Канарка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Канарка
Orange Finch 2.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: Канарковий в'юрок (Serinus)
Вид: Канарка
Біноміальна назва
Serinus canaria
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 179558
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9135
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Serinus canaria

Кана́рка (Serinus canaria) — невеликий птах родини в'юркових (Fringillidae) родом з Азорських, Канарських островів та островів Мадейра[1][2][3][4].

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Довжина тіла кімнатної канарки становить 12−14 см[5] Дикі птахи дещо менші за домашню форму (12—13 см завдовжки) і сильно відрізняються від неї забарвленням. Самець зверху зеленого кольору з чорними повздовжніми рисками, верхня частина голови, горло і надхвістя жовто-зелені, колір грудей назад переходить в жовтий, черево біле. Зафарблення самки блідіше, завдяки сіруватим облямівкам пір’я, спина її буро-сіра з чорними рисками. Неволя сильно змінила канарку, і її забарвлення стало одноколірним жовтим. Гібрид дикої канарки з домашньою дуже красивий, забарвлений сумішшю зеленого кольору з жовтим.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Дика канарка живе в місцях, що поросли кущами і деревами. Співає, на думку деяких, навіть краще домашньої. Харчується майже виключно рослинною їжею: дрібним насінням, зеленими частинами рослин і плодами. Дикі канарейки вельми товариські, і їх легко ловлять сітками за допомогою голоса птаха.

Домашня канарейка легко живе в клітці і співає велику частину року (окрім часу линьки), що сильно збільшує її гідність, як кімнатного птаха. Для навчання молодих птахів їх поміщають біля хороших співаків.

Розмноження[ред.ред. код]

До спорудження своїх гнізд дикі канарки приступають в березні і відкладають звичайно п'ять блідо-блакинто-зеленуватих яєць. Висиджування продовжується у дикої і домашньої канарки 13 днів.

Канарка легко схрещується з чижом і щигликом і дає красиві, але безплідні помісі, які раніше дуже цінувалися. Дарвін[6] повідомляє про те, що канарка була схрещена з 9—10 іншими видами родини в'юркових; деякі з цих гібридів були майже повністю фертильні, але немає ніяких відомостей про те, щоб вони дали початок хоч би одній новій породі канарок. Відомі також гібриди дикої і домашньої канарок, яких розводили на Канарських островах.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Дика канарка водиться в наш час на Канарських островах, на Мадейрі і островах Зеленого Мису на висоті від рівня моря до біля 1500 м.

Посилання[ред.ред. код]

  1. BirdLife International: Serinus canaria
  2. Clement, P., Harris, A., & and Davis, J. (1993). Finches and Sparrows. Helm ISBN 0-7136-8017-2.
  3. Hagemeijer, W., & Blair, M. J. (1997). The EBCC Atlas of European Breeding Birds. T & A D Poyser. ISBN 0-85661-091-7.
  4. Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998). The Birds of the Western Palearctic concise ed. Oxford University Press. ISBN 0-19-854099-X.
  5. В книзі Чарльза Дарвіна «The Variation of Animals and Plants Under Domestication» (перше видання опубліковане в 1868 році) описані канарки бельгійської породи, що мали особливо подовжену форму тіла і що досягали 20 см завдовжки
  6. Darwin C. Domestic Ducks // The Variation of Animals and Plants Under Domestication / C. Darwin. — 2nd edn. — New York: D. Appleton & Co., 1883. — Ch. VIII. — P. 290—321. (См. подраздел «The Canary Bird» на с. 311—312.)(англ.)