Поняття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поня́ття — форма мислення, яка відображає істотні властивості, зв'язки і відношення предметів і явищ в їхній суперечності і розвитку; думка або система думок, що узагальнює, виділяє предмети деякого класу за визначеними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками.

Загальне поняття виражає дійсний закон виникнення, розвитку і зникнення одиничних речей.

Поняття в широкому сенсі та науковому розумінні[ред.ред. код]

Розрізняють поняття в широкому і вузькому сенсі. Окремо виділяють наукові поняття. Перші формально виділяють загальні (схожі) ознаки загальних предметів і унівесальних явищ і закріплюють їх у словах. Їх часто відносять до категорій. Поняття у вузькому сенсі відносяться до певної галузі наук, чітко визначають основні ознаки предмету, явища, процесі або об'єкту. Наукові поняття відображають істотні й необхідні ознаки окремого предмету, об'єкту, явища або процесу, а слова і знаки (формули), що їх виражають, є науковими термінами.

Будь-яке поняття має обсяг та зміст.

Змістом поняття називається сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті. Зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших схожих предметів. Так, зміст поняття "крадіжка" складають такі ознаки:

1) таємне

2) викрадення

3) особистого майна громадян.

Змістом поняття "угода" є сукупність таких ознак:

1) дія, спрямована на

2) установлення,

3) зміну або

4) припинення

5) громадянських правовідносин.

Зміст багатьох юридичних понять указаний у законі. У випадках, коли зміст того чи іншого юридичного поняття в законі не поданий, він установлюється правовою наукою і судовою практикою.

Обсяг поняття — це сукупність предметів або явищ, мислимих у понятті. Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття. Наприклад, обсяг поняття "дерево" становить усі предмети, до яких належить це поняття, тобто усі дерева; обсяг поняття "держава" — усі держави; обсяг поняття "крадіжка" — всі злочини, що мають ознаки цього поняття, та ін.

Закон зворотного відносини між обсягом і змістом поняття[ред.ред. код]

Зміст і обсяг поняття тісно пов'язані один з одним. Цей зв'язок виражається в законі зворотного відносини між обсягом і змістом поняття, який встановлює, що збільшення змісту поняття веде до утворення поняття з меншим обсягом, і навпаки.

Так, збільшуючи зміст поняття «держава» шляхом додавання ознаки «сучасний», ми переходимо до поняття «сучасна держава», що має менший об'єм.

Збільшуючи обсяг поняття «підручник з теорії держави і права», виключаємо ознаки, що характеризують підручник поданої дисципліни, переходимо до поняття «підручник», що має менший вміст.

Подібне ж відношення між обсягом і змістом має місце в поняттях «злочин» і «злочин проти особистості» (перше поняття ширше за обсягом, але вже за змістом), «генеральний прокурор» і «прокурор», де перше поняття вже за обсягом, але ширше за змістом.

Походження понять[ред.ред. код]

Перехід від плотського ступеня пізнання до логічного мислення характеризується перш за все як перехід від сприйнять, уявлень до віддзеркалення у формі понять. За своїм походженням поняття є результатом тривалого процесу розвитку пізнання, концентрованим виразом історично досягнутого знання. Утворення поняття — складний діалектичний процес, який здійснюється за допомогою таких методів, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізація, узагальнення, експеримент тощо. Поняття — це необразне, виражене в слові віддзеркалення дійсності. Воно знаходить своє реальне мислено-мовне буття лише в розгортанні визначень, в судженнях, у складі визначеної теорії.

У понятті виділяється і фіксується, перш за все, загальне, яке досягається за рахунок відвернення від всіх особливостей окремих предметів даного класу. Але воно не виключає одиничне і особливе. На основі загального тільки й можливе виділення і пізнання особливого та одиничного. Наукове поняття є єдністю загального, особливого та одиничного, тобто конкретно-загальним. При цьому загальне в понятті належить не просто до екземплярів даного класу, що характеризуються загальними властивостями, не тільки до безлічі однорідних предметів і явищ, а до самої природи змісту поняття, що виражає щось істотне в предметі.

Поняття в історії філософії[ред.ред. код]

У підході до поняття в історії філософії виявилися дві протилежні лінії — матеріалістична, така, що вважає, що поняття об'єктивні за своїм змістом, і ідеалістична, згідно з якою поняття — уявна сутність, яка виникає спонтанно, абсолютно незалежна від об'єктивної реальності. Наприклад, для об'єктивного ідеаліста Гегеля поняття первинні, а предмети, природа суть лише бліді копії. Феноменалізм розглядає поняття як останню реальність, що не відноситься до об'єктивної дійсності. Деякі ідеалісти розглядають поняття як фікції, утворені «вільною грою сил духу». Неопозитивісти, зводячи поняття до допоміжних логіко-мовних засобів, заперечують об'єктивність їхнього змісту.

