Компанійські полки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Компанійські полки
На службі 1669 - 1775 (реформовані)
Країна Гетьманщина
Належність Приватне гетьманське військо
Вид Найманці
Тип кавалерія, інфантерія, драгуни
Роль Поліційна та вартова служба
Командування
Визначні
командувачі
Ілля Новицький
Дмитро Чечель

Компані́йські полки́ (охотницькі) — вільнонаймані полки Гетьманщини, створені в 60-70-х роках XVII століття. Поділялися на охочекомонні та охочепіхотні, іноді під час кампаній використовуючи коней лиш для пересування та ведучи бойові дії пішими, на зразок драгунів.

Виконували військово-політичні функції, несли сторожову та розвідувальну службу, а також брали участь у військових діях.

Історія[ред. | ред. код]

Офіційним заснуванням професійних охотницьких підрозділів вважається дата обрання на гетьманство Дем'яна Ігнатовича Многогрішного. Саме тоді, 3 березня 1669-го року, на раді в Глухові було підписано нову редакцію україно-московського договору, 22-й пункт котрих містив ухвалу про створення регулярного полку виключно з поліційними повноваженнями:

« «...учинити для свавільних людей полковника з малоросійських міст і щоб при ньому була тисяча чоловік реєстрових козаків, а коли від кого трапиться де і почнеться хитання та зрада, то йому, полковникові, тих свавільців приборкувати.»[1] »

Втім впродовж 1669—1671 років у війську Ігнатовича, в війні супроти Петра Дорошенка, перебувало принаймні три охотницьких полки загальною чисельністю близько 3.5-4 тис. чоловік, що значно перевищувало ліміт закріплений в статтях. На відміну від козацтва компанійці несли регулярну службу за плату з гетьманської скарбниці, а не лише під час бойових дій через станові зобов'язання.

Судячи з вимог в Конотопських статтях відношення старшин до приватної «гетьманської інквізиції» було не найкраще:

« «…щоб його царська величність указав не бути тисячі чоловік компанії полку через те, що від таких компаній чиниться жителям малоросійських городів, міст, містечок та сіл всілякі розори та образи.» »

За кількістю устрій охотницьких полків відрізнявся від козацького, їх склад становив 400—700 вояк. Компанійська служба, особливо з кінця 20-х років 18 століття поступово втрачає ознаки найманої, перетворюючись на спадкову, пов'язану з певними становими привілеями, землеволодінням і статусом, наближеним до козацького. Компанійські полки, скорочені чисельно й виведені з-під прямого підпорядкування гетьманській владі, проіснували майже до самої ліквідації автономного устрою Гетьманщини.

Після реорганізації, пов'язаної з ліквідацією автономії Гетьманщини, надалі переформовані у три полки[2] найдовше з яких проіснував Київський гусарський.


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Літопис Величка/Статті Конотопські (N 10)
  2. Тинченко Я. Ю. Від козаків до гусарів К.: Темпора, 2018, 214 с. ISBN 978-617-569-333-9

Джерела[ред. | ред. код]