Клинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Клинці (місто))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Клинці
Клинцы
Coat of Arms of Klintsy (Bryansk oblast) (1985).png Flag of Klintsy (Bryansk oblast).png
Герб міста Прапор міста
199.Собор святых Апостолов Петра и Павла.Клинцы 2014.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Брянська область
Муніципальний район Клинцівський район
Міський округ Клинцівський міський округ
Код ЗКАТУ: 15 715 000 001
Код ЗКТМО: 15715000001
Основні дані
Час заснування: 1707
Статус міста з 1925 року
Населення 64000 осіб (2010)
Площа 64 км²
Густота населення 1166,0 осіб/км²
Поштові індекси 243140-243146
Телефонний код +7 48336
Географічні координати: 52°45′10″ пн. ш. 32°14′10″ сх. д. / 52.75277777780577537° пн. ш. 32.23611111113877570° сх. д. / 52.75277777780577537; 32.23611111113877570Координати: 52°45′10″ пн. ш. 32°14′10″ сх. д. / 52.75277777780577537° пн. ш. 32.23611111113877570° сх. д. / 52.75277777780577537; 32.23611111113877570
Часовий пояс +3, влітку +4
Висота над рівнем моря 160 м
Водойма річка Московка
Найближча залізнична станція Клинці
Відстань
До залізничної станції: 0 км
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

140
160
160
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

484
543
538
Влада
Веб-сторінка klinci.ru
Міський голова Беляй Віталій
Карта
Клинці (Росія)
Клинці
Клинці

Клинці (Брянська область)
Клинці
Клинці


Клинці у Вікісховищі?

Клинці́ (рос. Клинцы) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Клинцівського району Брянської області. Розташоване за 160 кілометрів від Брянська. Знаходиться на території української історичної землі Стародубщина.

Населення міста становить 64000 осіб (2010; 67 325 в 2002, 71,2 тис. 1989, 59,1 тис. в 1970, 42,0 тис. в 1959, 40,5 тис. в 1939).

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на річці Московці (Картава Туросна), лівій притоці Унечі, басейн Іпуті. На північно-західній околиці — ліси.

Історія[ред. | ред. код]

Клинці були засновані як слобода в 1707 році старообрядцями-втікачами і названі за прізвищем одного з них. В 1782 році поселення стає посадом, з 1925 року — містом. В роки Другої Світової війни місто було окупованим німцями — з серпня 1941 по вересень 1943 років. 8 жителів міста стали Героями Радянського Союзу.

Герб Клинців затверджено 12 грудня 1985 рішенням сесії Клинцівського міської Ради народних депутатів.

Герб виконаний у формі щита, у верхній частині якого зображено герб Брянської області (у червоному полі золота мортира з ядрами біля неї). У нижній в зеленому полі — шестерня, ткацький човник і бобіна з нитками — символи машинобудування, ткацької і прядильної промисловості міста.

На початку XVIII ст., на місці, де розташовані сучасні Клинці, знаходилися українські села Глухівка та Стодола, які належали місцевому поміщику, вихідцю із значної козацької старшини, Іванові Бороздні. У Стодолах на річці Туросні була насипана гребля та знаходився водяний млин. У 1707-му році Іван Бороздна відвів поруч із Стодолою ділянку для поселення ватаги російських старовірів, що втекли від царських переслідувань з Костромського повіту. Осадчим старостою нової розкольницької слобідки Бороздна призначив одного із старообрядців — Василя Клинцова. По його прізвищу слобода отримала назву Клинці, що збереглася пізніше і за містом. А село Стодола увійшло згодом до складу Клинців, і назва цього району міста збереглася аж до наших днів. Повсякчасно у Клинцях жили як росіяни-старообрядці, так і місцеві українці. Річка Туросна одержала в межах слободи назву Московки, тобто місця, де живуть москалі, тепер ця назва стала у Клинцях офіційною. А сучасна Пушкінська вулиця дуже довго йменувалася Кумпанівкою, в пам'ять про те, що за Гетьманщини тут жили козаки компанійських полків.

З переписної книги «Слобода Клинці», складеної в 1729 році за вказівкою царського уряду відомо, що «слобода поселена на річці Туросне в 1707 році» і що «ону слободу осаджував Костромського повіту палацової Государевої Данилівській волості селянин Василь Афанасьєв, син Клінцов». Про існування слободи Клінцова та інших старообрядницьких поселень на Стародубщині уряд не знав до вторгнення в Малоросію шведських загарбників. Жителі слободи Клінцова, сусідніх слобід і посадів вели партизанську війну зі шведами. Петро I високо оцінив їх патріотичні дії у боротьбі з ворогом і не тільки простив їм втечу з центральної Росії, а й закріпив за ними Указ 1715 р. землі, на яких вони оселилися.

У 1729 році слобода складалася з 17 дворів, а вже в 1767 році — з 349 дворів. У слободі були широко розвинені різні промисли, торгівля. Місцеві жителі теслювали, виготовляли і продавали цегла, шили одяг і взуття, робили сани і прості вози, торгували конопляним маслом, прядивом, рогожею, медом, милом.

