83_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE.jpg) | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Вінницька область | ||
| Район | Гайсинський район | ||
| Громада | Дашівська селищна громада | ||
| Облікова картка | Кальник | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1629 | ||
| Населення | ▼ 1077 (01.01.2018)[1] | ||
| Територія | 3.090 км² | ||
| Поштовий індекс | 22732 | ||
| Телефонний код | +380 4345 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°02′15″ пн. ш. 29°23′36″ сх. д. / 49.03750° пн. ш. 29.39333° сх. д.Координати: 49°02′15″ пн. ш. 29°23′36″ сх. д. / 49.03750° пн. ш. 29.39333° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
207 м | ||
| Водойми | р. Кальничка, Соб | ||
| Відстань до обласного центру |
80,6 км | ||
| Відстань до районного центру |
31,4 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 22740, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт Дашів, вул. Горького, буд. 9 | ||
| Староста | Антонюк Валерій | ||
| Карта | |||
  Кальник | |||
 Кальник | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Кальни́к (до 1671 р. — Калнич) — село в Україні, у Дашівській селищній громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване в гирлі річки Кальничка (притока Собу) за 17 км на південний схід від міста Іллінці. Через село проходить автошлях Р33. Населення становить 1 077 осіб (станом на 1 січня 2018 р.).
Походження назви[ред. | ред. код]
Існує дві версії походження топоніму Кальник: одні дослідники виводять її від тюркського «коло, воронка» в означенні «ріка, багата воронками»; інші вбачають в ньому тюркський корінь, від якого походить і давньоруське літописне Калка, Калак - «місце, поросле очеретом».[2]
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про село — в документах 1460-х років.
1612 року село зазнало трагедії: під час татарського набігу майже все населення або вирізали, або погнали в неволю. Відродився Кальник скоро. Уже в 1625 році землі купила вельможна Ганна Корецька, а зручне стратегічне становище дозволило швидко їх залюднити, бо неподалiк проходила важлива на ту пору дорога, так званий Чорний шлях. Корецька збудувала тут замок, який у майбутньому відіграв важливу роль.
У 1644 році — дідична власність князя Корецького Самуеля Кароля 1648 року й пізніше[3]
У 1648–1667 був центром Кальницького полку. Першими чільниками нового формування були Остап Гоголь (предок письменника) та Іван Федоренко, але незабаром полковницька булава перейшла до одного з найвидатніших діячів Хмельниччини Івана Богуна. Це під його керівництвом Кальницький полк відзначився в найпомітніших подіях національно-визвольної війни, зокрема в Пилявецькій та Берестецькій битвах. Про пов'язану з Кальником драматичну боротьбу пізнішої пори (досить згадати хоча б участь полку в повстанні проти гетьмана Тетері в 1663 році, після чого той наказав розстріляти кальницького полковника Івана Вертелецького) аж до ліквідації в другій половині 1670-х років полково-сотенного устрою України можна писати книги.
За описом[4] Лаврентія Похилевича занепад містечка стався після його знищення 1671 спільним військом під проводом гетьманів коронного Собеського, напольного Вишневецького та запорізького Ханенка за підтримку гетьмана Петра Дорошенка. 1864 року у селі мешкало 1220 православних (серед яких — близько 200 шляхти) та 95 римо-католиків. Дерев'яна Церква Різдва Богородиці була побудована за церковними документами 1700 року, володіла 40 десятин землі.
У середині ХIХ століття у Кальнику збудували цукроварню, яка не тільки стала економічним осередком розвитку села, а й притягувала сюди інтелігенцію, передусім людей інженерних та управлінських професій, які приносили в село високий рівень культури та передові ідеї. Можна згадати, наприклад, що на цукроварні працював бухгалтером Болеслав Івашкевич. У його сім'ї в 1894 році народився син Ярослав, якому судилося стати одним із класиків польської літератури новітнього періоду.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Кальницької волості Липовецького повіту Київської губернії, мешкало 1158 осіб, налічувалось 204 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний млин і бурякоцукровий завод[5].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2283 осіб (1129 чоловічої статі та 1154 — жіночої), з яких 2182 — православної віри[6].
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Дашівської міської громади[7].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Іллінецького району, село увійшло до складу Гайсинського району[8].
Інфраструктура[ред. | ред. код]
На території села працюють аграрне підприємство, товариство «Агромаш», а також лісомисливське господарство.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Біля села знаходиться курган скіфського часу V—IV ст. до н. е[9]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Кальницькі полковники[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Івашкевич Ярослав — польський письменник
- Олександр Семенович Западинський — Герой Радянського Союзу
- Казьмирчук Григорій Дмитрович — історик, доктор історичних наук
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вулиця Івана Богуна -
Школа -
Дитсадок -
Будинок культури -
ФАП -
Пошта -
Церква -
Річка Соб -
Ставок на річці Кальничка -
Пам’ятник воїнам-односельчанам -
Пам'ятник Івану Богуну -
Пам'ятник Я. Івашкевичу
._%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D1%83%D0%BD%D0%B0.jpg)
._%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg)
._%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BA.jpg)
._%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8.jpg)
._%D0%A4%D0%90%D0%9F.jpg)
._%D0%9F%D0%BE%D1%88%D1%82%D0%B0.jpg)
._%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0.jpg)
._%D0%A0%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D0%B1.jpg)
._%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA.jpg)
._%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%83_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D1%83%D0%BD%D1%83.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про схвалення у новій редакції проекту перспективного плану формування територій громад Вінницької області (PDF).
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2022. Процитовано 27 лютого 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Дмитро Вирський. Виправа князя С. К. Корецького у степове Побужжя (серпень-жовтень 1644 р.) / Український історичний журнал.— К., № 1 за січень-лютий 2015.— С. 32; прим.
- ↑ рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-89. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 27 вересня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Kalnik, powiat lipowiecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 704. (пол.)— S. 704-707. (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Кальни́к // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.265-266
Посилання[ред. | ред. код]
- Кальник — місто полкове // Україна молода, 24.01.2007 [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- http://www.kalnik-nash.vn.ua/ [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||
