Кеті Гокул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кеті Гокул
англ. Kathy Hochul
57-ий Губернатор штату Нью-Йорк
Нині на посаді
На посаді з 24 серпня 2021
Попередник Ендрю Куомо
Віцегубернатор штату Нью-Йорк
1 січня 2015 — 23 серпня 2021
Попередник Роберт Даффі
Наступник Андреа Стюарт-Козінс (в. о.)
Браян Бенджамін
Член Палати представників від 26-го округу Нью-Йорку
1 червня 2011 — 3 січня 2013
Попередник Кріс Лі
Наступник Кріс Коллінз (округ перерозподілений)
Народилася 27 серпня 1958(1958-08-27) (65 років)
Баффало, Нью-Йорк, США
Відома як політична діячка, адвокат
Місце роботи John J. LaFalced[1] і Деніел Патрік Мойніган[1]
Країна США
Alma mater Сиракузький університетd (1980)[1], Hamburg High Schoold (1976)[1] і Католицький університет Америки (1983)[1]
Політична партія Демократична партія США
У шлюбі з William J. Hochul, Jr.d
Релігія католицтво[2]
Підпис
kathyhochul.com

Кетлін Кортні Гокул (англ. Kathleen Courtney Hochul [ˈhkəl]; нар. 27 серпня 1958, Баффало, штат Нью-Йорк, США) — американська політична діячка, член Демократичної партії США. Віцегубернатор штату Нью-Йорк (2015—2021). Перша жінка — губернатор штату Нью-Йорк (з 2021).

Біографія[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Кетлін Кортні народилася в Буффало, друга з шести дітей у робочій ірландській родині. Вивчала політологію у Сіракузькому університеті, у цей період зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком Біллом Гокулом (згодом — федеральним прокурором у Буффало), отримала ступінь доктора юриспруденції в школі права Колумба[en] Католицького університету Америки.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Працювала помічницею конгресмена Джона Лафальса[en], пізніше — сенатора Деніела Мойнігана. У другій половині 1980-х років призупинила кар'єру для виховання двох дітей, потім у віці 35 років була обрана до міської ради Гамбурга в штаті Нью-Йорк і пропрацювала там 14 років, а пізніше працювала службовицею в адміністрації округу Ері[3].

1998 року депутат Асамблеї штату Нью-Йорк афроамериканка Крістал Піплз-Стоукс[en] номінувала свою кандидатуру в переважно білому Гамбурзі на виборах до Палати представників США і, за її словами, однією з небагатьох депутатів міської ради, які підтримали виборчу кампанію, стала Кеті Гокул. Під час роботи в адміністрації округу Ері, розташованому на канадському кордоні, Гокул критикували, оскільки та допускала видачу водійських ліцензій іммігрантам без документів, не вимагаючи пред'явлення карти соціального страхування (вона також публічно обстоювала надання громадянства всім постійним жителям США)[4].

24 травня 2011 року Гокул перемогла на додаткових виборах[en] до Палати представників США від 26-го округу Нью-Йорку, призначених після скандальної відставки республіканця Кріса Лі, який розміщував у Мережі свої фото з голим торсом[5], і зберігала мандат до 2013 року, програвши чергові вибори тепер уже в 27-му окрузі республіканцеві Крісу Коллінзу[6].

2015 року вступила на посаду віцегубернатора штату Нью-Йорк, перемігши на виборах разом із губернатором Ендрю Куомо, 2018 року їх переобрали[7].

На посаді віцегубернатора головувала в десяти радах з економічного розвитку, які вкладали кошти в різні проєкти у всьому штаті, а також співголовувала в цільовій групі з боротьби зі зловживанням героїном і опіоїдами. 2015 року очолювала кампанію Куомо «Enough is Enough» (Досить означає досить) проти сексуальних домагань у коледжах[8].

На посаді губернатора штату Нью-Йорк[ред. | ред. код]

На брифінгу для преси 10 серпня 2021 року тодішній губернатор Ендрю Куомо оголосив про свою відставку з посади губернатора Нью-Йорку з 24 серпня 2021 року[9]. Гокул офіційно присягнула 24 серпня 2021 року о 12:00 за східним часом, присягу прийняла головний суддя Нью-Йорку Джанет ДіФіоре на приватній церемонії, а пізніше цього ранку в Червоній кімнаті Капітолію штату відбувся публічний урочистий захід[10].

