Карнакський храм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карнакський храм

Karnak-Hypostyle3.jpg

25°43′07″ пн. ш. 32°39′26″ сх. д. / 25.718740000027779047° пн. ш. 32.6574000000277778° сх. д. / 25.718740000027779047; 32.6574000000277778Координати: 25°43′07″ пн. ш. 32°39′26″ сх. д. / 25.718740000027779047° пн. ш. 32.6574000000277778° сх. д. / 25.718740000027779047; 32.6574000000277778
Країна Flag of Egypt.svg Єгипет
Розташування Луксор
Тип archaeological site[d]
Площа 69,86 га і 443,55 га
Дата заснування 3200 до н. е.

Карнакський храм. Карта розташування: Єгипет
Карнакський храм
Карнакський храм
Карнакський храм (Єгипет)
CMNS: Karnak temple complex на Вікісховищі
Карта Карнакського храмового комплексу
Temple Complex at Karnak.jpg

Карнакський храм, також вживається Карнацький храм (араб. الكرنك‎ аль-Карнак, давньоєгип. Іпет Ісут – «найдосконаліше місце») — комплекс храмових споруд, розташований в Карнаці біля берега річки Ніл за 2,5 кілометра на північ від Луксора. З 1979 року цей храм, разом з Луксорський храм та фіванськими некрополями, включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Протягом півтори тисячі років храм був головною святинею єгипетської держави. Розширяючись та прикрашаючись багатьма поколіннями царів протягом 13-ти століть, Карнак був адміністративним центром і головною пам'яткою східної частини Фів.

Історія[ред. | ред. код]

Вид на Карнакський храм з повітря

Перше свідчення про існування культу бога Амона-Ра в староєгипетських Фівах відносяться до епохи Середнього царства. Це восьмикінцева колона, створена при фараоні Ініотефе II і перебуває нині в Луксорському музеї. Найстаріша з будівель храмового комплексу було побудована за часів XII династії, при фараоні Сенусерті I. Особливого розмаху будівельні роботи досягли в епоху Нового царства. Храми Карнаку перебудовувалися і розширювалися аж до часів імператорського Риму. Єгиптяни називали його - чікумбара, що значить "Великий".

Вивчення Карнакського храму європейцями[ред. | ред. код]

Точне розташування Фів було невідомо в середньовічній Європі, хоча і Геродот, і Страбон вказують точне місце розташування Фів і тривалість шляху по Нілу, щоб дістатися до нього. Карти Єгипту, засновані на «Географія» Клавдія Птолемея (2-ге століття), циркулювали в Європі з кінця 14-го століття, і всі вони показують місцезнаходження Фів (Діосполіса). Незважаючи на це, кілька європейських авторів 15-го і 16-го століть, такі як Йос ван Гістеле і Андре Теве, які побували тільки в Нижньому Єгипті і опублікували свої подорожні нотатки, помістили Фіви в Мемфіс або близько до нього.

Храмовий комплекс у Карнаці вперше описаний невідомим венеціанцем 1589 року, хоча в його нотатках не згадується назва комплексу. Ця розповідь, що зберігається в Національній центральній бібліотеці Флоренції, є першою відомою європейським згадкою, починаючи з давньогрецьких і римських письменників, про цілу низку пам'ятників у Верхньому Єгипті і Нубії, включаючи Карнакський і Луксорський храм, Колоси Мемнона, Есну, Едфу, Ком-Омбо, Філи та інші.

Карнак, як назва села і назва храмового комплексу, вперше згаданий 1668 року, коли через цей регіон подорожували двоє місіонерів-капуцинів Прота і Шарль Франсуа Орлеанський. Лист про їхню подорож був опублікований Мелхіседеком Тевено (Relations de divers voyages curieux, видання 1670-1696 рр.) та Іоганном Міхаелем Ванслєбеним ( «Сучасний стан Єгипту», 1678 р.). Перший малюнок Карнакського храму можна знайти в дорожньому звіті Пола Лукаса за 1704 рік.

Карнакський храм відвідали і по черзі описали Клод Сікар і його супутник у подорожах П'єр Лоран Пінсо (1718 і 1720-21), Грейнджер (1731), Фредерік Луї Норден (1737-38), Річард Покок (1738), Джеймс Брюс (1769), Чарльз-Ніколя-Сігісберт Сонніні де Манонкур (1777), Вільям Джордж Браун (1792-93) і, нарешті, ряд вчених з експедиції Наполеона, включаючи Домініка Віван-Денона, у 1798-1799 роках. Клод-Ет'єн Саварі описує комплекс досить докладно в своїй роботі 1785 року; особливо в світлі того, що це вигадана розповідь про удавану подорож до Верхнього Єгипту, складена на основі інформації інших мандрівників. Саварі відвідав Нижній Єгипет у 1777-78 роках і опублікував роботу про цю подорож теж.

