Погар (Брянська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Погар
Погар
Coat of Arms of Pogar (Bryansk oblast).png
Герб смт
Roundel of Ukraine.svg
Розташування смт Погар
Розташування смт Погар
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Брянська область
Муніципальний район Погарський
Код ЗКАТУ: 15242551
Код ЗКТМО: 15642151051
Основні дані
Перша згадка: 1155
Статус смт з 1938 року
Населення 11 358 осіб (2006)
Поштовий індекс 243550
Телефонний код +7 48349
Географічні координати: 52°33′ пн. ш. 33°15′ сх. д. / 52.550° пн. ш. 33.250° сх. д. / 52.550; 33.250Координати: 52°33′ пн. ш. 33°15′ сх. д. / 52.550° пн. ш. 33.250° сх. д. / 52.550; 33.250
Водойма р. Судость
Найближча залізнична станція Погар
Відстань
До залізничної станції: 5 км
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

107


Погар у Вікісховищі?

Пога́р (рос. Погар) — селище міського типу, центр Погарського району Брянської області, Російська Федерація. Знаходиться на території української історичної землі Стародубщина.

Населення селища становить 11 358 осіб (2006; 11 471 в 2002).

Географія[ред. | ред. код]

Селище розташоване на річці Судость, правій притоці Десни, за 21 км від нинішнього кордону з Україною.

Походження назви[ред. | ред. код]

З ХІІ ст. по 1563-й рік відомий як місто Радогощ. За тлумаченням місцевих краєзнавців, ця назва пов'язана зі значним торговельним статусом міста за доби Київської Русі. Радогощ — місце, де «радяться гості» (тобто «купці»), або місто, де «раді гостям»[1]. В ХVІ ст., внаслідок захоплення Стародубщини Московським царством, та постійних війн за цей край з Литвою і Річчю Посполитою, Радогощ руйнується шість разів, найбільше - 1563-го року, під час Лівонської війни. Відновлюється місто лише у другій чверті ХVІІ ст., після відвоювання Стародубщини Річчю Посполитою від Москви, під назвою Погар, тобто - відновлений на погорілому місці.

Історія[ред. | ред. код]

Погар є одним з найдавніших поселень північної Чернігівщини. На місці сучасного селища існувало слов'янське поселення в VIII-IX століттях. В 1155 році вперше згадується як місто Радощ (пізніше — Радогощ). В кінці 30-их років XIII століття повністю спалене татарами. У другій половині XIV століття землі, де розташоване місто, були захоплені Великим князівством Литовським.

В 15001618 роках перебувало в складі Росії, з 1618 року захоплене Польщею. З середини XVII століття поселення отримало сучасну назву.

За адміністративно-територіальним та військовим поділом України Погарська сотня входила до складу Ніжинського полку. З 1654 — до новоствореного Стародубського полку, який 1663-го року виділений з Ніжинського полку в окрему одиницю, підпорядковану гетьманському управлінню і проіснував до 1781 р. Потім з козаків утворено полк російської армії, а територія увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва в складі Росії. У XVII–XVIII ст. місто мало Маґдебурзьке право. Погар був відомий своїми ярмарками.

З 1782 року — повітове місто Новгород-Сіверського намісництва, в 1797 році залишений позаштатним містом Стародубського повіту.

За даними на 1859 рік у позаштатному місті Стародубського повіту Чернігівської губернії мешкало 4378 осіб (2023 чоловічої статі та 2355 — жіночої), налічувалось 511 дворових господарств, існували 9 православних церков, єврейська молитовна школа, приходське училище, поштова станція, салотопний і 2 шкіряних заводи, відбувалось 5 ярмарок на рік й що-недільні базари[2].

За даними на 1893 рік мешкало 5644 особи (2791 чоловічої статі та 2853 — жіночої), налічувалось 744 дворових господарства[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 4965 осіб (2265 чоловічої статі та 2700 — жіночої), з яких 3789 — православної віри, 1159 — юдейської[4].

В 1910 році з Почепа була переведена цигаркова фабрика купця Шепфера, в 1915 році відкрита ще одна — А. Г. Рутенберга.

З 1925 року — село, з 1929 року — райцентр, з 1938 року — селище міського типу.

Перед приходом німецьких окупантів 1941 року єврейська община селища на своєму зібранні вирішила не залишати селища. Німецькі окупанти винищили більшу частину єврейського населення [5].

Економіка[ред. | ред. код]

В селищі працюють цигарково-сигарна фабрика, єдина в Росії з випуску сигар, заводи картопляного грануляту, хлібний, з виробництва масла та сухого молока, консервний, овочесушильня та м'ясокомбінат.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Метельский Г.В. «Листья дуба». — М.: Мысль, 1974. — с. 59-60.(рос.)
  2. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 19)
  3. рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 140), (код 1829)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-265)
  5. Свідчення уродженки м. Погар Воскобойнікової Неоніли Іванівни