Гокул стала першою жінкою-губернатором штату[10]. Вона також є першим губернатором з-за меж Нью-Йорку та його околиць з 1932 року (коли тодішній губернатор Франклін Делано Рузвельт залишив посаду)[10].

12 серпня Гокул підтвердила, що планує балотуватися на повний термін губернатора 2022 року[11].

Деякі джерела в засобах масової інформації та експерти з питань етики висловили занепокоєння щодо потенційного конфлікту інтересів її у ролі губернатора, оскільки її чоловік, Вільям Гокул, є генеральним радником та старшим віцепрезидентом компанії Delaware North, компанії з казино та гостинності в Баффало[12]. Компанія заявила, що йому заборонять працювати над будь-якими питаннями, що стосуються державного бізнесу, нагляду чи регулювання[13].

24 серпня 2021 роки після відставки Ендрю Куомо вступила на посаду губернатора штату Нью-Йорк, ставши першою в історії жінкою на цій посаді[14]. До призначення новим губернатором віцегубернатора його обов'язки тимчасово виконувала лідерка більшості в Сенаті штату Андреа Стюарт-Казенс[en], котра зберегла і свою основну посаду[15].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Кеті Гокул одружена з Вільямом Дж. Гочулом-молодшим[en], колишнім адвокатом США у Західному окрузі Нью-Йорка[16] і старшим віцепрезидентом, генеральним радником та секретарем компанії з питань гостинності та азартних ігор Delaware North. Вони проживають у Буффало і мають двох дітей[17][16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д http://bioguide.congress.gov/scripts/biodisplay.pl?index=H001062
  2. https://www.timesunion.com/churchill/article/Churchill-For-Hochul-and-other-Catholic-17268265.php
  3. Chas Danner (3 серпня 2021). What to Know About Cuomo’s Potential Successor, Kathy Hochul (англ.). New York. Архів оригіналу за 24 Серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  4. Tiffany Cusaac-Smith (10 серпня 2021). Kathy Hochul's political views: How New York's next governor rose to power (англ.). USA Today. Архів оригіналу за 23 Серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  5. Aaron Blake and Paul Kane (24 травня 2011). Democrat Hochul wins N.Y. special election (англ.). The Washington Post. Архів оригіналу за 27 Серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  6. New York Election Results 2012: Gillibrand wins Senate race in landslide; Republicans Buerkle, Hayworth lose House races; Obama coasts to victory (англ.). The Washington Post. Процитовано 5 серпня 2021.
  7. Ivan Pereira (3 серпня 2021). Meet the woman who could succeed Cuomo (англ.). ABC News. Архів оригіналу за 25 Серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
  8. Factbox: Cuomo's replacement Kathy Hochul to become New York's first female governor (англ.). Reuters. 10 серпня 2021. Архів оригіналу за 15 Серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
  9. Live Updates: Governor Cuomo Says He Will Resign. nytimes.com. New York Times. 10 серпня 2021. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
  10. а б в Ferré-Sadurní, Luis (24 серпня 2021). Kathy Hochul Is Sworn In as New York's First Female Governor. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 5 Вересня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  11. Bill Mahoney (12 серпня 2021). Hochul confirms plans to run for governor in 2022. Politico. Архів оригіналу за 26 Серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
  12. TRD Staff (11 серпня 2021). Hochul has conflict with Husband's Casino Company. The Real Deal. Архів оригіналу за 24 Серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  13. Watson, Stephen P. (11 серпня 2021). Kathy Hochul's husband will stay at Delaware North despite potential conflict of interest. Buffalo News. Архів оригіналу за 25 Серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  14. Marina Villeneuve (24 серпня 2021). Kathy Hochul becomes New York’s first female governor (англ.). AP News. Архів оригіналу за 25 Серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  15. Dan Murphy (10 серпня 2021). Senate Majority Leader Andrea Stewart-Cousins Will Keep Leadership Role While Serving as Acting Lt. Governor (англ.). Yonkers Times. Архів оригіналу за 24 Серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  16. а б Craig, Gary (19 березня 2011). Democrats choose Kathy Hochul to run in 26th. Democrat and Chronicle. Rochester, NY. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 20 березня 2011.
  17. Kathy Courtney Hochul-Biography. Project Vote Smart. Процитовано 20 травня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]