Архітектура[ред. | ред. код]

Головний храм Амона-Ра
Священне озеро
Пілон храму Хонсу
Мала алея бараноголових сфінксів перед храмом
Ліс вічності

Найбільш значимою будівлею усього комплексу є храм Амона-Ра з його 10 пілонами, найбільший з яких має довжину 113 метрів, ширину 15 метрів і висоту близько 45 метрів. Крім пілонів, величний вигляд має колонний зал, розпочатий при фараоні Хоремхебі та закінчений в роки правління фараонів Сеті I та Рамзеса II. Розміри храму (близько 40 га) і велика кількість будівель роблять храм схожим на місто. В цілому храм складається із трьох окремих частин:

  • на півночі (тепер в руїнах) храм бога війни Монту — чотирикутник площею приблизно в 2,5 га;
  • на півдні — храм богині Мут, дружини Амона, яку символічно зображають у вигляді грифа. Половина площі, що становить 9 га, ще не досліджена;
  • посередині найбільший храм Амона; він займає площу в 30 га.

Тут також знаходяться так звана Біла капела (найстаріша збережена будівля комплексу, зведена при Сенусерті I); Червона капела (побудована при цариці Хатшепсут будівля, з настінними зображеннями її коронації, сценами жертвопринесень та фіванськими релігійними святами); Алебастрова капела (побудована при фараоні Тутмосі IV); храм Рамзеса III. Південніше центральної храмової будівлі лежить священне озеро розміром 120х77 метрів. Рівень озера підтримувався виключно за рахунок ґрунтових вод. Поруч з ним знаходилося невелике приміщення, де жили гуси - священні птиці Амона. Вода з озера використовувалася жерцями для священного обмивання статуй богів.

Частина, присвячена богині Мут, лежить приблизно за 350 метрів південніше центрального храму Амона-Ра, з яким пов'язана малої алеєю бараноголових 66 сфінксів, і має розміри 250×350 м. Тут знаходиться оточений з трьох сторін Священним озером храм Мут, а також храм і «пологовий будинок» Рамзеса III. Вхідний портал в храм богині Мут був створений при фараоні Сеті I. Поруч знаходився також храм Камутеф. В 1840 році ці храми були значною мірою зруйновані з тим, щоб використовувати їх як будівельні матеріали при зведенні фабрики.

На схід від частини, присвяченій Амону-Ра, фараоном Ехнатоном був зведений храм богу Атону (Гем-па-Атон), якого він зробив головним і єдиним богом Стародавнього Єгипту. Розміри його були 120х200 метрів, що було більше ніж площа храму Амона-Ра. За вказівкою Ехнатона, всі інші храми, крім присвячених Атону, були закриті. Після його смерті, в час правління Хоремхеба, храми старих богів були відновлені та знову відкриті, а святилище Атона повністю знесене. Кам'яні блоки, з яких він був побудований, використовувалися для зведення інших храмів і споруд. Деякі з цих блоків, з'єднані у вигляді будівлі, можна побачити в Луксорському музеї.

В античну епоху Карнакський храм був зв'язаний з Луксорським алеєю, по обидва боки якої були встановлені сфінкси. У Карнаці ця дорога закінчується біля десятого храмового пілона. Ця 2-кілометрова велика Алея сфінксів в даний час реставрується і значною мірою вже відновлена.

Релігійне служіння[ред. | ред. код]

Після того, як давньоєгипетський культ Амона-Ра поступово перетворився спершу в регіональний, а потім і в державний, фараони епохи раннього Середнього царства починають будівництво храмового комплексу (що тривало більше тисячі років), в якому жерці Амона могли б з відповідною пишнотою та урочистістю відправляти свої щоденні служби. Як і для Амона, були зведені храми для дружини його, богині Мут, і для їхнього сина, місячного бога Хонсу. Разом вони утворювали так звану фіванську тріаду. Крім них, у Карнаці також був збудований храм бога Монту, що став ще при XI династії головним богом міста Фіви.

В давньоєгипетській релігійній системі одним з найважливіших принципів було поняття про космогонічний світовий порядок, позначаємий терміном маат. Так як маат не є чимось вічним і незмінним, і може в результаті недостойних людських діянь бути виведений з благодатної рівноваги, найважливішим завданням є підтримання його в стабільному стані з тим, щоб уникнути хаосу і знищення звичного людині світу. Вищим боргом і обов'язком фараона було підтримання маат в стані рівноваги. Кожен давньоєгипетський храм тому являє собою якусь модель цього світу, в якому відбуваються сакральні дії, що проводяться фараоном або представляючим його верховним жерцем для збереження маат незмінним - принесення жертв богам, моління та священні співи.

Галерея[ред. | ред. код]

Центральна колонада храму
A panora of a freize in the Precinct of Amun Re

Див. Також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]