Будучи віддзеркаленням об'єктивної реальності, поняття такі ж пластичні, як і сама дійсність, узагальненням якої вони є. Наукові поняття не є щось закінчене і завершене; навпаки, вони містить в собі можливість подальшого розвитку. Основний зміст поняття змінюється лише на певних етапах розвитку науки. Такі зміни поняття є якісними і пов'язані з переходом від одного рівня знання до іншого, до знання глибшої суті мислимих в понятті предметів і явищ. Рух дійсності можна відобразити тільки в поняттях, що діалектично розвиваються.

Визначення поняття у Канта[ред.ред. код]

Під поняттям Кант розумів будь-яке загальне уявлення, оскільки останнє фіксоване терміном. Звідси і його визначення: «Поняття є загальне уявлення або уявлення того, що є загальним для багатьох об'єктів, отже — уявлення, що може міститися в різних об'єктах»

Визначення поняття у Гегеля[ред.ред. код]

Поняття для Гегеля — перш за все синонім дійсного розуміння суті справи, а не просто вираз будь-якого загального, будь-якій подібності об'єктів споглядання. У понятті розкривається справжня природа речі, а не її схожість з іншими речами, і в ньому повинна знаходити свій вираз не тільки абстрактна спільність а і особливість його об'єкта.

От чому, з погляду Гегеля, формою поняття виявляється діалектична єдність всезагальності і особливості, яке й розкривається через різноманітні форми думки і висновку, а в думці виступає назовні. Не дивно, що будь-яка думка ламає форму абстрактної тотожності, є її самоочевидним запереченням.

Поняття у формальній логіці[ред.ред. код]

Поняття у формальній логіці — це елементарна одиниця розумової діяльності, що характеризується відомою цілісністю і стійкістю й узята у відверненні? від словесного виразу цієї діяльності. Поняття — це те, що виражається (або позначається) будь-якою значимою (самостійною) частиною мови (окрім займенників[Джерело?]), а якщо перейти від масштабів мови в цілому до «мікрорівня», то — членом речення. Для трактування проблеми поняття (у її формальнологічному аспекті) можна скористатися готовим арсеналом трьох областей сучасного знання: 1) загальної алгебри, 2) логічної семантики, 3) математичної логіки.

  1. Процес утворення поняття природно описується в термінах гомоморфізму; розбиваючи множину об'єктів, яка нас цікавить, на класи «еквівалентних» в якому-небудь відношенні елементів (тобто ігноруючи всі відмінності між елементами одного класу, що не цікавлять нас в дану мить), ми отримуємо нову множину, гомеоморфну результатній, за виділеним нами відношенням еквівалентності. Елементи цієї нової множини (класи еквівалентності) можна мислити тепер як єдині, нерозчленовувані об'єкти, отримані в результаті «склеювання» всіх невиразних щодо фіксованих нами відношень початкових об'єктів в одну «грудку». Ці «грудки» ототожнених між собою образів початкових об'єктів і є те, що ми називаємо поняттями, отриманими в результаті уявної заміни класу близьких між собою уявлень одним «родовим» поняттям.
  2. При розгляді семантичного аспекту проблеми поняття необхідно розрізняти поняття як деякий абстрактний об'єкт, і вираженою у слові (що є цілком конкретним об'єктом): назвою або терміном. Обсягом поняття називається та сама сукупність «склеюваних» в це поняття елементів, про яку сказано вище, а змістом поняття — перелік ознак (властивостей), на підставі яких проводилося це «склеювання». Обсяг поняття — це денотат (значення) назви, що позначає його, а зміст — концепт (сенс), який ця назва виражає. Чим обширніший набір ознак, тим вужчий клас об'єктів, що задовольняють ці ознаки, і навпаки, чим вужчий зміст поняття, тим ширший його обсяг; цю очевидну обставину часто іменують законом зворотного відношення.
  3. Формальнологічну проблематику, пов'язану з теорією поняття, можна викласти, спираючись на добре розроблений апарат числення предикатів. Семантика цього числення така, що легко описується суб'єктно-предикатною структурою думок, яка розглядається в традиційній логіці (суб'єкт, тобто підмет, — те, про що мовиться в реченні, що виражає дану думку; предикат, тобто присудок, — те, що мовиться про суб'єкта), при цьому можливі далекосяжні хоч і цілком природні, узагальнення. Перш за все допускається (як і в звичайній граматиці) можливість більше ніж одного суб'єкта в реченні, причому (на відміну від граматичних канонів) роль суб'єктів грають не тільки присудки, але і доповнення — «об'єкти»; в ролі предикатів фігурують не тільки власне присудки (зокрема виражені багатомісними предикатами, що описують відносини між декількома суб'єктами), але й означення. Обставини і обставинні звороти залежно від їхньої граматичної будови завжди можна віднести до однієї з цих двох груп (суб'єкти і предикати), а перегляд всього словникового запасу будь-якої мови, який «мобілізується» для вираження поняття, показує, що він весь розподіляється на ці дві категорії (кількісні числівники, а також слова типу «всякий», «будь-який», «деякий», «існує» і т. д., що не потрапили в цей розподіл на два класи, грають в природній мові роль кванторів, що дозволяють утворювати і відрізняти один від одного загальні, приватні й одиничні думки). При цьому суб'єкти (виражені за допомогою членів мови, заснованих на численні предикатів) і предикати виступають як назви понять: останні найбуквальнішим чином, а перші, будучи змінними, «пробігають» деякі «наочні області», службовці обсягами понять, і якщо вони постійні (константи), то є іменами власними, такими, що позначають конкретні предмети з цих наочних областей. Предикати — це зміст понять, а класи об'єктів, на яких ці предикати істинні, — обсяги; що стосується термів, то вони є або родовими іменами для довільних «представників» деяких понять, або іменами конкретних представників. Іншими словами, вся формальнологічна проблематика, пов'язана з теорією поняття, виявляється фрагментом числення предикатів. Так, закон зворотного відношення виявляється перефразовуванням тавтології (тотожно-дійсної формули) логіки висловів або її узагальненнях з логіки предикатів.

