Дванадцята династія єгипетських фараонів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Історія Стародавнього Єгипту
20140424 120440 Richtone(HDR).jpg
Додинастичний період
Археологічні культури:
ТасійськаБадарійськаНакадійська
Амратська (Накада I)
Герзейська (Накада II)
00 династія0 династія
Династичний період
Раннє царство
Династії: III
Стародавнє царство
Династії: IIIIVVVI
Перший перехідний період
Династії: VIIVIIIIXXXI
Середнє царство
Династії: XIXII
Другий перехідний період
Династії: XIIIXIVXVXVIАXVII
Нове царство
Династії: XVIIIXIXXX
Третій перехідний період
Династії: XXIXXIIXXIIIXXIVXXV
Пізнє царство
Династії: XXVIXXVIIXXVIII
XXIXXXXXXXI
Елліністичний період
Династії: АргеадиПтолемеї

XII династія — одна з династій фараонів, що правили в Стародавньому Єгипті під час Середнього царства в XX — XVIII століттях до н. е.

Історія[ред.ред. код]

Згідно Манефона, XII династія, як і XI, походила з міста Фіви. Однак із сучасних записів відомо, що перший фараон династії переніс столицю в засноване ним місто, назва якого звучала Аменемхет-іт (і) -тауі [en] (Amenemhat-itj-tawy, «Аменемхет, який захопив обидві землі»). Ймовірно місто перебувало близько Файюма.

Обставини переходу влади від XI до XII династії погано відомі. Аменемхет I, що заснував XII династію, був чаті фараона Ментухотепа IV. Він або повалив фараона, узурпувавши владу, або успадкував престол через бездітність Ментухотепа IV.

Список фараонів XII династії зберігся в ряді царських папірусів. Згідно Туринського царського списку династія правила 213 років. Час правління династії єгиптологи відносять до:

  • 2000–1785 рр. до н. е. — По І. Бікерману;
  • 1976–1794/93 рр. до н. е. — По Ю. фон Бекерату;
  • 1939+16−1760 рр. до н. е. — По Е. Хорнунгу, Р. Крауссу і Д. Уорбертону.

За час правління династії Єгипет перетворився на сильну стабільну державу, яка володіла великим економічним і військовим потенціалом. Була остаточно відновлена ​​ірригаційна система, яка була розширена при Аменемхеті III. В результаті в Файюмському оазисі була створена розгалужена мережа каналів, яку з'єднали з Нілом. Мерідове озеро стало виконувати роль резервуара для води, заповнюючись під час розливу Нілу. Відновилося і будівництво пірамід.

Крім того, фараони знову почали проводити завойовницьку політику, підпорядкувавши Нубію до другого порога. В Нубії були відкриті багаті золоті копальні, для освоєння їх будувалися дороги та фортеці, в результаті чого Нубія фактично перетворилася на єгипетську провінцію. Також проводилося завоювання східного Середземномор'я. Головним торговельним центром там стало місто Бібл в Фінікії. Через нього в Єгипет з Малої Азії надходило срібло, олово, будівельний ліс і ліванський кедр.

До часу правління XI династії відносять розквіт давньоєгипетської літератури. Можливо, найвідоміша робота з цього періоду — Історія Сінуха. Також під час правління цієї династії були створені такі твори як Інструкції Аменемхета і Повість про промовистого селянина.

Ймовірно під час XII династії був створений ряд робіт, які дійшли до нас у пізніх копіях часів XVIII династії:

Під час правління спадкоємців Аменемхета III, Аменемхета IV і його сестри Нефрусебек, почався занепад держави. В результаті грандіозного повстання бідноти і рабів Середнє царство припинило своє існування і настав Другий перехідний період. У Фівах і в КсоісіДельті) прийшли до влади XIII і XIV династії, в результаті чого єдина Давньоєгипетська держава знову припинила своє існування.

Список фараонів[ред.ред. код]

