Канон (піснеспів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Канон (греч. κανών — Правило, або норма), у православному богослужінні — жанр церковної гімнографії: складний багатострофний твір, присвячений прославлянню якого-небудь свята чи святого. Входить до складу богослужінь утрені, повечір'я, полуношниці і деяких інших. Також канон читається на молебнях.

Повний канон складається з 9 частин («пісень»). Кожна з пісень канону бере за основу відповідну біблійну пісню[1], при цьому події старозавітної історії трактуються символічно як передвістя новозавітних подій.

Всі 9 пісень канону використовуються у богослужінні тільки у Великому каноні св. Андрія Критського. В інших випадках число пісень обмежується 2, 3, 4 або 8 піснями. Канони, в яких називаються опускається другу пісню мають назву «восьмипіснець». Три- і чотирипісенні канони, що вживаються в богослужіннях Великого посту і П'ятидесятниці, називаються відповідно «трипіснець» і «чотирипіснець».

Пісня канону складається з ірмосу (першої строфи, «зачину») і 4-6 тропарів. У піснях деяких канонів тропарів більше, у Великому каноні св. Андрія Критського — до 30. Зміст ірмоса безпосередньо пов'язаний з відповідною біблійної піснею (звідси його назва); наступні строфи — тропарі — приурочені до поточного свята або святого. Коли канон читається на утрені, то між 8 і 9 піснями канону утрені співається пісня Богородиці «Величає душа моя Господа …» (Лк. 1:46-55) і приспів, який прославляє Богородицю, — "Чеснішу від херувимів…". У деякі з двунадесятих свят замість пісні Богородиці співаються особливі святкові співи. Після заключного тропаря кожної пісні канону співається катавасія — відповідний ірмос канону, який визначається Статутом в залежності від дня. Найчастіше протягом року співається як катавасія ірмос «Відкрию уста мої» канону Благовіщення.

У візантійських і сучасних грецьких канонах ірмоси і тропарі метрично схожі, що дозволяє співати тропарі по мелодико-ритмічної моделі ірмоса. У слов'янських перекладах грецька віршована метрика не може бути скопійована, тому ірмос співається, а тропарі читаються. Виняток становить великодній канон, який співається цілком. Мелодія канону підпорядковується одному з восьми гласів.

Як жанр канон з'явився в середині VII століття. Перші канони були написані св. Андрієм Критським і св. Іоанном Дамаскін.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Самі ці біблійні пісні в сучасному богослужінні опускаються, за винятком богослужінь Великого посту.