У 1782 році за указом імператриці Катерини II слобода Клинці отримала статус посаду. З 1785 р. в посаді відкривається друкарня для друкування старообрядницької навчальної та духовної літератури.

Значним поштовхом у розвитку посаду послужила поява в Клинцях панчішної, а потім суконної промисловості.

У 1812–1814 роках купцем Василем Опанасовичем Лихомановим побудована перша суконна фабрика, а у 1832–1834 роках почалося будівництво ткацьких фабрик купцями.

У 1862 році в посаді перебувало 13 суконних, 10 панчішних фабрик, 5 шкіряних і 3 чавунно-ливарних заводів. Посад Клинці в II половині 19 століття перетворюється в один із центрів текстильної промисловості Росії. Клинцівські сукна неодноразово отримували нагороди.

У 1854 році в посаді відкрито поштове відділення з телеграфним зв'язком, в 1882 році — громадський банк, а в 1887 році Клинці були з'єднані залізницею з Москвою, Брянськом, Гомелем, що мало величезне значення для подальшого розвитку посаду.

До 1907 року в посаді Клинці було 28 промислових підприємств, число жителів становило 12 тисяч людей без приміських сіл. Відкрито чоловічу і жіночу гімназії, технічне училище, початкові школи, функціонують 2 міські і одна земська лікарні.

у 19-му столітті в Клинцях, як і в інших старообрядських посадах та слободах Стародубщини складається своєрідна місцева культура, що сильно відрізняється як від української, так і від центральноросійської православної культури. Поступово збідніле українське населення з навколишніх сіл відправляється на заробітки до Клинців і оселяється там, поєднуючи українську культуру з місцевою старообрядською[1].

У 1917–1918 Клинці входили до Української Народної Республіки та Української держави гетьмана Скоропадського. 13 грудня 1918 року місто було зайняте більшовиками. За словами краєзнавця Павла Хромченка[2]:

« Увійшовши у грудні 1918-го року до Клинців, більшовики в першу чергу винищили саме цей український осередок міста, без жалю розстрілюючи на околиці посаду, біля міського парку, не лише чоловіків-українців, але й жінок та дітей »

У 1921 році центр повіту було перенесено з Суража в Клинці. Клинцівський повіт Гомельської губернії Білорусі у 1926 році був переданий до складу Брянської губернії Росії. У 1929–1930 роках існував Клинцівський округ в Західній губернії.

Пам'ятник Василю Клинцову та засновникам Клинців — старообрядникам.

У 1922 році посад Клинці було перейменоване в місто. У передвоєнні роки в місті було понад 40 тисяч жителів. У чотирьох середніх, чотирьох неповних середніх і двох початкових школах навчалося 7634 учнів. У місті перебували текстильний і пеньковий технікуми, фармацевтична і медична школи, педагогічне училище, школа ФЗН. Працювали 6 фабричних клубів, драматичний театр ім. Луначарського, Будинок народної творчості, Будинок вчителя і Будинок піонерів.

У передвоєнному 1940 році клинцівські текстильники виробили близько 20% сукна, що випускалося в СРСР. Машинобудівники налагодили виробництво ткацьких верстатів, раніше закуповуються за кордоном.

У 1941 році розпочалась німецько-радянська війна і вже 20 серпня 1941 р. Клинці були окуповані німецько-фашистськими військами. За 25 місяців окупаційного режиму розстріляно і закатовано понад 10 тисяч жителів міста.

25 вересня 1943 місто було звільнено 129, 169 і 217 стрілецькими дивізіями 63 Армії Брянського фронту. Війна завдала Клинцям величезних збитків, але місто швидко встало на ноги.

В 2007-му році, на честь 300-ліття заснування Клинців, в місті встановлено пам'ятник Василю Клинцову та засновникам Клинців — старообрядникам.

Промисловість Клинців представлена чотирма підприємствами текстильної промисловості, трьома — легкої, чотирма металообробними заводами, підприємствами будівельної індустрії та харчової промисловості.

Економіка[ред. | ред. код]

В місті працюють заводи автокрановий, поршневих кілець, авторемонтний, телефонної апаратури, велосипедів, бетонний, ювелірний, консервний, м'яких іграшок, комбінати будівельних матеріалів, силікатної цегли, фабрики меблева, трикотажна та швейна.

Освіта та культура[ред. | ред. код]

З навчальних закладів діють гуманітарна академія, інститут міжрегіональних відносин, філіал БТУ, технікум текстильної промисловості, педагогічний коледж.

Працює філіал обласного краєзнавчого музею. Місто має футбольну команду — ФК «Клинці».

Видатні місця[ред. | ред. код]

  • Будівля міської думи (XIX)
  • Будівля жіночої гімназії (початок XX століття)
  • Храм Спаса Преображення (початок XIX століття)
  • Будинок фабриканта Баришникова (кінець XIX століття)
  • Будинок фабриканта Сапожкова (початок XX століття)
  • Будівля купецьких зборів (початок XX століття)
  • Торгові ряди (початок XX століття)
  • Бюст народного артиста СРСР Є. М. Бєляєва (2007)

Відомі містяни[ред. | ред. код]

Макеєнко Володимир  — український політик, член Партії регіонів. Голова Київської міської державної адміністрації (КМДА) (з 25 січня 2014 року).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]