Ім'я Хронологія Зіставлення з стародавніми списками фараонів
Е. Хорнунг, Р. Краусс,
Д. Уорбертон
Ю. фон Бекерат Античні автори
(Геродот, по Манефону)
«Туринський
список»
«Саккарський
список 2»
«Абідосський
список 2»
«Карнацький
список»
Аменемхет I 1. 1939–1910+16 1. 1976–1947 1. АмманемесА, АмменемесЄ 5.20. [Сехете]п-іб-[ра] 39. Сехетеп-іб-ра 59. Сехетеп-іб-ра 17. Сехетеп-іб-ра
Сенусерт I, Сесостріс I 2. 1920–1875+6 2. 1956–1911/10 2. СесонхосісА, Е 5.21. [Хепер]-ка-[ра] 40. Хепер-ка-ра 60. Хепер-ка-ра 24. Хепер-ка-ра
Аменемхет II 3. 1878–1843+3 3. 1914–1879/76 3. АмменемесА, Е 5.22. [Небу-кау-ра] 41. Небу-кау-ра 61. Небу-кау-ра 18. Небу-кау-ра
Сенусерт II, Сесостріс II 4. 1845–1837 4. 1882–1872
5.23. [Хаі-хепер-ра] 42. Хаі-хепер-ра 62. Хаі-хепер-ра
Сенусерт III, Сесостріс III 5. 1837–1819 5. 1872–1853/52 4. СесострісГ, А, Е 5.24. [Хаі-кау-ра] 43. Хаі-ка-ра 63. Хаі-кау-ра 32. Хаі-ка-ра
Аменемхет III 6. 1818–1773 6. 1853–1806/05 5. ЛамаресА, Е, Мерід Г 5.25. Ні-маат-ра 44. Ні-маат-ра 64. Ні-маат-ра 19. [………]
20. [………]
Аменемхет IV 7. 1772–1764 7. 1807/06–1798/97 6. АмменемесА 6.1. Маа-херу-ра 45. Ні-маа-херу-ра 65. Маа-херу-ра 21. Маа-херу-ра
Нефрусебек (цариця) 8. 1763–1760 8. 1798/97–1794/93 7. СкемиофрісА 6.2. Нефру-собек-ра 46. Ка-себек-ра
22. Себек-нофру-ра
Amenhet.jpg SesostrisI-AltesMuseum-Berlin.png Great Sphinx Tanis Louvre A23 - close-up.jpg Sesostris III Sphinxkopf.jpg Bust of Amenemhat III Ägyptisches Museum Berlin.jpg AmmenemesIV(Front)-BritishMuseum-August19-08.jpg Louvre 0320O7 01.jpg
Аменемхет I
(рельєф з його гробниці в Ель-Лішт
музей Метрополітен).
Сенусерт I
(частина статуї, Єгипетський музей Берліна).
Аменемхет II
(сфінкс з його обличчям, знайдений в Танісі, рожевий граніт, музей Лувра).
Сенусерт III
(сфінкс з його обличчям, Державний музей єгипетського мистецтва в Мюнхені).
Аменемхет III
(голова статуї, граніт, Єгипетський музей Берліна).
Сфінкс Аменемхета IV, обличчя змінено (гнейс, Британський музей). Торс статуї цариці Нефрусебек (музей Лувра).

Література[ред.ред. код]

  • Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. — М.: Издательство «Советская наука», 1948. — Т. 1. Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI–XV вв. до х. э. — 240 с.
  • Бикерман Э. Хронология древнего мира. Ближний Восток и Античность / Перевод с английского И. М. Стеблин-Каменского; Ответственный редактор М. А. Дандамаев. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1975. — 336 с. — 15 000 экз.
  • Брэстед Дж. Г. История Египта с древнейших времен до персидского завоевания / Авторизированный перевод с английского В. Викентьева. — М.: Книгоиздательство М. и С. САБАШНИКОВЫХЪ, 1915. — Т. 1. — 343 с.
  • История Древнего Востока / под ред. В. И. Кузищина. — М.: Высшая школа, 2003. — 497 с. — ISBN 5060034380
  • История древнего мира / Под редакцией И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. — Изд. 3-е, испр. и доп. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1989. — Т. 2. Расцвет древних обществ. — 572 с. — 50 000 экз. — ISBN 5-02-016781-9
  • Древний Восток и античность. // Правители Мира. Хронологическо-генеалогические таблицы по всемирной истории в 4 тт. / Автор-составитель В. В. Эрлихман. — Т. 1.
  • Jürgen von Beckerath. Chronologie des pharaonischen Ägypten: Die Zeitbestimmung der ägyptischen Geschichte von der Vorzeit bis 332 v. Chr. — Mainz: Verlag Philipp von Zabern, 1997. — XIX + 244 p. — (Münchner Ägyptologische Studien, Band 46). — ISBN 3-8053-2310-7
  • Hornung E., Krauss R., Warburton D. A. Ancient Egyptian Chronology. — Leiden-Boston-Köln: Brill, 2006. — 517 S. — ISBN 90-04-11385-1
  • Goedicke Hans. Königliche Dokumente aus dem Alten Reich. — Wiesbaden: Harrassowitz, 1967. — 256 S. — (Ägyptologische Abhandlungen, Bd. 14).
  • Gomaà Farouk. Ägypten während der Ersten Zwischenzeit. — Wiesbaden: Reichert, 1980. — 170 S. — (Beihefte zum Tübinger Atlas des Vorderen Orients. Reihe B: Geisteswissenschaften. Bd. 27). — ISBN 3-88226-041-6