Карпуша Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Карпуша Павло Павлович
Народився 6 листопада 1914(1914-11-06)
Помер 26 травня 1987(1987-05-26) (72 роки)
Посада завідувач кафедри Мелітопольського інституту механізації сільського господарства

Карпуша Павло Павлович (нар. 6 листопада 1914 - † 26 травня 1987 - доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри «Сільськогосподарські машини» Мелітопольського інституту механізації сільського господарства.

Біографія[ред.ред. код]

Народився року у с. Піщане, нині - Мелітопольського району Запорізької області.

До Мелітопольського інституту інженерів-механіків сільського господарства ім. ОДПУ вступив у 1935 році, маючі досвід роботи на заводі. Вчився без відриву від виробництва. У 1940 році отримав диплом з відзнакою, (спеціальність – інженер-механік сільського господарства).

Усього рік вдалося попрацювати по направленню після закінчення ВНЗ інженером-механіком МТС (згодом головним інженером) у м. Ургут Самаркандської області Узбекської РСР, а далі війна внесла корективи в життя всієї країни. Закінчивши по прискореній програмі Бакинське училище зенітної артилерії, в грудні 1941 року П. П. Карпуша вже був на фронті - обороняв Москву.

З 1941 по 1944 рр. брав участь у боєвих операціях на Західному, Калінінському та 3-тьму Білоруському фронтах. Перше поранення та контузію отримав, виконуючи роль коректировщика вогню. В декількох епізодах не розкрити боєвий шлях начальника штаба дивізіону, а потім і командира цього підрозділу. Але бойові нагороди: орден Червоної зірки, орден Вітчизняної війни ІІ степеню, багато медалей – доволі промовисто свідчать про його доблесть. Після демобілізації, у 1946 році, П. П. Карпуша був прийнятий на роботу в МІМСГ асистентом кафедри «Ремонт машин» та інструктором виробничого навчання студентів.

У 1949 році був відкомандирований до аспірантури при Українському науково-дослідному інституті механізації сільського господарства (м. Київ), працював там за сумісництвом молодшим науковим співробітником. У 1952 році закінчив аспірантуру і захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему: «Дослідження якості роботи робочих елементів зернових сіялок та розробка основ для їх удосконалювання». По закінченні аспірантури був направлений на роботу в Якимівську науково-дослідну станцію на посаду зам. директора з наукової роботи. У 1953 році працював ст. викладачем кафедри «Сільськогосподарські машини» МІМСГу, а згодом доцентом цієї кафедри. Починаючи з 1954 року по 1987 рік на протязі 33 років Павло Павлович Карпуша очолював кафедру «Сільськогосподарські машини».


У 1973 році Карпуша П. П. захистив докторську дисертацію на тему: «Механіко-технологічні основи процесу роботи живлячих та качановідокремлюючих знарядь кукурудзозбиральних машин», а у 1974 році йому було присвоєно вчене звання професора. За роки роботи у МІМСГу П. П. Карпушою написано і опубліковано близько 70 наукових праць.

Науково-дослідна діяльность[ред.ред. код]

Основними напрямками науково-дослідної діяльності кафедри у ці роки були: дослідження та удосконалення знарядь додаткового обробітку грунту; дослідження робочого процесу і робочих органів посівних машин (зернових і кукурудзяних сівалок); дослідження робочих органів кукурудзозбиральних машин; дослідження живлячих органів зернозбиральних машин.

З 1955 року кафедра брала участь в розробці та впровадженні у виробництво: пристроїв для внесення мінеральних добрив до сівалок СКГК-6В та СКГН-6А; сошників до сівалки СЗС-2,1; культиватору КПЕ-3,8; ротаційної борони БІГ-3; живлячих та качановідокремлюючих пристроїв до кукурудзозбиральних машин КСКУ-6, ККП-3 та пристосувань КМД-6, КММ-6 і ППК-4 до зернозбиральних комбайнів.

Під керівництвом проф. Карпуші П. П. кафедра вважалась однією з найкращих у Радянському Союзі за науковими досягненнями та матеріально-технічним оснащенням. Науково-дослідна робота студентів проводилася кафедрою в таких формах: участь студентів у наукових кружках, робота за госпдоговірною тематикою, робота в конструкторському бюро (СКБ), робота в науково-виробничому об’єднанні (СНВО). За сумлінне ставлення до праці П. П. Карпуша отримав більш 50 заохочувань. А усього Павло Павлович мав 18 бойових та трудових нагород (у тому числі: Орден «Червоної Зірки», Орден Вітчизняної війни ІІ ступеню, медаль «За перемогу над Німеччиною у Вітчизняній війні 1941-1945 рр», три ордена «Знак пошани», ювілейна медаль «За доблесну працю» на честь 100-річчя з дня народження В.І. Леніна»). Указом Президиуму Верховної Ради Української РСР від 19 січня 1973 року йому надається почесне звання Заслуженого робітника вищої школи Української РСР.

Джерела[ред.ред. код]