Поняття у праві[ред.ред. код]

Класифікація понять[ред.ред. код]

У побуті, та в науці, значення слова «поняття» може відрізнятися від його значення у філософії або формальній логіці. Поняття можна виділити абстрактні й конкретні, і в кожному випадку емпіричні й теоретичні.

Поняття називається емпіричним, якщо воно вироблене на основі порівняння загальних властивостей деякого класу об'єктів або явищ.

Поняття називається теоретичним, якщо воно вироблене на основі аналізу деякого класу явищ (або об'єктів) з допомогою раніше вироблених понять, концепцій і формалізмів.

Поняття називається конкретним, якщо воно відноситься до певного об'єкта навколишнього світу, абстрактним, якщо воно відноситься до властивостей широкого класу об'єктів.

До абстрактних емпіричних понять можна віднести, зокрема неписаний і деколи досить розпливчастий кодекс поведінки певної соціальної групи, можливо, навіть кримінальної який у загальних рисах визначає, які дії вважаються за правильні або «неправильні» (Беззаконня).

Поняття за обсягом розрізняють:

  1. Одиничним називається поняття, обсяг якого складається з одного предмета (ріка Дніпро).
  2. Загальне поняття — це таке поняття, обсяг якого складається більш ніж з одного предмета (Людина). Загальні поняття можуть бути реєструючими і нереєструючими. Реєструючим називається таке поняття, до обсягу котрого входить чітко визначена, яка підлягає обліку, кількість предметів (Європейська держав, вулиці міста Києва). Нереєструючим називається поняття, котре відноситься до необмеженої кількості предметів (подія, явище).
  3. Нульовим поняттям називається поняття, логічний клас якого не має жодного елемента. Вони відображають ознаки неіснуючих (нереальних) предметів або предметів, які ще не вивчені сучасною наукою (Мавка, русалка).[1]
  • Нульові хибні відображають ознаки міфічних істот: "мавка", "дідько",тощо.
  • Нульові необхідні - це наукові абстракції, без яких наука не може обійтися. Наприклад, "точка", "абсолютний нуль".
  • Нульові гіпотетичні відображають ознаки предметів, які ще недостатньо вивчені сучасною наукою: "паралельний світ". [2]

За змістом види понять поділяють на:

  1. Конкретне - поняття, в якому мислиться окремий предмет або сукупністьність предметів як щось самостійно існуюче (книга, держава).
  2. Абстрактне - поняття, в якому мислиться ознака предмета або відношення між предметами (сміливість, доброта, відповідальність).[2]

Залежно від характеру елементів обсягу поняття в логіці поді­ляють на:

  1. Збірне — це поняття, елементами обсягу якого є класи предметів (Сузір'я).
  2. Незбірне — це поняття, елементами обсягу якого є окремі предмети (Університет, людина). [3]

Залежно від наявності чи відсутності в змісті поняття ознак, на підставі яких предмети узагальнюють у клас, поняття поділяють на:

  1. Позитивне — це поняття, в змісті якого фік­сують наявність певних ознак (осудність).
  2. Негативне — це поняття, в змісті якого фі­ксують відсутність певних ознак (неосудність). [3]

Залежно від наявності чи відсутності в змісті поняття ознак, які вказують на відношення з іншими поняття­ми, поняття поділяють на:

  1. Безвідносне — поняття, що відображає предмет, з існуванням якого не пов'язується необхідне існування будь-яких інших предметів (дерево, прокурор).
  2. Співвідносне — поняття, що відображає предмети, існування яких немислиме без існування деяких інших предметів (мати, командир). 

[4]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Жеребкiн, В.Є. (1995). Логiка. (українська). Харків: Основа. с. С. 24–46. 
  • а б Кириллов , Старченко, В.И., А. А. (1998). Логика. М.: Высшая школа. с. С. 35–62. 
  • а б Хоменко, І.В. (2004). Логіка: Підручник для вищих навчальних закладів. К.: Абрис. с. С. 39–63. 
  • Тофтул, М.Г. (2003). Логіка. К.: Академія. с. С. 25–34.